WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Інфузійна терапія і парентеральне живлення - Реферат

Інфузійна терапія і парентеральне живлення - Реферат

переливають 400-800 мл гідролізату або амінокислотних сумішей. Гідролізати та амінокислотні препарати необхідно переливати крапельно, повільно. Чим вища швидкість їх уведення, тим більша частота трансфузійних реакцій.
Амінокислотні препарати необхідно вводити з глюкозою (через трійник) зі швидкістю 40 крапель за 1 хв. При швидкому введенні частина амінокислот не засвоюється і виводиться з сечею.
Важливим компонентом сумішей, що застосовують для паренте-рального харчування, є вітаміни. Аскорбінову кислоту та вітаміни групи В уводять щоденно.
У разі парентерального харчування хворих з білковою недостатністю (до- та в післяопераційний періоди) слід передбачати і одночасне поповнення дефіциту білка. Дефіцит позаклітинного білка швидко усувають шляхом уведення адекватної кількості альбуміну, протешу, плазми.
Ускладнення інфузійної терапії. Ускладнення під час інфузійної терапії можуть бути пов'язані з недоліками техніки проведення інфузії та властивостями засобів, що вводять. Розрізняють такі види ускладнень:
ускладнення, виникнення яких пов'язане з порушенням техніки проведення ін'єкцій (ушкодження судин, утворення гематом, травма навколишніх тканин, потрапляння сторонніх тіл або фрагментів катетера в судини, потрапляння інфузійних розчинів у навколосудинний простір, некроз тканин, асептичне запалення);
ускладнення, розвиток яких зумовлений порушенням техніки введення розчинів (повітряна та жирова емболія; тромбоемболія);
ускладнення, виникнення яких пов'язане з порушенням швидкості введення інфузійних розчинів (збільшення навантаження на серце, гіперволемія, набряк легень, набряк мозку);
ускладнення, спричинені зміною складу розчинів pH, температури інфузійних розчинів, локальним ушкодженням стінки судини, частковим гемолізом еритроцитів, порушенням осмолярності плазми, локальним охолодженням серця;
ускладнення, зумовлені порушенням тактики проведення інфузійної терапії (неправильний вибір судин для інфузії, порушення послідовності введення розчинів, надмірно тривалий період інфузії);
ускладнення, пов'язані з індивідуальним несприйняттям хворим певних інфузійних середовищ та лікарських препаратів;
пірогенні реакції, розвиток яких обумовлений забрудненням системи для перфузії або інфузійного засоба пірогенними речовинами;
алергічні реакції;
ускладнення, спричинені порушенням асептики та антисептики;
зараження інфекційними захворюваннями (сироватковий гепатит, сифіліс, СНІД тощо).
Медична сестра повинна пам'ятати, що часто причиною виникнення септичних ускладнень є інфекція, яка поширюється через катетери, що використовують для катетеризації великих вен. Септицемія розвивається внаслідок інфікування місця венесекції, тромбофлебіту, потрапляння інфекції у розчин або інфузійну систему. Найчастіше її збудниками стають мікроорганізми, що живуть на шкірі хворого.
Для профілактики інфекційних ускладнень потрібно ретельно обробляти операційне поле, дотримувати правил асептики під час пункції та катетеризації вен, ретельно закріплювати катетер, щоб запобігти його рухливості. На місце пункції накладають змінну септичну наклейку. Якщо катетер було введено у вену без дотримання правил асептики та антисептики (під час реанімації), то при першій нагоді його слід замінити. Через кожні 24 год систему для внутрішньовенного вливання міняють. Для запобігання перехресному поширенню інфекції медична сестра після огляду кожного хворого повинна обробити руки дезинфікуючим розчином. Вона має також ретельно контролювати стан катетера в судині. Якщо виникають ознаки розвитку флебіту, катетер потрібно видалити і провести катетеризацію в іншому місці.
Враховуючи небезпеку розвитку алергічних реакцій або шоку при введенні гідролізатів білка та кровозамінників, медична сестра повинна знати клінічні прояви цієї патології і бути готовою до проведення невідкладних лікувальних заходів. Клінічно алергічні реакції характеризуються відчуттям жару, ознобом, підвищенням температури тіла, нудотою, позивами до блювання. У разі виникнення алергічних реакцій медична сестра повинна негайно припинити трансфузію або уповільнити швидкість уведення препарату. Якщо внаслідок цього стан не поліпшується, потрібно внутрішньовенне ввести 5-10 мл 10 % розчину кальцію хлориду та антигістамінні препарати (димедрол, супрастин і глюкокортикоїди). Хворого треба вкрити ковдрою, під ноги підкласти теплу грілку.
В ослаблених та сенсибілізованих хворих анафілактичний шок нерідко виникає після ін'єкції шприцом, який стерилізували з порушенням правил стерилізації разом із шприцами, що використовували для введення препаратів групи пеніциліну або інших антибіотиків. Враховуючи небезпеку виникнення шоку навіть після ін'єкції мінімальних доз алергену, необхідно бути готовим до проведення протишокової терапії.
Ускладнення При переливанні крові. Одним з найнебезпечніших ускладнень при гемотрансфузії е гемоліз еритроцитів та шок, виникнення яких, як правило, буває зумовлено переливанням несумісної крові. Під час переливання крові іншої групи перші ознаки несумісності виникають навіть у разі введення кількох її мілілітрів. Однак у деяких випадках вони виникають тільки після переливання великої кількості крові. Симптоми посттрансфузійних реакцій виражені по-різному у хворих, які перебувають під наркозом, і у хворих із збереженою свідомістю. В останньому випадку виникає гострий біль у поперековій ділянці, спастичний біль у животі та за грудиною, задишка, потім розвивається церебральна симптоматика (психомоторне збудження або оглушення). Трохи пізніше спостерігають дрижання та підвищення температури тіла, почервоніння, яке згодом бліднішає, зниження AT, утворення геморагічного висипання на слизових оболонках, темно-бура сеча.
Якщо переливання несумісної крові проведено хворому, який перебуває під наркозом, ці явища бувають менш виражені. Звертають на себе увагу посилення кровоточивості, поява тахікардії, розвиток артеріальної гіпертензії. Спостерігається швидке підвищення у плазмі крові сечової кислоти. Це зумовлено розпадом крові та тканинних білків. Відзначається тяжкий метаболічний ацидоз.
Відразу після встановлення факту переливання несумісної крові необхідно вжити таких заходів:
припинити трансфузію крові;
внутрішньовенне ввести кальцію хлорид, глюкокортикостероїди, наркотичні анальгетики, спазмолітики (еуфілін, но-шпу), антигістамінні препарати, серцеві глікозиди, натрію гідрокарбонат;
розпочати оксигенотерапію;
здійснитиінфузію натрію гідрокарбонату. Продовжувати вводити препарат до зникнення ацидозу, зміни кислої реакції сечі на лужну та зміни її темно-бурого відтінку на рожевий;
у разі вираженого гемолізу і зменшення рівня гемоглобіну нижче за 80 г/л перелити одногрупну кров;
з метою збільшення діурезу до 100 мл/год і більше ввести діуретики: манніт (1 г/кг), фуросемід (1 мг/кг);
розпочати інфузію реополіглюкіну, а при вираженій артеріальній гіпотензії - і поліглкжіну;
у разі розвитку ОНН провести загальноприйняті заходи;
для запобігання та лікування синдрому внутрішньосудинної коагуляції ввести антикоагулянти (гепарин).
Loading...

 
 

Цікаве