WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ринок медичних послуг в Україні: проблеми і перспективи - Реферат

Ринок медичних послуг в Україні: проблеми і перспективи - Реферат

медпрепарати тощо) обійдеться дорого, але ж і якість надання послуг має бути високою. Найдоступніший - третій стандарт (дешеві матеріали, старе обладнання, послуги надаються безплатно або за дуже низьку ціну). Передбачається, що на пільгових умовах послугами стоматолога користуватимуться пенсіонери, діти та інваліди. За них платитимуть соціальні служби.Окремі види стоматологічних послуг, зокрема профілактичні та невідкладну допомогу, надаватимуть безкоштовно всім пацієнтам.
Серед відомих у галузі виробництва стоматологічної техніки підприємств - тернопільська "Сатва" (виробництво стоматологічного обладнання), київські "Кром" (розробка матеріалів на композитній основі), "Естатех" (виробництво фотополімеризаторів та печей для випалювання металокераміки), харківський концерн "Новомет", фахівці якого розробили новий біоімплантаційний метод протезування.
Нещодавно фірма "Сатва" представила виставковий варіант першого вітчизняного сучасного стоматологічного кабінету, виготовленого з використанням італійських комплектуючих. Орієнтовна вартість - $6900. Для порівняння: італійський кабінет такого типу коштує близько $11 тис. Як зазначив заступник комерційного директора "Сатви" Василь Тураш, продукція надходитиме насамперед на український ринок.
Отже, вітчизняна стоматологія останнім часом набула багатьох західних рис. Збільшилась кількість клінік західного зразка і закордонних препаратів.
Приватні клініки
В Києві платну медичну допомогу надають насамперед служби невідкладної допомоги, як-от "Медіком" та "Борис". Відомі також дитяча клініка імунодефіцитів "Вітацел", клініки "Медея" та "Дитина".
Для залучення клієнтів приватні клініки пропонують високоякісні, а інколи і унікальні для українського ринку діагностичні послуги. Наприклад, діагностика TORCH-інфекцій, наркологічні дослідження, що проводяться навіть за відсутності "підозрюваного" та ін. Аналізи в приватних клініках приймаються цілодобово, на відміну від державних лікарень, й не тільки в клініці, але й вдома. Велика частина доходів клініки йде на закупівлю сучасної унікальної техніки. Оплата готівкою має здійснюватися під час візиту лікарів до пацієнта, хоча можливі і безготівкові розрахунки. Деякі клініки наважуються створювати власні стаціонари, де сервіс є набагато кращий за такий у державних закладах. Ще одним методом залучення клієнтів є довгострокові медичні програми, які пропонують приватні клініки. Купуючи такий пакет послуг клієнт обирає клініку на певний період й відповідно не буде звертатися до конкурентів. Приватні клініки, на відміну від державних, надають гарантії лікування, що закріплені у спеціальному договорі клієнта з клінікою.
В клініці "Медіком" за 8 років існування виникло кілька відділень: хірургія лопароскопічна, гінекологія, стоматологія, педіатрія та судово-медична експертиза, поліклініка та стаціонар. Зайнято в "Медікомі" 350 працівників. Багатопрофільна спрямованість дає змогу перерозподіляти кошти між відділеннями і не випускати пацієнта "на сторону".
Зворотний бік багатопрофільності - через відсутність закону про приватну медичну діяльність необхідно оформляти на кожний вид послуг окрему ліцензію. Лікар-приватник не має права виписати навіть листок непрацездатності. Не може лікар-приватник і виписати рецепт психотропного препарату, того ж таки димедролу. Хоча законом це й не заборонено, але порядок видачі дозволів не розроблено, тож їх і не видають. Про оперування приватними лікарями не може бути і мови.
Важко приватним клінікам конкурувати з державними в таких сферах як невідкладна допомога. Приватні клініки не можуть дозволити собі утримувати великий розгалужений парк машин, відповідно невідкладна допомога буде у хворого лише хвилин через двадцять (що часто навіть менше ніж час який доведеться чекати державну "швидкку"). Але є й переваги у приватної невідкладної допомоги: за бажанням клієнта можна влаштувати стаціонар вдома.
Вже досить давно дозволено, маючи ліцензію, практикувати приватним сімейним лікарям. Але орендувати кабінет поза межами державного медичного закладу не дозволено через відсутність норм, за якою санепідемстанція могла б перевіряти такі приміщення.
Ще однією проблемою законодавства є відсутність в Україні належної законодавчої бази щодо патентування, яка б дала змогу захистити інтереси українських вчених-медиків на світовому ринку. За весь 2000 рік у країні не було зереєстровано жодного винаходу в медичній сфері на відміну від попередніх років.
Виробники медичної техніки
В державних медичних закладах техніка застаріла на 60-70%. Обладнання використовується 20-25 років, що в 2-3 рази перевищує можливий термін використання. Найбільше це стосується рентгенівської, наркозо-дихальної техніки, лабораторного та дезинфікаційного обладнання. У 2000 році пролунав заклик МОЗ купувати техніку та апаратуру українського виробника, але не було враховано те, що імпортні аналоги такої техніки вже давно зняті з виробництва через те, що вони є застарілими на 10-12 років. Неефективним також є напрямлення державних коштів, що були зменшені з 5 млн до 1.9 млн грн, на великі неефективні "соіалістичні" підприємства, тоді як непогані результати показували саме невеликі прриватизовані компанії. На ринку виробництва медичної техніки спостерігається зменшення інтересу до нових розробок; випускаються традиційні фізіотерапевтичні апарати, електростимулятори, ДЦП-комплекси та ін.
Серед ефективних підприємств можна назвати такі: Ютас (Київ), БЕТА (Кіровоград), Донікс (Донецьк), Сольвейг (Київ), Ескуал-39 (Київ), ДХ-системи (Харків), Метекол (Ніжин), ВАБОС (Київ) та ін.
Якщо на ринку медичних товарів приблизно 75% припадає на частку фармацевтичних засобів і близько 25% становлять медичні послуги, то питома вага супутніх цій галузі товарів - 5%, а це немало. Під супутніми товарами маються на увазі перев'язувальні матеріали (марля, бинти, вата); гіпсобинти, шприци, системи для переливання крові, термометри, гірчичники; гумові технічні медичні вироби (рукавички, піпетки, спринцівки, грілки) та багато іншого. За оцінками зарубіжних експертів, потреба населення України в такому медичному товарі, як вата, наприклад, становить 400 тонн на місяць, реальна ж насиченість - 200 тонн, тобто вдвічі менше від необхідного. І це при тому, що саме з ватою
справи не найгірші. Сьогодні в Україні один реальний виробник вати - Черкаська "Гідровата", яка випускає найменування "Вата пресована" задовільної якості. Отже, присутність на ринку вати імпортного виробництва цілком виправдана. Це, передусім, вата турецького виробництва.
Монополістом у

 
 

Цікаве

Загрузка...