WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ненаркотичні анальгетики - Курсова робота

Ненаркотичні анальгетики - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Ненаркотичні анальгетики?
ЗМІСТ
1. Зальні відомості про ненаркотичні анальгетики
2. Кількісне визначення препаратів
3. Якісне визначення
4. Фізичні властивості
5. Класифікація ненаркотичних анальгетиків
6. Характеристика лікарських засобів
6.1. Анальгін
6.2 Ортофен
6.3. Ібупрофен
6.4. Бутадіон
6.5. Амізон
6.6. Парацетамол
6.7. Темпалгін
7. Висновок
?
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОМСТІ ПРО НЕНАРКОТИЧНІ АНАЛЬГЕТИКИ
Ненаркотичні анальгетики - лікарські речовини, які володіють анальгетичною, протизапальною, жарознижувальною активністю. На відміну від наркотичних анальгетиків вони не викликають явищ наркоманії, лікарської залежності, не пригнічують дихання та активність ЦНС. Ненаркотичні анальгнтики знайшли широке застосування в медичній практиці. Їх широко використовують при головній болі, невралгіях, ревматоїдних болях, запальних процесах. Оскільки вони не тільки знімають біль, а і знижують температуру тіла, їх часто називають анальгетиками-антипіретиками. До останнього часу з цією метою використовували амідопірин, фенацетин, ацетилсаліцилову кислоту [1].
В останні роки звернено увагу на можливі побічні реакції, пов'язані із застосуванням амідопірину і фенацетину. В експериментах на тваринах виявлена можлива канцерогенна дія амідопірину , а також пошкоджуюча дія на кровотворну систему. Фенацетин може виявляти нефротоксичну дію. Широкого розповсюдження в останній час одержали ряд препаратів, які володіють анальгетичною, жарознижуючою дією. У зв'язку з тим, що протизапальний ефект у цих препаратів по силі дії близький до стероїдних гормонів, але не містить стероїдної структури, їх називають "не стероїдними протизапальними препаратами". Першим представником не стероїдних протизапальних препаратів був аспірин (ацетилсаліцилова кислота).
Нестероїдні протизапальні препарати широко використовуються при лікуванні ревматоїдного артриту, хворобі Бєхтерова і різних запальних захворюваннях. Не дивлячись на ряд різноманітностей між анальгетиками та не стероїдними протизапальними препаратами провести чітку межу між ними неможливо [3]:
2. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕПАРАТІВ
Кількісне визначення антипірину і анальгіну по ДФ Х проводять йодометричним методом, а амідопірину та бутадіону - методом нейтралізації. Йодометричне визначення антипірину основане на його здатності вступати з йодом в реакцію заміщення за рахунок рухомого атома гідрогену в положенні 4. Утворений осад 4-йодпірину може адсорбувати деяку кількість йоду. Тому осад розчиняють в хлороформі. Додають також ацетат натрію, щоб запобігти зворотній реакції. Надлишок йоду відтитровують тіосульфатом натрію [3]:
НІ+СН3COONa ? NaІ + СН3COOН
Йодомитричне визначення анальгіну по ДФ Х основане на окисленні препарату йодом в слабо кислому водно-спиртовому середовищі
О
+ NaНSO4 + НІ + НС
Н
Кінець титрування можна визначити по залишку титрованого розчину йоду (жовте забарвлення) [3]:
Амідопірин визначають методом нейтралізації, використовуючи основні властивості його водних розчинів. Якщо взяти в якості титранта 0.1 н. розчин соляної кислоти, то утвориться гідро хлорид амідопірину:
Еквівалентну точку встановлюють в присутності змішаного індикатора ( суміш рівної кількості розчинів метилового оранжевого та метиленового синього) [2].
По ДФ Х амідопірин визначають методом неводного титрування. В якості розчинника використовують суміш безводної оцтової кислоти і дихлоретану, титрують 0.1 н. розчином хлорної кислоти ( індикатор тропеолін 00 ) [2]:
