WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гігієнічне забезпечення підготовки спортсмена в різних клімато-географічних і погодних умовах - Реферат

Гігієнічне забезпечення підготовки спортсмена в різних клімато-географічних і погодних умовах - Реферат

мобілізуються компенсаторні механізми захисту від нестачі кисню. Дані адаптаційні реакції поділяються на термінові і довготривалі: 1) механізми, мобілізація яких може забезпечити достатнє надходження кисню в організм незважаючи на його дефіцит в зовнішньому середовищі; 2) поліцитемія і відповідне збільшення кисневої ємності легень; 3) механізми, які створюють умови для достатнього надходження кисню до мозку, серця та іншим життєво важливим органам, незважаючи на гіпоксемію, а саме: розширення артерій і капілярів мозку, серця та ін.; 4) зменшення дифузної відстані для кисню між капілярною стінкою і мітохондріями клітин за рахунок утворення нових капілярів і зміни властивостей клітинних мембран; 5) посилення спроможності клітин утилізувати кисень через ріст концентрації міоглобіну; збільшення спроможності клітин і тканин утилізувати кисень з крові і утворювати АТФ, незважаючи на брак кисню; 6) посилення аеробного ресинтезу АТФ за рахунокактивізації гліколізу.
Невірне побудоване тренування в умовах середньогір'я і високогір'я (надмірно високі навантаження, нераціональне чергування роботи і відпочинку та ін.) може призвести до надмірного стресу, при якому сумація впливу гірської гіпоксії і гіпоксії навантаження спроможна спричинити реакції, які характерні для хронічної гірської хвороби. Зокрема, може спостерігатися гіповентиляція, компенсація якої забезпечується надмірним посиленням кровотворення і кровообігу. Спостерігається додаткова активізація еритропоетину, прогресуюча поліцитемія і гіперфункція серця, яка проявляється в додатковому збільшенні хвилинного об'єму, наростаючій гіпертонії малого кола. Може виникнути циркуляторний кризис, який пов'язаний з негативним впливом гіпоксії на міокард. Відмічаються порушення провідності і ритму, артеріальний, пульсовий і систолічний тиск знижується, венозний зростає. Водночас різко розвивається стомленість. Ці реакції, можливо, можуть стимулювати і порушення утилізації кисню мітохондріями тканин і, як наслідок, додаткової мобілізації транспортних механізмів.
Ймовірність виникнення гірської хвороби багато в чому залежить від індивідуальної сприйнятливості особливостей попередньої підготовки, досвіду гіпоксичного тренування і ряду інших причин. Гостра висотна хвороба характеризується порушенням сну, розладом функції дихання, зменшенням працездатності, погіршенням самопочуття.
Профілактиці виникнення висотної хвороби сприяють попереднє штучне гіпоксичне тренування, пасивне перебування в барокамері, поступове переміщення у високогір'я. Для усунення симптомів гірської хвороби можливе застосування спеціальних препаратів (за рекомендаціями лікаря) або переміщення на меншу висоту.
У перші дні після переїзду потрібно зменшити об'єм тренувальних навантажень на 10-20% і у 2-3 рази зменшити їх інтенсивність порівняно з відповідними даними тренувань в умовах рівнини. Головною умовою для підвищення тренувальних навантажень є покращання самопочуття і працездатності спортсмена.
Для оптимізації процесу адаптації в гірських умовах важливе значення має раціональний розпорядок дня, складений з урахуванням місцевих умов. Він повинен передбачати необхідні періоди відпочинку, денного і нічного сну, застосування різноманітних відновних засобів.
У харчовому раціоні потрібно дотримуватися наступних співвідношень білків, жирів і вуглеводів: 1:0,7:4. У їжі повинно міститися більше білків - 2,2-2,5 г на кг маси тіла. Рекомендується також споживати більше свіжих овочів і фруктів, оскільки вони містять необхідні для організму в цих умовах лужні елементи. У їжу бажано включати препарати, які посилюють синтез гемоглобіну і міоглобіну (наприклад, гліцерофосфат заліза). Можна застосовувати додаткову вітамінізацію спортсменів.
Час, який необхідний для досягнення стійкої адаптації, визначається багатьма чинниками. За інших рівних умов адаптація настає скоріше у людей, які регулярно знаходяться в умовах штучної або природної гіпоксії; спортсмени, які адаптовані до навантажень на витривалість, пристосовуються до умов середньогір'я і високогір'я скоріше, ніж нетреновані люди, або спортсмени, які спеціалізуються в швидкісно-силових видах спорту; збільшення висоти (у певних межах) стимулює адаптаційні реакції і прискорює процес адаптації; процес адаптації протікає значно скоріше в людей, які займаються інтенсивними фізичними навантаженнями, порівняно з тими, хто веде звичайний спосіб життя.
Цими ж чинниками визначається і тривалість періоду, протягом якого зберігається досягнутий рівень адаптації. Спортсмени, які добре адаптовані до гіпоксичних умов, за певного режиму тренувань і застосуванні сеансів штучної гіпоксії спроможні зберегти рівень реакцій, досягнутий у горах, через 30-40 і більше днів після переїзду в умови рівнини. Наприклад, при одноразовому плануванні підготовки в горах кількість еритроцитів повертається до вихідного рівня вже через 9-12 днів. Коли ж гіпоксичне тренування проводиться регулярно протягом багатьох місяців, її ефект спостерігається через 40 і більше днів після припинення такого тренування. Це ж стосується і до таких показників, як МСК, поглинання кисню на рівні порогу анаеробного обміну тощо.
Після переїзду з гірської місцевості на рівнину відбувається процес реадаптації (реакліматизації), який, як правило, триває 10-12 днів. У перш дні у спортсмена спостерігається погіршення працездатності, зниження швидкості і точності рухів, головний біль, порушення сну та ін. Разом з тим спостерігається сповільнення впрацьовування і відновлення після інтенсивних тренувань. Тому потрібно в першому тижневому циклі суворо індивідуально дозувати тренувальні навантаження і враховувати можливі порушення техніки спортивних рухів. Раціональний розпорядок дня, тривалий і повноцінний сон, відновні заходи сприяють скорішої ліквідації явищ реадаптації. Після двох тижнів перебування в умовах рівнини працездатність спортсменів, як правило, досягає підвищеного рівня, який при раціональних тренуваннях зберігається протягом 2-3 місяців.
Гігієнічне забезпечення при підготовці спортсменів в умовах тимчасової адаптації. У спортивній практиці дуже часто спортсменам доводиться проводити підготовку або виступати на змаганнях після швидкої зміни часового поясу. Як правило, це відбувається під час трансмеридіальних перельотів, коли різниця у часі досягає декількох годин.
При різкій зміні часового поясу в організмі спостерігається явище десинхрозу - взаємна неузгодженість добових ритмів психофізіологічних функцій організму. Через це відбувається процес часової адаптації (синхронізації біологічного часу з астрономічним). В основі якого лежить формування нового добового динамічного стереотипу.
Loading...

 
 

Цікаве