WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Здоров’я населення в системі відтворення трудового потенціалу - Реферат

Здоров’я населення в системі відтворення трудового потенціалу - Реферат

більша частина - на осіб працездатного віку [1].
Недостатність потенціалу здоров'я викликає занепокоєння населення своїм фізичним станом. Оцінка потреби мати міцне здоров'я показала, що з шести запропонованих для вибору потреб (у харчах, безпеці, забезпеченні майбутнього, визнанні, самореалізації) найголовнішою є потреба мати міцне здоров'я. Так, у 2002-2004 рр. вона посідала перше місце. У 2004 р. її вагомість у Донецькій області дорівнювала 88%. За даними вибіркового обстеження, 30% донеччан непокоїть сьогодні саме здоров'я. Як поганий, стан свого здоров'я визначають 12% респондентів. У 2002 р. цей показник дорівнював 18,1%, у 2003 р. - 18,3%, тобто наявна тенденція до погіршення оцінок свого фізичного стану.
Значно різниться стан здоров'я за суб'єктивною оцінкою респондентів міської та сільської місцевості: городяни частіше за селян вважають свій стан поганим (відповідно 12,2 і 9,3%). Це пояснюється більшою екологічною забрудненістю, зосередженням у містах техногенних виробництв, тяжкої індустрії, більшим соціальним, психологічним напруженням жителів міст. Віковий розподіл респондентів підтверджує тенденцію до погіршення стану здоров'я зі збільшенням віку: якщо у віці до 25 років лише 3,7% респондентів оцінюють стан свого здоров'я як "поганий", то вже 24,6% респондентів пенсійного віку (більше 60 років) незадоволені власним станом здоров'я.
Регіони країни відрізняються за екологічною ситуацією, станом навколишнього середовища, наявністю підприємств із шкідливим виробництвом, доступністю, умовами та рівнем медичного обслуговування тощо, тому різною є оцінка стану свого здоров'я респондентів різних областей. Гірші за середньоукраїнський показник оцінки стану свого здоров'я у 2002 і 2004 рр. спостерігаються у Луганській, Запорізькій, Київській, Черкаській, Житомирській, Сумській областях, найкращі - у м. Севастополь, м. Київ, Львівській, Івано-Франківській областях, АР Крим (рис. 1).
Позитивною є тенденція до скорочення цього показника майже в усіх регіонах країни. Так, мало місце його зростання лише у Чернівецькій, Черкаській, Рівненській та Волинській областях (на 1-3%). У Донецькій області чисельність респондентів, що оцінюють стан здоров'я як поганий, також знижується.
Рис. 1. Оцінка стану здоров'я та потреб у його збереженні респондентами у розрізі регіонів, %
У регіональному розрізі потребу мати міцне здоров'я на перше місце поставили не тільки опитувані тих областей, де найгірше оцінили стан свого здоров'я (Луганська, Полтавська, Сумська, Житомирська області), а і жителі тих регіонів, населення яких оцінює стан здоров'я високими показниками (м. Севастополь, Івано-Франківська, Чернівецька, Рівненська, Волинська області). Із кожним роком ця потреба зростає: в цілому по Україні порівняно з 2002 р. вона збільшилась на 11%, в Донецькій області - на 15%.
Унаслідок хронічних захворювань суспільство зазнає значних втрат трудового потенціалу. У Донецькій області за результатами вибіркового обстеження уражена хронічними третина опитаних, але цей показник знизився у 2004 р. на 9% порівняно з 2002 р. (рис. 2). Серед молоді до 30 років цей рівень становив 21%, що обмежує ресурсні можливості розвитку трудового потенціалу. Майже не хворіє лише 15% респондентів.
Стан здоров'я населення певною мірою визначається рівнем розвитку медичного обслуговування. В останні роки зменшуються масштаби медичної профілактики, наявна незбалансованість державних гарантій безплатної медичної допомоги, недостатнім є рівень забезпеченості галузі сучасним обладнанням.
2002 р.* 2004 р.
* - у 2002 р. анкета не передбачала відповіді "Зрідка хворію на простудні, вірусні, інфекційні захворювання"
Рис. 2. Рівень захворюваності населення на хронічні хвороби у 2002
і 2004 рр., % до загального числа респондентів
