WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гігієна як наука. Загальні питання, історія та методологія гігієни (науковий реферат) - Реферат

Гігієна як наука. Загальні питання, історія та методологія гігієни (науковий реферат) - Реферат


Науковий реферат
Гігієна як наука. Загальні питання, історія та методологія гігієни
ПЛАН
1. Предмет і завдання гігієни.
2. Значення гігієни в практичній роботі фармацевта.
3. Історія розвитку гігієни.
4. Основні періоди: емпіричний і науково-експериментальний.
Що далі просувається наука у вивченні причин хвороб, то більш актуальним стає те загальне положення, що запобігти розвитку хвороб значно легше, аніж лікувати їх
І. МЕЧНИКОВ
Споконвічно колективний досвід багатьох поколінь і особисті долі людей призвели до однозначного розуміння того, що пріоритетною цінністю людини є її здоров'я. Добре здоров'я - вихідна передумова нормального перебігу вагітності матері, народження та розвитку дитини, подальшого формування її як повноцінного біологічного та соціального члена суспіль-ства, високої творчої працездатності, тривалого щасливого життя та здоров'я нащадків.
З давніх-давен турбота про збереження здоров'я, запобігання різним захворюванням та їх лікування привертають велику увагу як кожної людини окремо, так і суспільства в цілому.
Практична реалізація і втілення цієї уваги зумовили виникнення, розвиток і диференціацію двох головних, тісно пов'язаних між собою напрямків медичної діяльності - лікувального і профілактичного.
Це знайшло своє відображення і в історичних пам'ятках. За однією з легенд, син міфічного бога Аполона Асклепій (Ескулап) мав двох дочок - Панакею і Гігією. Перша вважалася покровителькою лікувальної медицини, друга - покровителькою медицини профілактичної. Вважають, що саме за її ім'ям отримала свою назву і головна профілактична наука - гігієна (Hyqieinos (грец.) - той, хто приносить здоров'я).
Гігієна об'єднує різноманітні дані теоретичних і клінічних дисциплін у галузі профілактики, інтегрує знання про комплексний вплив середовища на здоров'я людини, розробляє принципи та системи профілактичних заходів.
Запропоновано різноманітні визначення гігієни як науки.
Так, один з основоположників сучасної гігієни Ф. Ф. Ерісман (1901) писав, що "гігієна - це наука, яка за допомогою експериментального дослідження застосовує істини, набуті цими шляхами, для поліпшення громадського здоров'я".
Творець російського тлумачного словника В. В. Даль (1898) дав таке визначення: "Гігієна - це мистецтво зберігати здоров'я, оберігати його від шкідливостей".
А. А. Летавет (1958) визначав, що "гігієна - це галузь медичної науки, яка вивчає вплив умов життя на здоров'я людини, розробляє заходи щодо запобігання виникненню хвороб та створення умов, котрі забезпечують збереження здоров'я".
Ф. Г. Кротков (1977) підкреслював, що "гігієна - це наука, яка вивчає вплив різноманітних чинників навколишнього середовища та виробничої діяльності на здоров'я людини, її працездатність, тривалість життя і розробляє практичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов життя та праці".
З позицій сьогодення найбільш доцільним, вірним та прийнятним слід вважати наступне визначення.
Гігієна - це наука, яка вивчає закономірності впливу (позитивного й негативного) чинників зовнішнього та навколишнього середовища на здоров'я людей, а також фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей на зовнішнє та навколишнє середовище.
Отже, гігієна - це наукова дисципліна та практична галузь медичної науки, яка досліджує закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини і громадське здоров'я з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних норм і правил та профілактичних заходів, реалізація яких забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності людини, збереження і зміцнення її здоров'я та запобігання виникненню різноманітних захворювань.
Цікавою та повчальною є історія гігієни, яку поділяють на два основні періоди: емпіричний та науково-експериментальний.
У давні часи льодина. Була погано захищена від впливу несприятливих умов життя: високої та низької температури повітря, стихійних лих, відчувала нестачу їжі, її постійно чатувала небезпека поранень, ушкоджень або укусів отруйних тварин. Пов'язаний із цим спосіб життя сприяв виникненню харчових отруєнь, різноманітних захворювань, травм і навіть ранньої смерті.
Життєвий досвід, який накопичувався поколіннями, вже в стародавні часи став основою для зародження емпіричної, народної гігієни. Провідними її елементами стали рекомендації обмежувального характеру, які торкалися проживання в тій чи іншій місцевості, вживання окремих продуктів, використання питної води.
Подальший розвиток емпірична гігієна одержала в рабовласницьких країнах Стародавнього Сходу, які мали великий вплив на розвиток світової культури та науки. Устрій життя в цих країнах в основному складався під впливом релігійних приписів, багато з яких містили раціональні вимоги профілактичного характеру.
Відображенням цього є численні законодавчі документи та історичні пам'ятки Ассиро-Вавилонської держави, Стародавнього Єгипту, Стародавньої Індії, Стародавнього Китаю. Вони охоплюють багато питань, що стосуються вживання різних харчових продуктів, питної води, планування та санітарного облаштування житлових приміщень, особистої гігієни тощо.
Значний розвиток одержали гігієнічні знання та рекомендації в Стародавній Греції та Стародавньому Римі. Розвиткові гігієнічних знань та навичок, елементів санітарного законодавства сприяли загальний розвиток техніки і матеріалістичні погляди багатьох стародавньогрецьких філософів та вчених (зокрема, Демокріта і Арістотеля) на зв'язок між здоров'ям і середовищем існування.
У цей період з'явилися перші медичні наукові праці, які дійшли до наших днів і мали суттєвий вплив на розвиток профілактичного мислення в медицині.
У трактатах "Про повітря, воду та місцевість", "Про здоровий спосіб життя", написаних видатним лікарем Гіппократом (460-377 pp. до н. е.), містяться різноманітні наукові міркування стосовно здоров'я людини, навколишнього середовища та особливостей зв'язку між ними.
У системі гігієнічних заходів, які набули поширення в Стародавній Греції, особливу увагу приділялося фізичній культурі, особистій гігієні, здоровому способу життя. Існували в Стародавній Греції й елементи громадської санітарії - санітарний нагляд за продажем продуктів та напоїв, розміщенням та будівництвом споруд. У містах-державах споруджувалися водопроводи (наприклад, у Мегарі в VII ст. до н. е.) та каналізаційні мережі (зокрема, в Афінах у VI ст. до н. е.), під час забудови міст дотримувалися певних правил планування тощо.
Ще значніший розвиток одержали гігієнічні знання в Стародавньому Римі. Видатним пам'ятником будівельної техніки Стародавнього Риму є знамениті римські водопроводи та каналізація. Водопроводи .Риму (їх було понад 30, перший із них побудовано в 614 р. до н. е.) забезпечували місто гірською джерельною водою (в середньому 500-1000 л на одну людину). Стічні води збиралися у великий каналізаційний колектор).
Поширеними в Стародавньому Римі були лазні, яківикористовувались і для санітарних, і для спортивно-оздоровчих цілей. Римські лікарі розглядали гігієну тіла, гімнастику та інші елементи індивідуальної гігієни як важливу умову збереження здоров'я та найшвидшого видужання хворих. Видатний лікар-учений Стародавнього Риму Гален вважав, що гігієна має становити окрему фундаментальну галузь медичної науки.
У період раннього середньовіччя центр медичної науки перемістився в країни Сходу. Серед учених цих країн
Loading...

 
 

Цікаве