WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Туберкульоз очей, шкіри, надниркових залоз,.перикарда. Туберкульозний мезаденіт - Реферат

Туберкульоз очей, шкіри, надниркових залоз,.перикарда. Туберкульозний мезаденіт - Реферат

найліпшою в запобіганні переданню туберкульозу дитині. Усі протитуберкульозні препарати сумісні з годуванням груддю. Матір і ди-тина мають бути разом. Для профілактики дитині потрібно прийняти ізоніазид щонайменш протягом 3 місяців. БЦЖ-вакцинація новонародженого має бути відкладена до кінця профілактичного прийому ізоніазиду.
Пероральна контрацепція. Рифампіцин взаємодіє з пероральними контрацептивними препаратами, що зумовлює ризик зниження захисної дії проти вагітності. Жінка, яка приймає пероральні контрацептиви, може мати два варіанти вибору під час лікування, приймаючи рифампіцин, дотримуючись призначень лікаря, можна збільшити дозу естрогену (50 мг), який входить до перорального контрацептивного препарату, або використовувати інший вид контрацепції.
Розлади функції печінки. Такі препарати як ізоніазид, рифампіцин іпіразинамід, асоціюються з гепатитом з трьох препаратів рифампіцин є найменш загрозливим щодо спри чинення гепатоцелюлярного ушкодження, хоча він асоціюється з холестатичною жовтяницею з трьох препаратів піразинамід є найбільш гепатотоксичним.
Гепатотоксичні реакції на і протитуберкульозні препарати можуть бути більш поширеними серед хворих із клінічними і проявами хронічних захворювань печінки - вірусного гепатиту, гострого гепатиту, у разі зловживання алкоголем.
Встановлене хронічне захворювання печінки. Пацієнтам із захворюванням печінки не слід приймати піразинамід, ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин та етамбутол можна приймати у разі повного лікування протягом 8 місяців.
Гострий гепатит. Якщо пацієнт хворий на туберкульоз і супутній гострий гепатит, який не пов'язаний із лікуванням туберкульозу, в деяких випадках лікування можна відкласти, поки не буде розв'язано проблему з гострим гепатитом. В інших випадках, коли необхідно лікувати туберкульоз під час гострого гепатиту, комбінація SE на 3 місяці буде найоптимальнішим варіантом.
Ниркова недостатність. Ізоніазид, рифампіцин та піразинамід майже повністю виводяться з жовчю або метаболізуються в нетоксичні компоненти. Тому ці препарати можна приймати пацієнтам із нирковою недостатністю в нормальних дозах. Пацієнти з більш ускладненою формою ниркової недостатності мають приймати і піридоксин з ізоніазидом, щоб запобігти нервовим ускладненням. Стрептоміцин та етамбутол виводяться нирками. Якщо медичні заклади спроможні перевірити функцію нирок, тоді стрептоміцин та етамбутол можна приймати в знижених дозах. Протіонамід і етіонамід частково виводяться із сечею, однак, якщо різниця між терапе-втичною дозою та токсичною є дуже незначною, пацієнтам з нирковою недостатністю не слід приймати ці препарати.
ВІЛ-інфекція. Загалом лікування від туберкульозу є однаковим як для ВІЛ-інфікованих, так і для не інфікованих ВІЛ хворих на туберкульоз, за ви-нятком того, що тіоацетазон протипоказаний ВіЛ-інфікованим. Стрептоміцин є корисним препаратом, якщо є впевненість у використанні стерильних голок та шприців. Смертельні випадки під час лікування, частково від туберкульозу, частково від інших хвороб, пов'язаних з ВІЛ, найбільш ро-зповсюджені серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів у задавненій стадії імунодефіциту.
Туберкульоз очей. У разі лікування туберкульозу очей протипоказано використання етамбутолу через його токсичний вплив на сітківку і зоровий нерв.
Туберкульоз сечостатевих органів. У разі лікування туберкульозу сечостатевих органів у хворих зі звуженням сечових каналів протипоказано застосування аміноглікозидів (стрептоміцину, канаміцину та ін.).
Контроль за реакціями шкіри. Якщо є реакція шкіри, пацієнту потрібно негайно звернутися до фтизіатра, який проводить лікування. Якщо у пацієнта спостерігається свербіж шкіри, рекомендують симптоматичне лікування з використанням антигістамінних та десенсибілізувальних засобів. Пацієнта потрібно заспокоїти, порадити уникати інших подразнень шкіри і намагатися продовжувати лікування під безпосереднім наглядом. Однак, як-що висипання на шкірі прогресують, усі протитуберкульозні і препарати потрібно відмінити, Після того як реакції на шкірі і зникнуть, протитуберкульозні препарати можна знову призначати.
Складнощі у відновленні призначення хіміопрепаратів виникають у тому разі, якщо точно невідомо, який препарат спричинює реакцію на шкірі. У таких випадках рекомендується призначати протитуберкульозні препарати, починаючи з препарату, який з найменшою ймовірністю може спричинити її (наприклад, ізоніазид). Доцільність введення препарату на початку в низькій дозі полягає в тому, що у разі виникнення реакції це буде менш проблематичним порівняно з реакцією на всю дозу. Дозу поступово збільшують протягом З днів. Процедуру повторюють з додаванням кожного разу одного препарату. Реакція після І додавання певного препарату означатиме, що саме цей прапарат спричинює сторонню дію.
Контроль за гепатитом, і спричиненим препаратами.
Для пацієнтів, у котрих був негативний мазок на початку лікування, дослідження мазка повторити лише через 2 місяці. Якщо і на той час мазок буде негативним, то у цьому разі немає потреби для подальших досліджень мазків через 5 місяців га наприкінці лікування.
Більшість протитуберкульозних препаратів можуть ушкодити тканину печінки. Як і у разі шкірної реакції, якщо виникають ознаки ушкодження печінки, пацієнтові потрібно негайно звернутися до фтизіатра, який його спостерігає. Препарати, що неймовірніше можуть ушкодити печінку, - ізоніазид, піразинамід та рифампіцин. Якщо поставлено діагноз "гепатит", спричинений прийомом препаратів, їх відміняють. Слід утримуватися від прийому цих препаратів до нормалізації функції печінки. Асимптоматична жовтяниця без очевидного гепатиту може виникнути після прийому рифампіцину. Після того, як розв'язано проблему гепатиту, спричиненого вживанням препаратів, призначають ті самі препарати по одному щоразу. Однак, якщо у разі гепатиту виникає клінічна жовтяниця, рекомендовано уникати прийому піразинаміду. Таким пацієнтам пропонують такий режим: 2-місячна початкова фаза з щоденним прийомом стрептоміцину, ізоніазиду та етамбутолу, потім - 10-місячна фаза продовження з прийомом ізоніазиду та етамбутолу.
Тяжкохворі з прогресуючим туберкульозом і гепатитом, спричиненим протитуберкульозними препаратами, можуть померти без їх прийому. У цьому випадку пацієнтові потрібно призначити два з найменш гепатотоксичних препаратів - стрептоміцин та етамбутол. Після того, як проблему з гепатитом розв'язано, знову призначити звичайне лікування. Це збільшує загальний час лікування, але зменшує ризик рецидиву.
Loading...

 
 

Цікаве