Для визначення місця Донецької області серед інших областей України за показником доступності до медичних послуг, необхідно проаналізувати оцінки населення в регіональному розрізі (рис. 3). Донеччина, після м. Києва, та м. Севастополя, є територією де медичні послуги найбільш доступні. Найбільш обмеженими є можливості медичного обслуговування у Херсонській (75% респондентів не мають можливості отримати медичне обслуговування), Чернігівській (73%), Вінницькій (71%) областях. Оцінки респондентами можливостей медичного обслуговування за місцем проживання демонструють позитивну динаміку майже за всіма регіонами: у 2004 р. порівняно з 2003 р. скоротилось число респондентів, які не мають доступу до медичних послуг. Негативні тенденції наявні у Вінницькій, Кіровоградській, Одеській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій областях. Значна частина стаціонарних закладів потребує капітального ремонту. В області спостерігається з 1998 р. по 2003 р. збільшення амбулаторно-клінічних закладів на 104 одиниці. Однак, якісний склад матеріально-технічної бази системи охорони здоров'я Донеччини не відповідає вимогам сьогодення.
Рис. 3. Можливості і рівень медичного обслуговування населення
за регіонами України, у % до опитаних
У 2003 р. порівняно з 2002 р. кількість лікарень знизилась на 5 одиниць, а з 1995 р. - на 32 одиниці. Кількість лікувальних закладів явно недостатня, оскільки за соціологічними оцінками половина донеччан не має можливості отримання медичного обслуговування за місцем проживання. У сільській місцевості обмежені у можливостях медичної допомоги 78% опитаних, що є наслідком руйнування системи медичних закладів на селі. Найнижчий рівень можливостей медичного обслуговування у працівників сільського господарства (85,2% не мають можливості звернутись у медичний заклад), сфери послуг (56,5%). Половина опитаної молоді Донецької області не має можливостей звернутися до лікаря у разі хвороби.
Респонденти, які відзначили свої регіони як малодоступні до медичної допомоги, як не парадоксально, більш високо оцінюють можливості медичного обслуговування людей похилого віку. На нашу думку, це пояснюється надіями українців на краще, позитивною оцінкою соціальних і економічних реформ в Україні.Як найкращу доступність медичних послуг у старості оцінює населення м. Севастополь (лише 28% низько оцінили можливість доступу до медичного обслуговування у старості), як найгіршу - Запорізької і Луганської областей (51%).
У Донецькій області недоступність медичної допомоги при досягненні похилого віку турбує половину опитаних, однак, порівняно з 2003 р., у 2004 р. ці показники є значно кращими (рис. 4).
Рис. 4. Динаміка оцінки респондентами рівня медичного обслуговування
при досягненні похилого віку, % до опитуваних
Найпоширенішою причиною обмеженості отримання медичних послуг є низький рівень платоспроможності українців, що найбільш гостро відчувають респонденти Сумської (75%), Запорізької (66%), Харківської (65%) областей. У розрізі регіонів України найкращі оцінки достатності доходу для задоволення медичних потреб спостерігаються у опитаних м. Київ. У 2004 р., порівняно з 2003 р., майже у всіх регіонах динаміка цього показника є позитивною, найбільше зниження числа респондентів із низькими матеріальними можливостями оплати медичних послуг відбулось у Кіровоградській (на 22%), Одеській (на 17%), Полтавській, Донецькій (на 16%) та Волинській (на 15%) областях. Так, половині респондентів Донецького регіону не вистачає доходів для задоволення потреб у медичному обслуговуванні (для порівняння - у 2002 р. таких було 80,5%, в цілому по Україні у 2004 р. - 58,5%). Достатніми свої доходи для отримання медичних послуг вважає четверта частина респондентів і їх рівень збільшується. Кардинально різниться у відповідях населення сільської і міської місцевості, де розбіжності між достатністю доходів для задоволення потреб у медичному обслуговуванні на користь міської місцевості складають майже 12%. Найнижчими матеріальні можливості отримання медичних послуг є у працівників сільського господарства (68,5%
Loading...

 
 

Цікаве