WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Роль слова в діяльності медика (деонтологія) - Реферат

Роль слова в діяльності медика (деонтологія) - Реферат


Реферат на тему:
Роль слова в діяльності медика (деонтологія).
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Чудодійна сила слова.
РОЗДІЛ 2. Лікування - це мистецтво використання слова.
РОЗДІЛ 3. Культура мовлення лікаря - успіх у лікуванні.
РОЗДІЛ 4. Повага до пацієнта - ознака справжнього медика.
ВИСНОВКИ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
ВСТУП
У повсякденному спілкуванні з пацієнтами, колегами лікар використовує лексичні засоби, характерні для офіційно-ділового, публіцистичного і навіть художнього стилів мовлення. Розмовний і науковий стилі разом з офіційно-діловим є характерними для фахово-го мовлення лікаря. У розмовному стилі вживають переважно побутову лексику, фразеологізми, вставні слова, вигуки, неповні речення. Науковому ж стилю притаманні повні речення, складні синтаксичні кон-струкції, терміни, логічність, точність, обґрунтованість викладу.
Висловитися, порозумітися, поспілкуватися ми можемо повною мірою лише завдяки мові, тобто вона задовольняє одну з найважливіших життєвих потреб людини. "Коли ми говоримо "мова", - відзначав філолог Л.В. Успенський, - ми думаємо "слова". Це при-родно: мова складається із слів...". Мова - засіб спілкування і джерело інформації про світ, про народ, якому вона належить. Наше слово до того ж і розповідь про себе. Слово - форма, одяг наших думок, почуттів, переживань. Що кому болить, той про те й говорить.
РОЗДІЛ 1. Чудодійна сила слова.
Усе сказане й написане завжди комусь адресовано. Від лікаря пацієнт чекає розуміння та співпереживання, тому і потрібно шукати найточніші і найвиразніші слова, тим самим активно впливаючи на його настрій, самопочуття. "Слова, як і ліки, - підкреслював письменник і лікар П. Бейлін, - мають пряму токсичну чи побічну дію. На окремі слова виробляється несприйняття - вони можуть викликати "алергію", шок. А передозуєш, хай навіть за змістом своїм лікувальні слова, може розвинутися "лікарська хвороба". Балакуча людина може викликати у своїх слухачів головний біль і втому".
Віра в магічну, чудодійну силу слова притаманна всім релігіям, фольклору, давній народній медицині. У ній слову завжди віддавали перевагу перед рослиною і ножем. В єгипетському папірусі Еберса (XVI ст. до н.е.) хворому нагадують: "Заклинання благотворні у супроводі ліків, а ліки благотворні у супроводі заклинань". З часом слово стало самостійним засобом лікування і профілактики. Вважалося, що слову підкоряються злі духи, хвороби, воно впливає на хід подій, перед ним відступають природні напасті, його чують боги. Христос, який зцілював людей від фізичних та душевних страждань, теж покладався на слово, що лікує. Головне - усвідомлювати: "По вірі вашій нехай буде вам". Тому іноді кажуть: професія психотерапевта бере свій початок від Ісуса Христа, а Новий Завіт - перший, так би мовити, підручник з цієї галузі медицини.
РОЗДІЛ 2. Лікування - це мистецтво використання слова.
Лікування для медика завжди залишатиметься мистецтвом. І як мистецтво, вимагатиме від нього розвиненої уяви, інтуїції, гармонії розуму і серця. Ці якості допомагають обрати оптимальний шлях ліку-вання, його стратегію й тактику. Слово лікаря є свідченням його милосердя, чуйності, загальної культури й освіченості. Слово "врач" з'явилося в мові слов'ян в XI ст. і пов'язане з дієсловом "врать" у значенні "заговаривать, уговорить, говорить". Звідси тлумачення слова "врач" як "утешителя, человека, умеющего заговаривать, действовать силой слова".
