WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сифіліс у дітей - Реферат

Сифіліс у дітей - Реферат

40 років. Ушкоджується шкіра, слизові оболонки, кістки, внутрішні органи, а також нервова система.
Третинні сифіліди шкіри бувають двох видів : горбики та гуми.
Ураження внутрішніх органів при сифілісі зустрічається досить рідко, але вони небезпечні для життя. Разом з тим, своєчасно встановлений діагноз і повноцінне специфічне лікування дають хороші терапевтичні результати.
Природжений сифіліс.
Постійний зв'язок венерологічних диспансерів з жіночими і дитячими консультаціями та пологовими будинками сприяв різкому зниженню природженого сифілісу, який передається хворою матір'ю через плаценту на 5-му місяці вагітності.
Виділяють сифіліс плода, дітей грудного віку, раннього дитячого віку та пізнього дитячого віку (з 5-го року життя).
При сифілісі плода маса посліду різко зростає і часто відношення його маси до маси плода становить 1: 4 і 1: 3 за норми 1: 6. Характерним для сифілітичного посліду є нерівномірна величина ворсинок, набухання і клітинна гіперплазія строми, нерівномірний склероз ворсинок, лейкоцитарна інфільтрація, судинні зміни.
При сифілітичному ураженні плода він стає мацерованим, у внутрішніх органах виявляють типові зміни - кремнієву печінку, білу пневмонію тощо.
Сифіліс у дітей грудного віку.
Прояви природженого сифілісу в грудному віці різноманітні. Деякі із цих проявів бувають означені вже при народженні, а найчастіше вони зустрічаються у перші 2 міс. життя. Ушкоджується шкіряний покрив, слизові оболонки, вісцеральні органи, кістковий апарат, нервова система, органи чуття, особливо очі. Дитина погано розвивається, помітне відставання у збільшенні маси її тіла за відсутності видимих розділів з боку органів травлення.
Найчастіше з'являється такий різновид висипки, як сифілітична пухирчатка. Її можна бачити уже при народженні дитини або невдовзі після народження. Для сифілітичної пухирчатки характерним є симетричне розміщення пустул на долонях та підошвах, рідше - на згинальних поверхнях кінцівок, а також на тулубі й обличчі. Пустули розміром з горошину спочатку мають серозний вміст, який потім стає гнійним, а іноді й геморагічним. У вмісті пустул виявляють велику кількість блідих трепонем. Слизова оболонка губ під дією дифузної інфільтрації ущільнюється і легко надривається, особливо під час ссання ї крику дитини. Глибокі тріщини на верхній та нижній губах, у куточках рота та на підборідді призводять до ушкодження сосочкового шару дерми. Після загоювання залишаються рубці. Рубці можуть розташовуватися радіально або у вигляді наперстка.
У хворих на природжений сифіліс через декілька тижнів після народження відносно часто з'являються папульозна висипка (на шкірі кінцівок, сідниць, обличчя, а іноді - по всьому тілі). Папульозна висипка залишає після себе пігментацію, що через час зникає.
Розеольозна висипка у таких хворих зустрічається рідко. Її особливістю є лущення, котрого не буває в осіб з набутим сифілісом.
На шкірі волосистої частини голови спостерігається дифузне або вогнищеве порідіння волосся.
Слизові оболонки у грудному віці ушкоджуються досить часто. Найчастіше відзначають ушкодження слизової оболонки носа, які мають дифузний характер і хронічний перебіг. Специфічний нежить зумовлений гіпертрофічним катаром слизової оболонки з одночасним ушкодженням носових раковин. Слизова оболонка набухає, носовий хід звужується, внаслідок чого виникає своєрідний шум під час дихання. Такі дифузні запалення слизової оболонки носа призводять до деформації і навіть перфорації носової перегородки. Зустрічаються і такі зміни, як сідлоподібний ніс, стовщення і розширення перенісся.
Ураження внутрішніх органів може розпочинатися ще в утробі матері. Часто воно має дифузний характер. Найчастіше ушкоджується печінка. Вона збільшується й ущільнюється. Те саме відбувається і з селезінкою.
