WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Регуляція систем кровообігу - Реферат

Регуляція систем кровообігу - Реферат


Реферат на тему:
Регуляція систем кровообігу
1. Функціональна організація судинної системи
Безперервний рух крові по судинах називають кровообігом. До системи органів кровообігу належить серце (джерело енергії, що забезпечує рух крові) та судини (виконують транспортну і перерозподільну функції).
Серце при скороченні виштовхує кров в артеріальні судини, які розтягуються і в середині них розвивається тиск крові. Завдяки градієнту тиску крові в артеріальному і венозному відділах кожного кола кровообігу кров просувається по судинах і знову повертається до серця.
Рух крові по судинах зустрічає протидію - опір кровотоку, його називають судинним, або переферичним, опором. Всі кровоносні судини, за винятком капілярів, мають еластичні, колагенові та м'язові волокна, які перешкоджають розтягуванню судини, тобто чинять опір тиску крові - судинний тонус.
Судинний опір залежить від: 1) діаметру просвіту судини - чим більший діаметр, тим менший опір; 2) в'язкості крові - чим вища в'язкість, тим більший опір; 3) довжини судини - чим довша судина, тим більший опір; 4) різниці тисків в артеріальному і венозному відділах судинної системи - пряма залежність; 5) ХОК - зворотня залежність.
При вивченні величини кровотоку розрізняють об'ємну та лінійну швидкості.
Об'мною швидкістю кровотоку (ОШК) називають кількість крові, що протікає через всю кровоносну систему за одиницю часу. Ця величина аналогічна ХОК і вимірюється в мл/хв. Розрізняють загальну ОШК і місцеву ОШК (кровоток в окремому органі). При фізичній роботі в активних органах (м'язи, серце та ін.) збільшуються загальна і місцева ОШК, в неактивних - навпаки. Кровоток у мозку не змінюється.
Лінійна швидкість кровотоку (ЛШК) - це швидкість руху частин крові вздовж судини. ЛШК вимірюється в см/с, вона прямопропорційна ОШК і зворотно пропорційна площі перерізу кровоносного русла. ЛШК більша в середині судини, ніж біля її стінок.
Система кровообігу є замкнутою системою кровоносних судин. Залежно від виконуваної функції судини поділяються на:
1. Амортизуючі - згладжують систолічні коливання кровотоку, що виникають періодично (аорта, легеневий стовбур, великі артерії).
2. Резистивні - судини найбільшого опору (кінцеві артерії, артеріоли, капіляри, венули).
3. Судини-сфінктери - це скупчення непосмугованих м'язових клітин, на початку капілярів. Вони регулюють кількість активних капілярів.
4. Обмінні - через них відбувається обмін речовин між кров'ю і клітинами тканин організму (капіляри).
5. Ємкісні - завдяки здатності розтягуватись, вони вміщують великий об'єм крові (вени).
6. Шунтуючі - перекидають кров із артеріол у венули, минаючи капіляри.
2. Кровоток у артеріальній системі
У міру просування крові по судинах величина кров'яного тиску знижується. Це пов'язано із значним збільшенням загального діаметра судин.
Чинники, які визначають рівень кров'яного тиску:
1. ХОК - пряма залежність.
2. Судинний опір - пряма залежність.
3. Фази серцевого циклу. Найбільший спостерігається під час систоли - систолічний, або максимальний, тиск (СТ). СТ, який дорівнює 110-125 мм рт. ст. називається нормотонічним, нижче 100 мм рт.ст. - гіпотонічним, вище 140 мм рт. ст. - гіпертонічним.
Тиск крові, що розвивається в артеріях під час діастоли, коли тиск серця падає до 0, називається діастолічним, або мінімальним (ДТ). Він створюється завдяки судинному тонусу. ДТ звичайно на 10 мм рт. ст. перевищує половину СТ (60-80 мм рт.ст.).
4. Вік - у людей похилого віку стінки судин потовщені, внаслідок атеросклерозу, тому мало розтягуються. що призводить до підвищення тиску.
5. Стать - у жінок тиск на 6-8 мм рт. ст. нижчий, ніж у чоловіків.
6. Маса тіла - тиск більший у людей з підвищеною масою тіла, ніж у людей з нормальною.
