WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гігієнічні вимоги до занять окремими видами спорту - Реферат

Гігієнічні вимоги до занять окремими видами спорту - Реферат

марафонський біг, спортивна ходьба), які вимагають загальної витривалості; анаеробної спрямованості (спринт, метання, стрибки), які вимагають швидкісно-силових якостей. Біг на середні дистанції займає проміжне місце і залежить як від аеробного, так і анаеробного забезпечення.
Гігієнічні вимоги до проведення занять з легкої атлетики полягають у наступному:
1. У підготовчійчастині тренування спринтерам, стрибунам, метальникам, багатоборцям варто приділити особливу увагу якісній підготовці суглобового апарату. У спринтерів і стрибунів часто спостерігаються розтягнення, надриви і розриви м'язів і сухожилок стегна, гомілки (ахілового сухожилля), зв'язок гомілковостопного суглоба; в стрибунів у висоту частіше відбуваються розтягнення і розриви зв'язок гомілковостопного та колінного суглобів, травми хребта в шийному та поперековому відділах. Для бігунів на довгі дистанції типовими є пошкодження м'язів і сухожилок стопи та гомілки через мікротравматизацію та перевтому; у метальників - розтягнення та розриви зв'язково-м'язового апарату суглобів рук і м'язів спини.
2. Кожен вид легкої атлетики (крім багатоборства) має певну відносно вузьку спрямованість, що вимагає розвитку переважно однієї рухової якості за участю головним чином однієї м'язової групи. Тому для легкоатлетів необхідно застосовувати компенсовані вправи для підтримання інших рухових якостей (крім основної) і всіх м'язових груп на функціональному рівні, який необхідний для ефективного виконання вправ спортивної спеціалізації і для збереження здоров'я.
3. Тривалий біг по твердому покриттю (асфальт) негативно відбивається на опорно-руховому апараті (плоскостопість, травми гомілковостопного суглобу, запалення окістя). Спостерігається виділення крові з сечею (механічний гемоліз). Тому бігати потрібно по спеціальному покриттю (тартан, рекортан); тренування на місцевості краще проводити на паркових і лісових стежках. Потрібно застосовувати спеціальні вправи, що зміцнюють склепіння ступні (багатоскоки, імітація та виконання окремих елементів основних вправ); корисним буде використовування ортопедичного взуття та амортизаторів.
4. Температура повітря в приміщенні повинна становити +14-17?С, відносна вологість - 30-60%, рух повітря - до 0,5 м/с.
5. Ранкова зарядка повинна проводитися по типу тренування із загальної фізичної підготовки з малим навантаженням, що сприяє підготовці до основного тренування. Як правило, це аеробна розминка для підготовки серцево-судинної системи і активізації обмінних процесів у тканинах. Варто включати в ранкову зарядку вправи для профілактики плоскостопості. Після неї обов'язково виконуються загартовуючи водні процедури, оскільки легкоатлетам доводиться тренуватися і виступати в складних метеорологічних умовах.
6. Харчування легкоатлетів залежить від спортивної спеціалізації. Найбільші енерговитрати у стаєрів, марафонців, ходоків. Калорійність добового раціону становить 70-76 ккал/кг. У спринтерів і стрибунів енерговитрати нижчі і калорійність раціону в них 65-70 ккал/кг.
Попередження перенапружень, травм і захворювань під час занять лижним спортом. Заняття лижним спортом справляють різнобічний вплив на організм. Значні вимоги ставляться до аеробної системи (серцево-судинної системи, зовнішнього дихання, тканинного дихання, крові), оскільки тренувальні і змагальні навантаження виконуються в зонах великої і помірної інтенсивності. Разом з тим, сучасні лижні гонки вимагають високого рівня швидкісно-силових якостей, оскільки траси прокладаються по складному рельєфу з крутими спусками і підйомами, а використовування пластикових лиж значно підвищило швидкісно-силові характеристики рухів лижників; потрібна також і належна координація рухів.
Спеціальна підготовка проводиться, як правило, на свіжому повітрі, що має загартовуючий вплив на організм спортсмена, проте охолоджуючий фактор може перебільшити міру захисних можливостей організму і спричинити простудні захворювання.
Одяг лижників залежить від погодних умов. При низьких температурах (нижче -15?С) одягають вовняні речі, при більш високих - бавовняні. Плавки повинні оберігати статеві органи від обмороження і попрілостей. Еластичні костюми зменшують опір повітря, більш легкі, не утруднюють рухів і тим самим сприяють зростанню швидкості, проте гігієнічні властивості їх гірші, ніж у вовняних, - вони в більшій мірі утруднюють теплообмін, дихання шкіри, менш гігроскопічні. Тому на тренуваннях краще використовувати вовняні або напіввовняні костюми. Повітро- і вологозахисні костюми з тканин типу "болонья" значно утруднюють тепловіддачу і тому не придатні для дощової або вітряної погоди під час виконання вправ помірної інтенсивності.
Взуття лижника повинно відповідати гігієнічним нормам і сучасним вимогам. Розмір черевиків повинен бути таким, щоби можна було надіти дві пари шкарпеток.
Значні за об'ємом та інтенсивністю навантаження лижників спричинюють нерідко виражену втому з явищами підвищеного тонусу м'язів ("забиті м'язи"). Застосування класичного масажу з відновною метою в цих умовах малоефективне, оскільки основні прийоми - розминання і розтирання - викликають больові відчуття. Належний ефект справляє застосування ванн, електростимуляція на підпороговому рівні, апаратний масаж. Після цих засобів доцільно застосувати ручний масаж, скоротивши звичайну тривалість процедури наполовину.
У лижників високі енерговитрати, тому для їх відновлення харчування повинно містити 70-75 ккал/кг на добу. Режим харчування включає чотирьохразове харчування і додаткове харчування (соки, чай, спеціальні напої, фрукти) на тренуванні.
На сніданок не рекомендуються продукти, які вимагають тривалого перетравлювання - жирне м'ясо, велика зо об'ємом їжа, оскільки до початку основного тренування травлення буде найінтенсивніше, в умовах потужного навантаження це негативно відіб'ється як на м'язовій діяльності, так і на травленні.
У лижників-гонщиків відносно часто спостерігаються захворювання верхніх дихальних шляхів - хронічні тонзиліти, фарингіти, риніти, що пов'язано з тривалим інтенсивним диханням холодним повітрям. Профілактика полягає у загартовуванні: мити ноги на ніч холодною водою; пити холодну воду; застосовувати контрастний душ; відповідність одягу і взуття погодним умовам; застосування фізіотерапевтичних процедур - інгаляції, тубус*; достатній вміст у раціоні вітамінів і мінералів для забезпечення імунозахисних функцій організму.
Може застосовуватися гіпоксичне тренування - дихання лише через ніс, що підвищує стійкість до гіпоксії і обмежує охолоджуючий вплив повітря на ротову порожнину, глотку,
Loading...

 
 

Цікаве