WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Перманентний татуаж. Пірсинг - Реферат

Перманентний татуаж. Пірсинг - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Перманентний татуаж. Пірсинг
?
Зародження сучасного мікропігментування чи перманентного макіяжу треба шукати в тисячолітній історії техніки татуювань.
На початку 80-х років XX ст. перманентний макіяж спочатку з'являється у Франції, куди прийшов з Тайваню, а потім стає популярним, як спеціальний вид косметичного догляду, в багатьох європейських країнах. Одночасно на Тайвані створюється лінія пігментів з великою колірною гамою (15 відтінків); для цієї лінії спеціально створюють також відповідну апаратуру.
На початку 90-х років XX ст. у США з'являється важливе но-вовведення: пігменти на основі гліцерину. Вони відповідають вимогам, які висуваються органами санітарного нагляду, а їхня колірна гама містить 44 тони.
І, нарешті, у середині останнього десятиліття XX ст. на ринку Тайваню був запропонований перший електронний прилад для мікропігментування, який можна повністю демонтувати.
Однак, незважаючи на те, що США і Тайвань сьогодні є світовими лідерами в галузі мікропігментування: США - з виробництва пігментів, а Тайвань - з випуску апаратури, країною, що розвинула і професійно розширила сферу застосування мікропігментування, стала Іспанія.
Німеччина, країна з традиційно потужною хімічною й прила-добудівною промисловістю, з одного боку, та розвинутою сферою послуг - з іншого, стала третьою у світі з виробництва апаратів і пігментів для мікропігментування. Заснована на тайській системі техніка мікропігментування успішно впроваджується в царину прикладної естетики.
Мікропігментування, перманентний макіяж, дермопігменту-вання, дермографія, коригуючий напівперманентний макіяж, мік-роімплантація пігментів - усі ці терміни є синонімами і означають одне й те саме. Вони не визначають приналежність терміна до якихось різних методів або технік, різних видів обробки. Між тисячолітньою технікою татуажу й мікропігментуванням, хоч би як воно звалося, є суттєві розходження. Термін "мікропігментування" виник у США на початку 90-х років XX ст. і незабаром замінив колишню назву цієї техніки (перманентний макіяж) у більшості країн.
Цікавими є порівняльні дані характеристик цих технік - татуажу і мікропігментування.
Перманентний макіяж. Термін був уперше застосований у Європі і на Тайвані для позначення даної техніки (permanent make-up). У Європі він широко використовувався з 1984 p., хоча і дотепер застосовується поряд з новим - "мікропігментування".
Дермографія і дермопігментування - термін використовується, коли методи мікропігментування застосовуються для маскування дефектів шкіри обличчя: білих плям, шрамів тощо.
Мікроімплантація за допомогою пігментів - термін, що офіційно використовується в Іспанії. Визначає дисципліну при одержанні диплома вищого ступеня в галузі прикладної естетики.
Мікропігментування - термін американського походження (micropigmentation), який охоплює всі можливі ділянки застосування даної техніки - на обличчі і тілі - з парамедичними цілями. Цей термін використовується в міжнародному масштабі і сьогодні є найуживанішим у всіх країнах.
Татуаж - походить від англійського "tatoo" - художнє зображення на шкірі. Малюнок не змивається і не стирається.
Косметичний татуаж на тілі - нова назва, яка використовується для розрізнення традиційного татуажу, здійснюваного в студіях тату (tatoo-studio), та послуг, що надаються у косметичних центрах. Це дизайн невеликих малюнків і деталей, які виконуються за допомогою апаратів, призначених для роботи в техніці мікропігментування, та спеціально розроблених для даної техніки пігментів.
Крім татуажу і мікропігментування існують й інші терміни, що збагачують проміжні техніки.
Тимчасовий татуаж - визначення, дане застосуванню барвників і продуктів, які тимчасово забарвлюють поверхню шкіри (хна, "магічний" олівець тощо). Тимчасовий малюнок замінює тату; він не змивається протягом 72 год.
Напівперманентний татуаж - абстрактний термін, через який виникає багато плутанини. Одні використовують його для визначення тимчасового татуажу, тоді як інші фахівці вживають його для визначення техніки мікропігментування. Частіше йдеться про татуаж, що у такому випадку виконується стійкими фарбами традиційного тату на 2-3 роки, а малюнок наноситься за допомогою апаратів для техніки мікропігментування на основі продукції цього ж методу.
Метою застосування техніки мікропігментування є вдосконалення і тимчасова корекція за допомогою перманентного макіяжу будь-яких рис обличчя при можливості знову змоделювати його через певний проміжок часу в зв'язку зі зміною моди, смаків або у зв'язку з появою зморшок і в'яненням шкіри у пігментованій зоні.
