WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Київська Русь і народна медицина - Реферат

Київська Русь і народна медицина - Реферат

загальновідомий тепер феномен протимікробної активності деяких барвників. Наприклад, фарба індіго, яка була звичайною в майстерні давньоруських живописців, успішно застосовувалась для лікування різноманітних уражень на тілі. Фарбами лікували не тільки шкіряні хвороби. Фарбою індіго, сандалом, кубовою фарбою давньоруські лікарі успішно виліковували "вогневиці", малярію, пропасницю. Жовті і червоні фарби застосовувались при гнійних виразках і ранах. Даміан лікував тільки дітей, Григорій ? психічно хворих. Особливо треба відзначити життя і лікарську діяльність ченця Агапіта, який за свідченням "Києво-Печерського патерика", мав велику популярність серед усіх верств населення стародавнього Києва. Хто ж він, цей легендарний лікар? Де навчався мистецтву зцілення людей? Єдиним джерелом для дослідження медичної діяльності Агапіта (як й інших ченців) є "Києво-Печерський патерик", в якому за містичними нашаруваннями можна помітити зерна життєвої правди. Агапіт - киянин, прийшов у монастир ще за Антонія (Антоній і Феодосій - засновники Києво-Печерського монастиря). На жаль, рік не зазначено. Невідома й дата народження Агапіта, немає відомостей про минуле його життя. "Патерик" розповідає, що і в подвижництві, і в лікарській справі Агапіт наслідував Антонія. Можливо, сам Антоній здобув медичні знання на "Святому Афоні", де за часів Давньої Русі навчався багато хто з духовних осіб. Отож давньокиївські медики, коли не всі, то більшість, напевно читали твори таких класиків медицини, як Гіппократ, Цельс. Сердечне, щире ставлення Агапіта до хворих, скромність, безкорисливість (грошей за лікування він не брав) зажили йому слави й поваги народу: "...Слышано бысть о нем в граде, яко некто в монастыре лечець, многи болящии прихожаху и здрави бываху".
"Києво-Печерський патерик" описує найбільш вдалі випадки лікування Агапітом не тільки простих людей, а й бояр, князів та їх родин. Коли у Чернігові захворів князь Володимир Мономах, і лікування викликаного з Києва медика не дало результатів, князь покликав Агапіта. Той вилікував князя, але від дарованих коштовностей відмовився. Агапіт славився також умінням підбирати продукти харчування для хворого. Крім того, він користувався засобами, завезеними з інших країн. Так, коли лікар Вірменин відвідав Агапіта, то знайшов у нього "зелие", про яке сказав: "...Несть се от наших зелий, но мню яко се от Александриа приносять".
З питань про лікарську діяльність Агапіта в історико-медичній літературі є дві протилежні точки зору. Одні вчені категорично заперечують лікарську діяльність Агапіта, інші вважають його професійним лікарем. Давньоруська медицина ніколи не відгороджувалась глухим муром від медицини сусідніх народів. Усі передові досягнення іноземних держав відразу ж органічно засвоювалися з огляду на місцеві умови й особливості. Звичайно, релігійні обряди, молитви посідали значне місце при лікуванні в монастирях. Проте це не могло припинити розвиток медичних знань. Щодо методів, якими користувався Агапіт (він лікував в основному травами), то в ті часи кожний "лечець" сам виготовляв ліки, був носієм і досвіду, і секретів своїх попередників. Отож цілком зрозуміло, чому він не прагнув афішувати свої методи. Лікарська діяльність Агапіта дістала відображення в гравюрах XVII?XVIII cт. Одним з перших іконографічний портрет Агапіта, надрукований в "Патерику" (1661 р.), зробив гравер Києво-Печерської лаври Ілля. Збереглися зображення лікаря в монументальних розписах лаврських храмів. 1982 року на фасаді будинку колишньої Микільської церкви на згадку про першого видатного лікаря Давньої Русі встановлено бронзову дошку з його барельєфним портретом. Проте зображення Агапіта, як правило, різні. Це й зрозуміло: кожний художник користувався особистим розумінням образу стародавнього лікаря. У 1986 році московський судмедексперт С.