WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вступ до анатомії людини. Загальні відомості з історії анатомії, гістології та ембріології - Реферат

Вступ до анатомії людини. Загальні відомості з історії анатомії, гістології та ембріології - Реферат

експериментальне показав, що "яйце є загальною першоосновою всіх тварин - ex ovo omnia". На жаль, через відсутність мікроскопа йому не вдалось експериментальне підтвердити своє припущення про безпосередній перехід артерій у вени.
Це відкриття належить М. Мальпігі (1628-1694), який завдяки винайденню мікроскопа відкрив капіляри і "замкнув" коло кровообігу. Крім того, він вивчав мікроскопічну будову багатьох органів (шкіри, легень, нирок, лімфатичних вузлів, селезінки та нервів), а також різні стадії розвитку курчати, і тому його вважають одним з основоположників гістології (мікроскопічної анатомії). Мальпігі також багато років працював над різними проблемами ембріології, що дало йому змогу описати бластодерму, нервову борозну, очні міхури, соміти.
Ф. Б і ш а (1771-1802) поглибив уявлення про тонку будову органів, застосував і обгрунтував поняття "система та тканина", описав 21 вид тканин і тим сприяв дальшому розвитку гістології.
У цей період проводив дослідження в галузі ембріології та анатомії А. Галлер (1708-1777). Він переконався, що жовток тісно пов'язаний із зародком, а амніотична рідина бере участь у живленні зародка. Він також вивів формулу відношення росту зародка до його маси. Галлер вивчив судини яєчка і намагався обґрунтувати теорію преформації (преформісти вважали, що в статевих клітинах організму міститься повністю сформований зародок).
На противагу положенню про існування в статевих клітинах споконвічної різноманітності структур російський академік К- Ф. В о л ь ф (1734-1794) та деякі інші дослідники створили вчення про зародковий розвиток організмів як процес послідовних новоутворень (епігенез). Це значно сприяло розвитку ембріології.
У створення сучасної ембріології великий внесок зробив видатний російський вчений К. Б е р (1792-1876), який встановив справжній характер яйця ссавців і зробив теорію зародкових листків.
Ф. Енгельс писав, що К. Ф. Вольф вчинив у 1759 р. перший напад на теорію сталості видів, проголосивши вчення про еволюцію. Але те, що в нього було тільки геніальним передбаченням, набрало певної форми в Окена, Ламарка, Бера.
Працями М. І. Шеін а (1712-1763), О. П. Протасова (1723-1796) та П. О. Загорського (1764-1846) було створено вітчизняну анатомічну школу. Академік П. О. Загорський написав перший підручник анатомії російською мовою та опублікував дослідження про артерії, в яких застосував порівняльно-анатомічний метод.
Учень і послідовник П. О. Загорського І. В. Буяльський (1789-1866) видав "Коротку загальну анатомію тіла людини", в якій виклав основи індивідуальної мінливості організму людини, а також "Таблиці хірургічної анатомії", які мали велике значення для хірургії.
До кінця XVIII ст. період нагромадження відомостей про будову тіла людини в основному завершився. Виникла потреба дослідити морфологічні структури за допомогою нових методів та методик. Це завдання успішно розв'язав видатний вітчизняний вчений М. І. Пирогов (1810-1881), який створив хірургічну (топографічну) анатомію. Написані ним наукові праці досі не втратили свого значення.
Його послідовник, професор анатомії Київського університету О. П. Вальтер (1817-1888) ввів та обґрунтував поняття "фізіологічна анатомія живого тіла" і написав кращий для того часу підручник анатомії російською мовою.
У середині XIX ст. Т. Бішоф (1807-1882), Р. А. Келлікер (1817-1905) та інші уточнили поняття про зародкові листки, назвали їх екто-, мезо- та ентодермою, а також розробили морфо-фізіологічну систему тканин, яка структуру тваринного організму розглядає на основі нерозривного зв'язку форми та функції.
Завідуючий кафедрою анатомії Київського університету В. О. Бец (1834-1894) заклав основи цитоархітектоніки великого мозку і вперше описав гігантопірамідальний нейроцит. А в 1887 р. вийшов двотомний посібник з гістології, в написанні якого взяли участь майже всі видатні гістологи Росії того часу: К. А. Арнштейн (1840-1919), О. С. Догель (1852-1922), М. Д. Лавдовський (1847-1902), П. В. Овсянников (1827- 1906), П. І. Перемежко (1833-1894) та ін. Ця праця підбила підсумки досягнень російської гістологічної науки, встановивши пріоритет вітчизняних учених у багатьох питаннях, та затвердила існування оригінальної гістологічної школи.
З вітчизняних морфологів, що працювали на межі XIX та XX ст., слід назвати П.Ф. Леегафта (1837-1909), Д. М. Зернова (1843-1917) і В. М. Бехтерева (1857-1927), які зробили значний внесок у вивчення морфології людини. Так, П. Ф. Лесгафт широко застосовував експеримент і обґрунтував положення про можливість спрямованого впливу фізичного виховання на організм людини. Д. М. