WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Синдром гострої дихальної недостатності - Реферат

Синдром гострої дихальної недостатності - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Синдром гострої дихальної недостатності
?
Гостра дихальна недостатність - паталогічний стан, при якому легеневий газообмін відразу стає недостатнім для забезпечення організму киснем відповідно до його реальних потреб або шляхи досягнення адекватного газообміну відрізняються від природних і вимагають більш високих енергетичних затрат. Причинами гострої дихальної недостатності можуть бути: порушення ф-ції дихальних центрів що регулюють вентиляцію, неповноцінна ф-ція дихальних м'язів (слабкість, параліч, спазм, корчі); порушення прохідності дихальних шляхів обтюрацією сторонніми тілами і рідинами, надлишками бронхіального секрету; тонічні скорочення гортанних або бронхіальних м'язів зі стисненням або спаданням різних ділянок трахеобронхіального дерева. За кінцевими функціональними результатами тих або інших патологічних впливів розрізняють два основні види гострої дихальної недостатності: вентиляційну і паренхіматозну (легеневу).
Паренхіматозна гостра дихальна недостатність виникає при невідповідності між вентиляцією респіронів та кровообігу в легеневих капілярах. Вона проявляється артеріальною гіпоксією. Вентиляційна гостра дихальна недостатність зумовлена недостатньою вентиляцією респіронів, що утруднює оксигенацію крові, виведення вуглекислоти та проявляється артеріальною гіпоксемією та гіперхапнією.
Утоплення - гострий патологічний стан, при якому утруднюється або повністю припиняється газообмін із зовнішнім середовищем при збереженні анатомічної цілісності системи зовнішнього дихання. Розрізняють кілька видів утопления (справжнє, асфіктичне, синкопальне).
При справжньому утепленні вода аспірується в легені після короткочасної затримки дихання. Панічний стан потерпілого з некоординованими рухами, надмірною вентиляцією при викурюванні та різкими змінами частоти, ритму і глибини дихання призводять до гіпокапнії, яка швидко змінюється гіперкапнією. Вона в поєднанні з гіпоксією збуджує дихальний центр, перешкоджає довільній затримці дихання і сприяє мимовільним вдихам під водою. Втративши свідомість, потерпілий опускається на дно і продовжує аспірувати воду. Дифузія плазми з переповнених легеневих капілярів в альвеоли формує пухнасту піну, яка заповнює дихальні шляхи. У процесі утопления в легені аспірується тим більше рідини, чим глибше дихання під водою. Вода, що потрапила в альвеоли, розтягає їх і тим самим блокує кровообіг. Частина води, яка надійшла з легень у кров, розбавляє її та спричиняє гемоліз, що сприяє швидкому розвитку фібриляції серця. При утепленні в морській воді вода з легень не надходить у кров, а, навпаки, рідка частина плазми дифундує в легені і настає згущення крові. Морська вода, що потрапила в легені, підвищує осмотичний тиск в альвеолах, внаслідок чого рідка частина крові разом з білками переходить у легені і розвивається набряк легень. У таких випадках потерпілим, крім реанімаційних заходів, необхідна специфічна терапія по боротьбі з набряком легень. Фібриляція серця у таких потерпілих не виникає.
Справжнє утеплення має три періоди. У початковий період зберігаються свідомість та мимовільні рухи, здатність затримувати дихання при занурюванні у воду. Потерпілі, що були врятовані в цей період, збуджені або загальмовані, у них можливі неадекватні реакції на навколишній світ. Одні потерпілі апатичні, впадають у депресію, інші, навпаки, немотивовано активні. Вони намагаються вставати,
відмовляються від медичної допомоги. Шкірні покриви та слизові оболонки синюшні, спостерігається озноб. Дихання шумне, часте, переривається приступами кашлю. Наявні тахікардія та гіпертензія скоро змінюються брадикардією та гіпотензією. Верхній відділ живота здутий. Через деякий час після врятування може виникнути блювання проковтнутою водою та шлунковим вмістом. Після того гострі клінічні прояви утеплення мигають, однак загальна слабкість, головний біль, кашель зберігаються кілька днів.
В атональний період справжнього утоплення людина втрачає свідомість, але в неї ще зберігаються дихання і серцеві скорочення. Шкірні покриви різко синюшні, холодні ("синя асфіксія"). З рота і носа витікає піниста рідина рожевого кольору, дихання переривчасте з характерними рідкими судомними вдихами. Серцеві скорочення слабкі, рідкі, аритмічні. Периферична пульсація визначається лише на сонних і стегнових артеріях. В окремих потерпілих бувають ознаки підвищеного венозного тиску - розширення і набухання підшкірних вен шиї та верхніх кінцівок. Зіничний і рогівковий рефлекси мляві. Нерідко відзначається тризм жувальних м'язів. У подальшому настає період клінічної смерті, в якому дихання і серцеві скорочення не визначаються, зіниці розширені і на світло не реагують.
Асфіктичне утоплення характеризується перебігом за типом чистої асфіксії. Цьому стану, як правило, передує пригнічення ЦНС алкогольною або іншою інтоксикацією, удар головою об воду, емоційний стрес тощо. Потрапивши у воду в стані сп'яніння, людина не може активно рятуватися, викурювати, кликати на допомогу, а відразу занурюється на дно. Попадання невеликої кількості води у верхні дихальні шляхи зумовлює рефлекторну затримку дихання і ларингоспазм. Затримка дихання змінюється періодом так званих несправжніх респіраторних вдихів. Через тонічне змикання голосової щілини вода в легені не потрапляє, але може заковтуватись, створюючи небезпеку блювання і справжнього утоплення. Повітроносні шляхи у потерпілих вільні від вмісту, але спостерігається різка синюшність шкірних покривів. Виражений тризм і ларингоспазм у врятованих можна зняти інтенсивним вдихом у ніс. Пульсація периферичних артерій різко ослаблена, може визначатися лише на сонних і стегнових артеріях. Якщо асфіксія продовжується, серцева діяльність починає згасати, несправжньореспіраторні вдихи припиняються, голосова щілина розмикається. В цей час ніс і рот потерпілого заповнюється білою ,або слабо-рожевою піною. Шкірні покриви синюшні. Період клінічної смерті при асфіктичному утепленні дещо довший, ніж при справжньому, і сягає іноді 4-6 хв
Третій вид утопления - синкопальне утопления - спостерігається переважно у жінок та дітей. При ньому настає первинна рефлекторна зупинка серця - ознака клінічної смерті. Цей вид утеплення виникає при емоційному шоку безпосередньо перед занурюванням у воду, падінні з великої висоти, дії дуже холодної води на шкіру і рецептори верхніх дихальних шляхів. У потерпілих спостерігається різка блідість, а не синюшність шкірних покривів та слизових оболонок ("бліда асфіксія"). З дихальних шляхів рідина не виділяється. Бліда асфіксія розвивається у
Loading...

 
 

Цікаве