WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Синдром гострої дихальної недостатності - Реферат

Синдром гострої дихальної недостатності - Реферат

тих людей, які не намагаються боротися за своє життя і швидко занурюються на дно. При стиканні з водою у них настає спазм гортані та зупинка серця. Вода у легені не потрапляє. При синкопальному утепленні клінічна смерть триває понад 6 хв. При утепленні у льодяній воді тривалість клінічної смерті збільшується у 2-3 рази, оскільки гіпотермія захищає кору великого мозку від гіпоксії.
Рятуючи потопаючого з води, требабути дуже обережним. Під впливом природного у таких ситуаціях страху людина не контролює свою поведінку. Вона може схопити рятівника за руки, шию, міцно стиснути і тим самим не лише обмежити рятувальні дії, але й створити небезпеку утеплення їх обох. Тому підпливати до потерпілого необхідно ззаду, схопити його за волосся або під пахи і, повернувши лицем догори, плисти до берега. Надавати першу допомогу починають негайно після того, як витягли потерпілого з води. Шматком матерії або пальцями видаляють з порожнини рота і глотки землю, пісок, водорості. Одночасно розстібають і знімають мокрий одяг, пояс, ремінь. Щоб видалити воду з дихальних шляхів, той,, хто надає допомогу, стає на одне коліно, кладе утопленика животом на стегно своєї другої ноги так, щоб голова та плечі потерпілого були опущеними, і кілька разів ритмічно натискає руками на спину (мал. 105, а). Коли з дихальних шляхів потерпілого витече вода і верхні дихальні шляхи стануть вільними, потерпілого укладають лицем догори і при відсутності дихання проводять штучну вентиляцію легень, при зупинці серця - непрямий масаж серця.
Видалити воду з дихальних шляхів можна ще такими способами: правою рукою підняти потерпілого, що лежить на животі, за стегна догори, повернувши лице вбік (мал. 105, б), а лівою рукою ритмічно натискати йому на спину або підняти потерпілого за нижню частину тулуба так, щоб верхня частина і голова провисли (мал. 105, в). Слід пам'ятати, що видалення води з верхніх дихальних шляхів і шлунка проводять лише у "синіх" утоплеників. У потерпілих з "блідою асфіксією" тратити час на видалення води, якої
Мал. 105. Методи видалення води з дихальних шляхів при утопленні
може і не бути в дихальних шляхах, не варто необхідно відразу приступити до проведення штучної вентиляції легень і продовжувати її доти, поки не з'явиться самостійне дихання.
Після відновлення дихання і серцевої діяльності потерпілого розтирають руками, перевдягають у суху білизну, дають випити чаю або кави. Не можна відпускати потерпілого додому без супроводжуючого.
Якщо потерпілий без свідомості при збереженому пульсі та диханні, його укладають на носилки з опущеним головним кінцем, дають вдихнути нашатирний спирт, проводять інгаляції кисню, вводять дихальні та серцеві аналептики, краще внутрішньовенне (1 мл кордіаміну, 1 мл 1 % розчину лобеліну, 1 мл цититону, 1 мл 5 % розчину ефедрину, 1-2 мл 10 % розчину кофеїну, 40-60 мл 40 % розчину глюкози з інсуліном і комплексом вітамінів та ін,). При тривалому транспортуванні потерпілого у лікувальний заклад показане внутрішньовенне вливання поліглюкіну, особливо при справжньому утепленні в морській воді.
При ушкодженні голови і шийних хребців потерпілого переносять і транспортують на носилках з твердим щитом, з обох боків біля голови кладуть валики із згорнутого одягу, ковдри або подушок, щоб голова не рухалася, і госпіталізують потерпілого в реанімаційне відділення.
У стаціонарі потерпілим, які перенесли атональний стан або клінічну смерть, проводять інгаляції кисню через носоглоткові катетери, при порушенні вентиляції - штучну
вентиляцію легень, корекцію метаболічного ацидозу, вводять серцеві глікозиди. Показані також нормалізація волемії, електролітного балансу, стимуляція діурезу лазиксом.
Якщо хворого своєчасно не вивести зі стану гіпоксемії та метаболічного ацидозу, незважаючи на корекцію буферизуючими розчинами, може розвинутися синдром "вторинного утоплений": з'являються біль у грудній клітці, ядуха, ціаноз шкіри, тахікардія, психомоторне збудження, аритмія, надсадний кашель з харкотинням, кровохаркання. При початкових ознаках "вторинного утоплення" потерпілому вводять оксибутират натрію та переходять на штучну вентиляцію легень. Одночасно вливають концентровані розчини альбумінів, салуретиків (лазикс, етакринова кислота), гепарин.
Одним із видів механічної асфіксії є повішення. При ньому стискаються трахея і великі судини шиї, які постачають кров'ю головний мозок та судини. Петля, накладена на шию, передусім стискає яремні вени, а приток крові до мозку деякий час ще продовжується по сонних та хребетних артеріях. Стан потерпілого залежить від терміну знаходження в петлі, а також від того, яке місце було стиснуте. При перебуванні у петлі до 3 хв потерпілі без свідомості, зіниці максимально розширені, реакція на світло знижена або відсутня. Нерідко спостерігаються корчі. Характерний гіпертонус усіх м'язів, особливо верхніх та нижніх кінцівок, з нахилом до перерозгинання. Обличчя у потерпілого одутлувате, багряного кольору, на шкірі шиї, обличчя, кон'юнктиві є петехіальні крововиливи. Дихання шумне, стридорозне. В акті дихання беруть участь м'язи тулуба, що свідчить про його неадекватність внаслідок западання язика, спазму голосової щілини та аспірації слизу.
При наданні першої допомоги при повішенні необхідно в першу чергу пересікти петлю. При цьому потерпілого притримують, Потім слід очистити порожнину рота від слизу та харкотиння. Якщо потерпілий перебуває в стані клінічної смерті, приступають до штучної вентиляції легень і непрямого масажу серця. Не припиняючи масажу серця та вентиляції легень, внутрішньовенне вводять 200 мл 4 % розчину бікарбонату натрію, 1 мл 0,1 % розчину атропіну, 1 мл 0,1 % розчину адреналіну, 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію. Якщо неможливо терміново ввести препарати внутрішньовенне, то 1 мл 0,1 % розчину атропіну, 1 мл 0,1 % розчину адреналіну та 10'мл 10 % розчину хлориду кальцію вводять внутрішньосерцево. При збереженні ознак життя потерпілого необхідно терміново госпіталізувати в реанімаційне відділення для ліквідації гострої дихальної недостатності.
При збереженні життя після повішення, задушення та утеплення нерідко спостерігається ретроградна амнезія. Більшість осіб, які перенесли странгуляцію, не пам'ятають фактів, що передували суїцидальній спробі. Деякі відзначають, що після накладання петлі вони, відчували різкий біль у ділянці шиї, шум у вухах, руки та ноги німіли, а пізніше потерпілі втрачали свідомість. У постстрангуляційний період крім ретроградної амнезії у більшості потерпілих спостерігають розлади пам'яті та порушення психіки.
Поряд зі змінами
Loading...

 
 

Цікаве