О.Нікітін створив скульптурний портрет Агапіта. В основу роботи покладено метод відомого вченого М.М.Герасимова. Агапіта зображено з пучком цілющої трави. Добре збереження останків печерських ченців протягом стількох століть постійно цікавило вчених. Завдяки яким факторам збереглися і муміфікувалися поховані в печерах останки ченців? Чи це природний процес, чи штучне бальзамування? Фахові комісії працювали в 1922 і 1939 роках. У 1985 році вчені знову звернулися до цієї проблеми. Детальні дослідження дозволили встановити зріст Агапіта ? 166 см, вік, в якому він помер, ? приблизно 60 років (це збігається з літописними даними), час поховання ? кінець XI cт. Біохімічні дослідження показали, що в муміфікованих тканинах останків Агапіта й інших ченців зовсім не було дубильних і бальзамуючих речовин. Тобто процес муміфікації проходив природним шляхом і можна назавжди відкинути припущення про штучне бальзамування похованих в печерах ченців Печерського монастиря.
Висновок
Отже, народна медицина як галузь народної культури стоїть на межі двох наук - медицини та етнографії і привертає увагу як медиків, так і етнографів. Але якщо представників медико-біологічного циклу наук цікавлять насамперед прикладні аспекти народної медицини, тобто лікувальні засоби, які являють собою з точки зору медичної практики найціннішу й найсуттєвішу її частину, то коло зацікавлень етнографії значно ширше. Крім чисто практичних завдань її цікавить народна медицина як складова частина традиційно-побутової культури, в якій знайшов відображення світогляд народу, його багатий життєвий досвід.
Тому не можемо погодитися з усталеним в науковій медичній думці поглядом на народну медицину та на методи її лікування як на нетрадиційні. Адже в ній акумульований багатовіковий досвід народу, традиційні знання багатьох поколінь. Від неї веде свої витоки наукова медицина.
Києво-Печерський монастир, заснований в XI cт., вже з перших років свого існування став не тільки одним з центрів православ'я, але й осередком вітчизняної культури - літописання, мистецтва, архітектури. Тут жили і працювали видатні письменники, художники. За свідченням"Києво-Печерського патерика", в монастирі з успіхом розвивалась також і медицина. З глибини століть дійшли до нас імена перших лікарів - Петра Сиріянина, Даміана, Аліпія, Вірменина. Особливо славився лікар Агапіт. Розвиток ремесел у період феодалізму супроводжувався зростанням міст. Скупченість людей у торговельних та ремісничих центрах сприяла появі професії "лiчця" (лікаря). "Лiчці" Давньої Русі ? це типові представники народної медицини. Знання вони здобували в так званих сімейних школах. Секрети зцілення передавалися з покоління в покоління.
Список використаної літератури
1. Аникин И.А. Монастырская больница Древней Руси // Советское здравоохранение. - № 11. - С. 5861.
2. Богоявленский Н.А. Древнерусское врачевание в X - XVII вв. Источники для изучения русской медицины. - М.: Медгиз, 1960. - 326 с.
3. Васильев К.Г. Крещение Руси и его значение для формирования медицинских знаний у древних славян // Журнал Академії медичних наук України. - 2000. - № 1, т. 6. - С. 200204.
4. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю. Історія медицини: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1991. - 431 с.
5. Мирский М.Б. Медицина средневековья // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. - 2000. - № 4. - С. 5558.
6. Отамановский В.Д. Борьба медицины с религий в Древней Руси. - М.: Медицина, 1965. - 184 с.
7. Толочко П. Київська Русь. - К.: Абрис, 1996. - 360 с.
8. Самойлов В.О. История российской медицины. - М.: Эпидавр, 1997. - 200 с.
Loading...

 
 

Цікаве