WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Придатки шкіри - Реферат

Придатки шкіри - Реферат

щодо небезпечних зон.
Перша небезпечна зона розміщена по периметру шкірних валиків уздовж лінії переходу в ніготь - це зона наймолодшого і найтоншого нігтя. Травми в цій зоні можуть призвести до порушення нормального росту нігтьової пластинки.
Друга небезпечна зона - це зона переходу нігтя у вільний край (зона, де найчастіше ламається ніготь). Підвищена увага до цих зон має значення як при виконанні класичного манікюру, так і при моделюванні нігтьових пластинок.
Для того, щоб волосся й нігті були здоровими і мали красивий вигляд, крім регулярного професійного догляду, можна рекомендувати прийом спеціальних вітамінних комплексів, харчових добавок, що містять вітаміни А й Е, біотин, метіонін, цинк, селен і спіруліну.
4. Потові залози
Кількість та інтенсивність діяльності потових залоз (рис. 1.7) залежать від місця їх розташування, віку, статі, раси людини. У різних осіб їхня кількість становить від 2 до 5 млн. Так, найбільша кількість потових залоз розміщується у шкірі долонь (400-500 од. на 1 KB. CM), підошов (400-430), в ділянці чола (180-200) і грудей (165-180). У жінок потових залоз більше, ніж у чоловіків. У європейців і африканців у однакових умовах кількість залоз відповідно становить 100-120 і 120-130 од. на 1 KB. CM.
Схема будови потових залоз
1 - екринової, 2 - апокринової
Потові залози мають трубчасту нерозгалужену форму і розрізняються за походженням, механізмом секреції та гістологічною будовою. Екранові залози виділяють піт без порушення цілісності секреторних клітин, а апокринових при виділенні секрету втрачається частина протоплазми секреторних клітин.
Апокринові залози розміщуються тільки в зонах вторинного оволосіння, а екринові - по всій шкірі, за винятком червоної кайми губ, головки статевого члена, внутрішньої поверхні статевих губ, клітора.
Походження екринових залоз пов'язане з епідермісом, апокринових - з волосяними фолікулами, тому вивідні протоки перших відкриваються на поверхні шкіри, а других - у фолікулах волосся. Екринові залози починають функціонувати з моменту народження, апокринові - від початку статевого дозрівання.
Потові залози забезпечують терморегуляцію і видільну функцію організму. Так, з потом, що являє собою гіпотонічний сольовий розчин, виділяється 0,3-0,8% речовини різної хімічної природи (калію, аміаку, молочної кислоти тощо).
Захисна функція потових залоз визначається їхньою участю у формуванні рН здорової шкіри, кисле значення якої, як вважається, зумовлено наявністю молочної, глутамінової та аспарагінової кислот, які знаходяться в потовому секреті та епідермальній тканині. При незначному потовиділенні кисле значення рН вище 4-5, а при посиленому - досягає 8.
При рН 5,5 здорова шкіра здатна нейтралізувати вплив хімічних реагентів. Так, 0,1 мл небуферного розчину лугу окислюється за 30 хвилин, а буферної сполуки - протягом 3 годин.
Секрет потових залоз має бактерицидні властивості, оскільки містить молочну кислоту. Оскільки значення рН секрету екринових залоз нижче секрету апокринових залоз, ділянки функціонування апокринових залоз більш схильні до мікробного обсіменіння. Внаслідок життєдіяльності бактерій, піт має той чи інший запах.
За рахунок природної гідратації зовнішнього шару епідермісу потовий секрет забезпечує також еластичність шкірного покриву. Переважне осмотичне зв'язування води відбувається в мікрокапілярних щілинах тісно згрупованих клітин рогового шару. Гідратація рогового шару визначається не тільки кількістю вологи, а й якісним складом, а саме наявністю так званих "природних факторів-гідратантів": молочної, піролідонкарбонової кислот, їх натрієвих солей, вільних амінокислот, здатних самостійно утримувати значну кількість води (до 60%).
Істотною є роль потових залоз і у формуванні рельєфного малюнка шкіри - найдрібніших борозенок, що утворюють трикутники і ромби, їхня чіткість залежить від кількості потових залоз - чим їх більше, тим виразніший рельєф, що особливо помітно на долонях, підошвах, тильному боці кистей. Наявність тонкого малюнка шкіри лежить в основі дактилоскопії.
Екринові залози складаються із секреторної трубки, закрученої в щільний клубочок, і вивідної протоки, що пронизує дерму та епідерміс. Глибина розміщення секреторних клубочків потових залоз пов'язана з товщиною дерми; наприклад, на долонях, підошвах залози розміщуються в підшкірній жировій клітковині, на інших ділянках тіла - у нижній частині дерми.
Апокринові залози відрізняються великим розміром секреторної трубки і вивідної протоки, тому їх часто називають великими потовими залозами.
Фізіологічна активність залоз, як і діяльність шкіри в цілому, залежить від стану ендокринної та нервової систем організму. Так, під час менструального циклу і перед ним апокринові залози функціонують сильніше; найменша їх активність спостерігається в середині циклу. Під час вагітності функції апокринових залоз знижуються, що пояснюється збільшенням у крові кількості естрогенів, які пригнічують функцію залоз. Статеві відмінності також позначаються на функціонуванні потових залоз: у чоловіків вони функціонують інтенсивніше, що пов'язано з сильнішим їхнім реагуванням на ацетилхолін.
Вплив нервової системи на функціонування потових залоз проявляється, зокрема, у підвищенні потовиділення при емоційній або розумовій напрузі. Посилене потовиділення може бути пов'язане з високою температурою, м'язовою діяльністю, сенсорними подразниками.
Характерно, що потовиділення, спровоковане інтенсивною розумовою працею, проявом різних емоцій, відрізняється раптовим виникненням, а терморегуляторне потовиділення має латентний період, тривалість якого залежить від інтенсивності теплового впливу.
Діяльність потових залоз різних ділянок тіла неоднакова - найактивніші потові залози розміщуються на передньому і задньому боці тулуба; на обличчі та шиї вони менш активні.
Прикметне, що інтенсивність виділення поту залежить від активності сальних залоз на тій чи іншій ділянці.
Вік також впливає на морфологічні і функціональні зміни потових залоз. Із зниженням статевої активності знижується активність апокринових залоз. Екринові залози з віком також зазнають дегенеративних змін - відбувається склерозування оболонок секреторної трубки, а потім її загальний розпад. Причиною атрофії потових залоз є також закупорка їхніх вивідних протоків роговими пластинками, що зумовлюється порушенням процесу злущування.
Зазначені причини призводять до порушення еластики, ізотонії шкіри, що спричинює її в'ялість і позначається на зміні тонкого малюнка, згладжуючи його контури. При цьому підсилюється грубий малюнок, пов'язаний з м'язовими скороченнями, атрофією і потоншенням дерми чи гіподерми.Це проявляється у виникненні зморшок, особливо виражених на відкритих ділянках тіла (обличчя, шия, руки тощо).
5. Сальні залози
На відміну від потових, сальні залози (рис. 1.8) за механізмом секреції є голокриновими, тобто в процесі секреції відбувається повне руйнування їхніх секреторних клітин. Протягом 21-25 днів ці клітини повністю замінюються. Сальні залози (загальна кількість становить
Loading...

 
 

Цікаве