Клієнти, які вдаються до техніки татуажу, бажають художньо декорувати великі поверхні шкіри.
Особливості техніки. Мікропігментування здійснюється на рівні епідермісу. Результат зберігається приблизно 3 роки.
Закріплення малюнка (татуаж) відбувається за допомогою травмування глибоких шарів дерми, що викликає болісні відчуття. Мета операції - закріплення нанесеного малюнка назавжди.
Апарати для роботи у техніці мікропігментування легкі, робота з ними добре піддається контролю, вони дають змогу точніше і ретельніше проробити деталі. Весь необхідний додатковий набір засобів стерилізовано; він знаходиться в індивідуальній упаковці. Ці засоби призначені для одноразового використання, тому викидаються після застосування, що дає клієнтам упевненість у безпеці процедури.
Апарати, призначені для роботи у техніці татуажу, дуже важкі. Це необхідно для швидкого імплантування малюнка на велику глибину, працювати при цьому доводиться на значній площі поверхні шкіри. Додаткові засоби й аксесуари призначені для багаторазового використання, тому стерилізуються в автоклаві після кожного застосування. Факт багаторазового використання може викликати сумніви клієнтів у безпеці методу.
Професіонали техніки татуажу є художниками, майстрами кольору, фантазійних образів, втілюваних у малюнку на шкірі.
Фахівці з мікропігментування - це, в основному, медичні працівники. Оскільки дана маніпуляція пов'язана з порушенням цілісності шкірних покривів, її має виконувати тільки медичний працівник з дотриманням правил асептики й антисептики, з використанням спеціальної апаратури і приміщення, що відповідає вимогам щодо процедурних кабінетів. Непрофесійне виконання, проведення мікропігментування в кустарних умовах можуть призвести, по-перше, до спотворення обличчя, а по-друге, - до занесення будь-якої інфекції.
ПІРСИНГ
Мистецтво пірсингу (від англ. pierce - проколювати, протикати, просвердлювати) своїм корінням сягає далекого минулого. Про це свідчить велика кількість різноманітних сережок і підвісок, знайдених при археологічних розкопках у різних частинах земної кулі.
На острові Пасхи свідченням приналежності до касти жерців були проколоті вуха і вставлені в проколи кістяні чи дерев'яні кільця. Американські індіанці проколювали вушні раковини у всіх чоловіків, причомупроколи робилися у мочках і в хрящах.
Традиція проколювати соски зародилася в Давньому Римі як символ мужності і відваги в римських центуріонів, охоронців Юлія Цезаря.
У Європі мочки вух традиційно проколювали жінки. Хоча французьким аристократам теж подобалося носити сережки. Цікаво, що в царській Росії матросові, який вперше перетинав екватор, вставляли у вухо сергу. У Запорозькій Січі існувала традиція проколювати вуха.
У наш час пірсинг є одним зі способів самовираження. Найбільш по-пулярними є проколювання вуха, крил носа, губ чи брів. Дедалі попу-лярнішим стає пірсинг пупка. При бажанні пірсинг можна зробити на будь-якій ділянці тіла, де шкіру можна зібрати в складку (рис 10.7).
Процедура пірсингу - медичне втручання, тому її має проводити фахівець з медичною освітою.
Рис. 10.7. Пірсинг
Для пірсингу використовуються спеціальні одноразові інструменти; як правило, це спеціальні пістолети, у які вкладено стерильні прикраси. Для проколу рекомендується застосовувати прикраси, виготовлені з титану, ніобію й хірургічної сталі. Золоті прикраси краще вставляти в прокол через два-три тижні.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. - М.: Медицина, 1980. - 288 с.
2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств внутрішньої торгівлі. - К., 2004. - 304 с.
3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. - К.: Здоров'я, 1965. - 304 с.
4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. - М.: Медицина, 1974. - 224 с.
5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. - М.: Косметика й медицина, 2003. - 224 с.
6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. - М., 2001. - 176 с.
7. Новая косметология. - М.: Косметика й медицина, 2002.
8. Озерская О. С. Косметология. - СПб.: Искусство России, 2002. - 416 с.
9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под редакцией Л. В. Новиковой. - М., 1999-2000.
10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А. Розентула: - М.: Медицина, 1964. - 336 с.
11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология: Атлас-справочник. 3-є издание. - М.: Практика, 1999. - 1088 с.
12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория й практика. - Прага: MAKSDORF, 2002.
13. "Les Nouvelles Esthetiques". - М.: Космопресс, 2000-2004.
14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. - Urban&Shwarzenberg, 1992. - 384 s.
Loading...

 
 

Цікаве