WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фактори негативного впливу на шкіру людини - Реферат

Фактори негативного впливу на шкіру людини - Реферат

до посилення продукції меланіну, збільшення розмірів меланоцитів, подовження відростків (дендритів) і підвищення ступеня їх розгалуженості. Крім того, УФ-випромінювання впливає на фер-ментативні процеси в інших клітинах шкіри і міжклітинному просторі, що спричиняє перехід клітин на інший рівень фізіологічної активності. Уповільнена засмага залишається тижні і навіть місяці після УФ-опромінення.
Потовщення шкіри - це не тільки результат ушкодження, а й захисна реакція, яка виявляється через кілька годин чи днів після впливу УФ-променів і зберігається місяцями. Посилений поділ базальних клітин і підвищення зчеплення корнеоцитів веде до потовщення рогового шару епідермісу, що є першою перешкодою на шляху УФ-променів і захищає від ушкодження клітини, розміщені нижче і, що особливо важливо, базальні кератиноцити.
Сонячний опік - це реакція шкіри на ушкодження, а також своєрідна захисна реакція: обгоріла людина більше не захоче сидіти на сонці і ще сильніше ушкоджувати шкіру. Точний механізм утворення сонячного опіку вивчений недостатньо, однак уже доведено, що він включає утворення і викид цитокинів і медіаторів запалення з клітин епідермісу і дерми. Почервоніння, біль і навіть утворення пухирців можуть спостерігатися протягом кількох годин і днів після впливу УФ-променів, особливо спектра В. Ще раз повторимо, що УФ-5-промені діють на рівні епідермісу, ушко-джуючи клітини Лангерганса і, таким чином, ослаблюючи імунітет шкіри, викликаючи реакцію запалення й утворення вільних радикалів. Крім того, вони стимулюють вивільнення з клітинних депо іонів заліза і міді, що також є каталізаторами утворення гідроксил-радикалів з перекису водню.
Сонячний опік знайомий кожному, хто обгоряв на пляжі. Це почервоніння шкіри, яке супроводжується болем, набряком, у деяких випадках підвищенням температури і появою пухирців. Пігментація шкіри чи засмага з'являється через 2-3 дні після опромінення, а на 6-10-й день засмага "сходить": шкіра починає лущитись.
Здатність засмагати у людей неоднакова. За реакцією шкіри на УФ-випромінювання розрізняють шість типів шкіри (за Фіцпатриком).
I тип - дуже біла шкіра; у людини світле волосся, світлі очі; вона ніколи не засмагає, завжди обгоряє;
II тип - у людини світла шкіра та очі, русяве чи каштанове волосся; вона часто обгоряє, але іноді засмагає;
III тип - у людини світла шкіра, темні очі, темно-русяве чи каштанове волосся; вона добре засмагає, іноді обгоряє;
IV тип - шкіра оливкового кольору; людина з темним волоссям (середземноморський тип); завжди засмагає, ніколи не обгоряє;
V-VI тип - темна шкіра; людина має чорні очі, чорне волосся; ніколи не обгоряє.
Той факт, що за кольором шкіри можна визначити її чутливість до сонячних променів, свідчить, що основним природним механізмом захисту організму від впливу УФ-випромінювання є меланін.
Чутливість до сонця шкіри людей, які страждають хворобою білих плям - вітиліго, пігментованих і непігментованих ділянок, різна. Меланін поглинає УФ-випромінювання і діє як природний УФ-фільтр. Кератиноцити одержують гранули меланіну від меланоцитів - клітин, що виробляють меланін і розташовані у базальному шарі епідермісу. Чим інтенсивніше випромінювання, тим більше меланіну виробляють меланоцити.
УФ-випромінювання є основною причиною фотостаріння, яке істотно відрізняється від природного старіння шкіри.
При природному старінні стоншуются всі шари шкіри, тоді як при фотостарінні відбувається потовщення епідермісу взагалі й рогового шару зокрема, або гіперкератоз. Зміни міжклітинної речовини дерми при фотостарінні нерівномірні: поряд з нормальними колагеновими волокнами в ній виявляються скупчення атипового аморфного матеріалу, що складається з еластину - еластоз. Здатність синтезувати колаген та інші компоненти міжклітинної речовини дерми у фотоушкодженій шкірі зберігається, тому багато ознак фотостаріння зворотні. Характерним симптомом фотостаріння є судинні "зірочки" ("павучки", сіточки) і пігментні плями - лентиго. У сукупності всі ці симптоми дають характерну картину фотостаріння.
Ще одним негативним наслідком УФ-випромінювання є фотодерматити - бурхлива запальна реакція шкіри з утворенням пухирців. Причини фотодерматитів різні. Чутливість до сонця може бути викликана певними хворобами, може з'являтися внаслідок косметичних процедур (дермабразія, лазерне шліфування, пілінг, епіляція). Іноді фотодерматит з'являється після чи на тлі прийому деяких лікарських препаратів (сульфаніламіди, тетрацикліни, псоралени, деякі антидепресанти). Речовини, що підвищують чутливість шкіри до УФ-випромінювання, називаються фотосенсибілізаторами. Важливо пам'ятати, що роль фотосенсибілізаторів можуть відіграти компоненти косметичних засобів - ефірні олії цитрусових, бергамоту, деякі консерванти, навіть УФ-фільтри. Тому якщо після виходу на вулицю шкіра раптово вкрилася пухирями і запалилася, потрібно відмінити прийом усіх лікарських препаратів і вживання будь-яких кремів, а також необхідно звернутися до лікаря-фахівця. Після проведення агресивних косметичних процедур (пілінги, дермабразія, лазерне шліфування, епіляція) слід використовувати сонцезахисні засоби.
Фотостаріння, на відміну від природного старіння, піддається лікуванню. Звичайно, цілковито повернутися на вихідні позиції не вдається, однак зміни шкіри, викликані УФ-випромінюванням, значною мірою зворотні. Для корекції фотостаріння застосовуються пілінги з АНЛ-кислотами різної концентрації. Ці пілінги стимулюють посилене злущування рогового шару епідермісу, прискорюють поділ клітин його базального шару, підсилюють синтез колагену, впливаючи на фібробласти дерми. Крім пілінгів у комплексі боротьби з фотостарінням застосовуються препарати, що містять ретиноєву кислоту, зволожувальні препарати, апаратні методики, моделюючі маски.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. - М.: Медицина, 1980. - 288 с.
2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств внутрішньої торгівлі. - К., 2004. - 304 с.
3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. - К.: Здоров'я, 1965. - 304 с.
4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. - М.: Медицина, 1974. - 224 с.
5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. - М.: Косметика й медицина, 2003. - 224 с.
6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. - М., 2001. - 176 с.
7. Новая косметология. - М.: Косметика й медицина, 2002.
8. Озерская О. С. Косметология. - СПб.: Искусство России, 2002. - 416 с.
9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под редакцией Л. В. Новиковой. - М., 1999-2000.
10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А. Розентула: - М.: Медицина, 1964. - 336 с.
11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология: Атлас-справочник. 3-є издание. - М.: Практика, 1999. - 1088 с.
12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория й практика. - Прага: MAKSDORF, 2002.
13. "Les Nouvelles Esthetiques". - М.: Космопресс, 2000-2004.
14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. - Urban&Shwarzenberg, 1992. - 384 s.
Loading...

 
 

Цікаве