У медицині термін "анальгезія" означає симптом важкого захворювання, коли втрачається здатність відчувати біль. Не треба бути фахівцем, щоб зрозуміти, як важко встановити в такому разі діагноз, а відтак своєчасно допомогти людині. Мистецтво слова протистоїть втраті здатності до співпереживання, сприйняття болю чужого як свого. Тому мав рацію О.Герцен, коли писав: "Література не лікар, а біль". Саме завдяки літературі, мистецтву нині, в умовах комерціалізації буття, можна якоюсь мірою запобігти духовній деформації та моральній деградації особистості. Значення мистецтва слова в медицині розуміли ще в середні віки, коли гуманітарна освіта була для лікаря своєрідним допуском до практичної роботи. Він повинен у своїй роботі керуватися принципом: лікувати людину, а не хворобу. Слово лікаря, як і письменника, покликане повернути тому, хто потре-бує, втрачену гармонію з оточуючим світом. При цьому в медицині виходять з поняття "норма", а в мистецтві - "міра". Література більш орієнтована на хвороби суспільства, а медицина - на його оздоровлення через зцілення окремої особистості. Мистецтво слова має унікальні цілющі, пізнавальні, виховні можливості. Сфера його вжитку практично безмежна, оскільки воно не пов'язане з жодним конкретним органом відчуття, як скажімо, музика чи живопис. У цьому сенсі слово - дійсно "найпластичніший матеріал" (Регель). Воно здатне викликати і прямі образи, й асоціації, що відновлюють у пам'яті давно пережите. Скажімо, досить вимовити слово "хірургія", щоб у більшості людей виникло відчуття, схоже на біль.
РОЗДІЛ 3. Культура мовлення лікаря - успіх у лікуванні.
Фахова мова медика - це діалоги фармацевта з покупцем в аптеці або лікаря з хворим у поліклініці чи лікарні, написання різних довідок, протоколу операції, історії хвороби чи реферату. Обов'язковим для будь-якої фахової мови є вживання специфічних термінів високого рівня стандартизації, зваженість і точність формулювань, І цілком природно, що саме терміни перебувають у центрі уваги, коли йдеться про опанування фахової мови. Однак і загальновживана лексика у фаховій мові зазнає певних змін, окремі слова набувають нових значень або нових відтінків.
Слово за своїм змістовним багатством, узагальню-вальним значенням принципово відрізняється від умовних подразників першої сигнальної системи і є подразником другої сигнальної системи. Діапазон психічної і фізичної дії слова розширюється завдяки тембру, силі голосу, інтонації та швидкості його вимовляння. Напевне, саме тому Гете стверджував, що написане слово не більше, ніж сурогат слова сказаного. Найбільше вражає, запам'ятовується все те, що сприймається насамперед на рівні емоцій, почуттів. Необережне слово здатне спричинити задишку, кашель, серцебиття, підвищення артеріального тиску, з'яву холодного поту, відчуття нудоти тощо. Навпаки, слово зважене і своєчасно сказане надає впевненості в успіхові лікування, додає, як-то кажуть, життя до років, а не років до життя.
Працівників охорони здоров'я сьогодні цікавить реалізація наукового та розмовно-побутового стилів мовлення в повсякденних ситуаціях на роботі, у процесі навчання в медичному закладі або під час написання наукового тексту. Тому в посібнику мову викладено в її практичному, прагматичному аспекті. Інакше кажучи, йдеться переважно про її основну, комунікативну функцію.
Для повноцінного спілкування треба мати необхідний словниковий запас і вміти правильно будувати речення. Тому в книжці пропонуються не численні правила граматики, а найпоширеніші мовніконструкції. За їх допомогою можна оволодіти навичками автоматичного, підсвідомого словотворення, наголошування слів. У мовній практиці це сприятиме дотриманню усталених літературних норм, чого не гарантують лише знання правил, вміння теоретично відрізняти нормативні вислови від ненормативних. Узагалі, культура мовлення кожного носія мови залежить від свідомого ставлення до написаного і мовленого слова, від того, що називають "відчуттям слова". А воно показове для особистості художньо обдарованої чи небайдужої до літератури. Можливо, тільки нахил до читання реально сприяє розвиткові "відчуття слова". Тобто бібліотерапія, про яку йшлося вище, і сприяє одужанню, і вчить бути вимогливим до своєї мови. Спеціальна лексика, зрозуміло, не може повністю забезпечити потреби реального спілкування, зокрема, такі типи мовлення, як розповідь (повідомлення про події), опис (словесне зображення предмета), роздум, міркування (доведення або пояснення
Loading...

 
 

Цікаве