WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Характери за Теофрасгом - Реферат

Характери за Теофрасгом - Реферат

виграти позов і одержати всі голоси суддів, він дорікне укладача промови зате, що той пропустив багато важливих доводів. Якщо приятелі нададуть йому в складчину дружню позику і хто-небудь з них скаже: "На радість тобі", - він відповість: "Чого це заради? Адже мені доведеться кожному віддавати гроші, так при цьому ще і дякувати, немов мені зробили благодіяння".
Метушливість
Це зайва ретельність у мові та діях з добрих намірів. Метушлива - от яка людина.
Він дає обіцянки, які потім не може виконати. Якщо будь-чий вчинок одностайно визнаний справедливим, він один виступає з запереченнями, неспроможність яких очевидна. Він обов'язково поведе обхідною стежиною, звертаючи з дороги, а потім сам же не зможе розібратися, куди далі йти. Якщо лікар забороняє давати хворому вино, він усе-таки дасть, говорячи, що хоче випробувати, напоївши хворого, чи не одужає той.
Марнославство
Це низьке прагнення до пошани. Марнолюбна-от яка людина.
У гостях за обідом він намагається зайняти місце за столом поруч із самим господарем. Якщо в нього здохне мелітська собачка, він велить їй поставити надгробний пам'ятник і зробити стовпчик з написом: "Чистий нащадок мелітської породи". Домашнім він постійно набридає розповідями про свої надзвичайні успіхи.
Іронія
У широкому розумінні-це вдавання, пов'язане із самоприменшенням у діях і мові. Іронічна -от яка людина.
Прийшовши до своїхнедругів, він готовий балакати з ними, роблячи вид, начебто зовсім не тримає на них образи, не злиться. В очі він розхвалює тих, на кого нишком нападає. Про свої справи нічого не розповідає: говорить, що тільки обмірковує їх і нічого ще не вирішив. Звичайно він прикидається, що нічого не чув і нічого не бачив, і дуже дивується, якщо йому про це хтось скаже. Він любить висловлюватися в такому роді: "Не можу повірити", "Цього я не розумію", "Розповідай кому-не-будь іншому".
"Характери" Теофраста ретельно читалися й у візантійську епоху, і в епоху Відродження, Не втратили вони свого значення і зараз, можливо, тому що, хоча і розділяють наші часи за два тисячоріччя, ми можемо зазирнути в давнє минуле і здивуватися, знайшовши там своє відображення.
ПОНЯТТЯ ПРО ХАРАКТЕР
Характер - це стрижень людини, у ньому зібрані найбільш суттєві особливості людини-діяча, візаві, людини-натураліста, людини, яка пізнає. Залежно від поставлених цілей, способів наближення до них, використовуваних засобів, визначається характер людини. З кожною новою зустріччю, знайомством ми намагаємося зрозуміти та вивчити характер людини, яка цікавить нас, в основному ми звертаємо увагу на її ставлення до оточення, враховуємо її судження, спостерігаємо що і як вона робить.
Ми часто чуємо: "У нього (неї) нестерпний характер", чи "У нього (неї) чудовий характер". Що ж мається на увазі, коли ми характеризуємо так людину?
По-перше, ми охоплюємо риси характеру в цілому, тобто включаємо сюди чесність і принциповість, мужність! активність, дисциплінованість і послідовність, дотримання загальноприйнятих норм поведінки.
По-друге, включаємо сюди риси, що виражають ставлення цієї людини до себе, тобто скромність і сором'язливість, або зарозумілість, щедрість або егоїзм, привітність і дружелюбність чи самозакоханість і заздрість.
По-третє, ми говоримо про товариськість чи відлюдкуватість людини, її чуйність чи черствість, ввічливість чи брутальність і різкість в спілкуванні.
По-четверте, виражаємо ставлення людини до трудової діяльності (своєї чи чужої), мається на увазі працьовитість, наполегливість й ініціативність, сумлінне ставлення до будь-якої, навіть нецікавої справи, акуратність виконання, здатність переборювати труднощі чи уникати їх.
Риси характеру формуються в дитинстві, а протягом усього подальшого життя вони, якщо можна так сказати, корегуються: у міру дорослішання в людини накопичується особистий життєвий досвід, виробляються певні життєві принципи, виробляються власні погляди, визначаються інтереси. Весь накопичений внутрішній "багаж" і формує характер.
Характер - це свого роду відбиток дитинства, ставлення батьків до дитини, взаєморозуміння в сім'ї. Якщо дитина з дитинства йде до своєї мети шляхом "розбивання" сердець батьків своїми сльозами і голосним ревінням, то і в дорослому житті вона буде йти до своєї мети так само "голосно", використовуючи почуття інших людей. Якщо дитина розуміла, що не всі її бажання здійсненні, деякі з них вимагають зусиль з боку батьків, другі - часу, треті - фінансових витрат, то, подорослішавши, вона буде ставити перед собою реальні цілі, йти до них завзято, але з розумінням людей, що оточують її. Якщо ж маленький "улюбленець долі" ріс під наглядом семи няньок, то будучи вже самостійною людиною, він завжди буде шукати того, хто виконає за нього роботу, подасть-при несе необхідне, і це буде його най-більшою метою в житті. Тому так важливо виховувати характер з дитинства.
Хто з нас не хоче мати сильний характер, здатність долати труднощі, швидко приймати рішення і не боятися їх втілювати, ставити перед собою мету і послідовно просуватися до неї? Про такий характер ми мріємо, намагаємося займатися самовихованням, розвиваємо в собі силу волі й терпіння. Така якість, як воля, не падає зі стелі як подарунок, її виробляють роками, свідомо і цілеспрямовано регулюють свою діяльність, контролюють кожен свій вчинок, дають йому об'єктивну оцінку. Сила волі дозволяє керувати своєю поведінкою. Воля дає прагнення до самовдосконалення, перемоги, виховує наполегливість, сміливість і рішучість.
Loading...

 
 

Цікаве