НСІО4 + СН3СООН = СН3СООН2+ + СІО4-
СН3СООН2+ + СН3СОО- = 2СН3СООН
Кількісне визначення бутадіону по ДФ Х основане на нейтралізації розчину препарату в ацетоні 0.1 н. розчином гідроксиду натрію із застосуванням індикатора фенолфталеїну. В цьому способі використані кислотні властивості фенольної форми бутадіону [1]:
3. ЯКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Антипірин та амідопірин дають характерні реакції з осаджуючими реактивами. Так, наприклад, з розчином хлориду заліза амідопірин утворює продукти окислення, забарвленні в синьо-фіолетовий, а анальгін - в синій колір. Забарвлення цих продуктів швидко змінюється під дією різних факторів ( температура, рН середовища ). Забарвленні продукти утворюються і під дією других окисників.
Реакції окислення амідопірину розчином нітрату срібла, хлориду заліза і гексаціаноферату калію, а анальгіну - розчином йодиду калію ДФ Х рекомендує для якісного визначення цих препаратів. Препускають, що при дії таких сильних окисників, як гексаціаноферат калію, амідопірин окислюється в діосиамідопірин:
Подальше додавання хлориду заліза приводить до утворення берлінської лазурі [4]:
H4[Fe (CN)6] + FeCI3 ? HFe [Fe (CN)6] + 3 HCI
Бутадіон може бути окислений тільки в більш важчих умовах. При нагріванні появляється стійке вишневе забарвлення.
Реакції окислення бутадіону зумовлені наявністю в його молекулі залишку гідробензолу, який окислюється до похідних азобензолу [2]:
Бутадіон можна ідентифікувати реакціями осадження солей. Для проведення реакції спочатку одержують натрієву сіль бутадіону, діючи розчином гідроксиду натрію:
Потім до натрієвої солі додають розчин сульфату міді:
Щоб відрізнити антипірин від інших препаратів проводять реакцію утворення нітрозоантипірину, забарвленого в ізумрудно-зелений колір:
Для цього також можна використовувати специфічну для антипірину кольорову реакцію, основану на утворенні забарвленої суміші з розчином 2-нітроіндандіону, а також реакцію утворення піразолонового азобарвника антипірину з L-нафтиламіном:
Анальгін на відміну від інших препаратів, похідних піразолону-5, дає якісну реакцію на іон натрію, а при нагріванні з мінеральними кислотами виділяється діоксид сірки і формальдегід, який виявляють по запаху [4]:
4. ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Безбарвний або білий кристалічний порошок із слабо жовтим відтінком, без запаху, гіркуватого смаку. Антипірин та анальгін легко розчинні у воді, а амідопірин розчиняється повільно, бутадіон практично нерозчинний у воді. У спирті антипірин і амідопірин легко розчинні, а анальгін та бутадіон трудно розчинні. В інших органічних розчинниках анальгін практично не розчинний. Інші похідні піразолу легко розчинні в хлороформі.
По хімічним властивостям антипірин і амідопірин представляють собою основи, тому їх водні розчини мають лужну реакцію. Анальгін утворює водні розчини нейтральної реакції. Бутадіон володіє в ацетоновому розчині кислотними властивостями [1].
5. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕНАРКОТИЧНИХ АНАЛЬГЕТИКІВ
Похідні кислот:
a. Арилкарбонові кислоти:
а) препарати ацетилсаліцилової кислоти - кислота ацетилсаліцилова, метилсаліцилат;
б) похідні фенілантранілової кислоти.
2. Арилалканові кислоти:
а) препарати арилоцтової кислоти - диклофенак, вольт арен, ортофен;
б) препарати арилпропіонової кислоти - ібупрофен,напроксен, кетопрофен;
в) препарати гетероарилоцтової кислоти - кеторолак, клопе рак;
г) препарати індол-інденоцтової кислоти - індометацин, суліндак.
3. Енолікові кислоти:
а) препарати піразолідиндіони - бутадіон, оксифенілбутазон;
б) препарати оксіками - піроксикам;
в) препарати ізонікотинової кислоти - амізон.
Не кислотні
Loading...

 
 

Цікаве