Сифілітичне ураження легенів характеризується вкрай несприятливим перебігом. Більшість дітей з таким ураженням гине ще в утробі матері або в перші дні життя.
Серце-судинна система також уражається досить рано. Патологічний процес розвивається в серцевому м'язі, в ендокарді, в нього втягуються клапани і навколосерцева сумка.
Ушкодження нирок проявляється нефрозонефритом, а яєчок - водянкою.
Для дітей грудного віку характерні остеохондрити, які виявляються під час рентгенологічних досліджень.
Однією з ознак сифілітичного захворювання нервової системи є так званий безпричинний крик дитини.
Внаслідок запального процесу в м'якій мозковій оболонці може розвиватися водянка голови.
Із органів чуття найчастіше ушкоджуються очі, особливо сітківка, на якій розвивається хореоретиніт (так звана картинка солі з перцем). Захворювання зорового нерва проявляється неясними контурами соска. Небезпечною є атрофія зорового нерва, яка призводить до втрати зору.
Природжений сифіліс у дітей раннього віку.
Клініка природженого сифілісу у дітей від 1 до 5 років має свої характерні ознаки - папульозна висипка на статевих органах, стегнах, кінцівках, рідше - на обличчі. Папули рожевого кольору і не мають тенденції до поширення.
Пустульозна висипка зустрічається відносно рідко, здебільшого у виснажених дітей. Одночасно збільшуються лімфатичні вузли, волосся випадає локально або дифузно. Найчастішим симптомом природженого сифілісу раннього дитячого віку є широкі кондиломи в ділянці заднього проходу. Нерідко ушкоджується слизова оболонка ротової порожнини. Попульозна висипка з'являється на слизовій оболонці щік, мигдалинах, язиці і губах.
На довгих трубчастих кістках виникають періостити. Відповідні зміни відбуваються в печінці, селезінці, нервовій системі, серці та судинах. Ураження мозку супроводжуються епілепсією, спинними сухотами тощо. Спостерігається розумове відставання. Серологічні реакції, як правило, позитивні.
Пізній природжений сифіліс.
Пізній природжений сифіліс є закономірним продовженням раннього природженого сифілісу. Прояви його поділяють на безумовні (дійсні) і вірогідні.
До безумовних проявів пізнього природженого сифілісу відносять тріаду Гетчінсона: 1) гетчінсоновські зуби, 2) паренхіматозний кератит, 3) лабіринтна глухота.
До вірогідних ознак пізнього природженого сифілісу відносять шаблеподібні гомілки, радіальні рубці Робінзона - Фурн'є навколо губ та підборіддя, сідлоподібний або лорнетоподібний ніс, баранячийніс, сифілітичні гоніти, сідницеподібний череп та ін.
Прояви пізнього природженого сифілісу на шкірі співпадають з елементами висипок, які характерні для третинного набутого сифілісу.
Дистрофії на грунті пізнього природженого сифілісу не є обов'язковими. Вони пов'язані зі специфічним ураженням ендокринного апарату, який регулює нормальне зростання і розвиток організму. Це насамперед дистрофія кісток черепа у вигляді так званого олімпійського лоба, вип'ячування лобних і тім'яних горбків, які можуть бути також при рахіті, високе готичне тверде піднебіння, яке також може бути при рахіті, укорочення V пальця, "інфальтинний мізинець" без будь-яких інших деформацій руки, бухтоподібна виїмка на внутрішньому боці лопатки, наявність 5-го додаткового горбика на жувальній поверхні першого моляра верхньої щелепи.
Лікування дітей, хворих на сифіліс, проводять за існуючими схемами відповідно до стадії і клініки сифілісу. Ці схеми, однак, не повинні виключати індивідуальний підхід лікаря до кожної хворої дитини.
Призначають антибіотики (пеніцилін, біцилін, еритроміцин), препарати вісмуту і йоду. Поряд з антисифілітичними препаратами призначають вітаміни, ліки загальнозміцнювальної дії, імуномодулятори тощо.
Loading...

 
 

Цікаве