7. Тривале паління - СТ зростає на 10-20 мм рт. ст. і більше.
9. Генетичні фактори - схильність до гіпертонії передається спадково.
10. Фізична робота (див. нижче).
11. Положення тіла - в положенні лежачи найменший тиск, якщо сісти або встати, тиск збільшується. Причина - рух крові утруднюють гідростатичний* тиск і сили гравітації.
Види артеріального тиску:
1-2. СТ і ДТ - див. вище.
3. Пульсовий тиск (ПТ) - це різниця між СТ і ДТ. У великих артеріях у стані спокою АТ становить ? 40 мм рт. ст., у легеневому стовбурі ?15 мм рт. ст. При фізичній роботі пульсовий тиск повинен збільшуватись.
4. Середній тиск (Рср) - це тиск крові без коливань його величин. Він спостерігається в артеріолах. капілярах, венах. Наближену величину Рср можна одержати за формулою Рср = ДТ + 1/3 ПТ. У здорових людей Рср у великому колі кровообігу становить 90-100 мм рт. ст. і є найбільш стабільним показником. Він визначає ОШК в системній циркуляції. Зміна Рср є однією з ранніх ознак порушення кровобігу.
3. Кровоток у венах
Рух крові у венах утруднюють такі чинники: 1) висока еластичність - збільшується діаметр судин, падає опір і тиск; 2) від венул до порожнистих вен збільшується діаметр судин; 3) сили гравітації; 4) гідростатичний тиск крові.
Кровообіг у венах має важливе значення для наповнення серця кров'ю під час діастоли, тому існують механізми, які допомагають руху крові у венах:
1. Робота серця - забезпечує позитивний тиск у венозній частині кровоносної системи на рівні 50 мм рт. ст.
2. "Дихальна помпа" - під час вдиху в грудній порожнині тиск падає до 5-8 мм рт. ст. нижче атмосферного, водночас діафрагма тисне на органи черевної порожнини і там збільшується трансмуральний* тиск. Отже, створюється градієнт тиску, тому кров "присмоктується" у порожнисті вени.
3. "М'язова помпа" - скорочення м'язів під час роботи викликає стискування вен і вичавлювання з них крові. Кров рухається у напрямку до серця, оскільки у венах є спеціальні клапани. Дефекти у венозних клапанах викликають затримку крові у венах, що призводить до поступового розширення вен та утворення венозних вузлів (варікозне розширення вен).
Раптове припинення роботи, наприклад, різка зупинка після швидкого бігу, може призвести до накопичення венозної крові до розташованих нижче серця м'язах. Різке зменшення венозного повернення через виключення м'язової помпи призводить до зниження серцевого викиду, зменшення артеріального тиску, в результаті чого людина втрачає свідомість, так званий гравітаційний шок.
У великих венах під час скорочень серця тиск крові коливається. Це явище називають венним пульсом. Воно обумовлене тим, що при систолі передсердь кров з вен не надходить до серця і тиск у них зростає. Під час діастоли передсердь кров'яний тиск у венах швидко знижується, що і є причиною венозних пульсових хвиль.
4. Центральна регуляція місцевого кровобігу.
Центральна регуляція системного кровобігу зводитьcя до зміни судинного тонусу у відповідності із змінами тиску в судинній системі.
Центральна регуляція гемодиниміки здійснюється судинним центром (СЦ), нейрониякого розташовані на дні 4 мозкового шлуночка біля ядер блукаючого нерва у довгастому мозку. СЦ складається з двох відділів: судиннозвужуючого, або пресорного (СЗ) і судиннорозширюючого, або депресорного (СР). При подразненні СЗ судини звужуються і тиск крові зростає, при подразненні СР - навпаки. Свої впливи СЦ здійснює через симпатичні нерви. Вони є двох типів: 1) адренергічні (медіатором є норадреналін) звужують судини; 2) холінергічні (медіатором є ацетилхолін) розширюють судини. Після перерізки симпатичних нервів імпульсація припиняється і судини розширюються тиском крові.
Головну роль у регуляції тонусу СЦ відіграють баро- і хеморецептори. Ділянки судинної системи,
Loading...

 
 

Цікаве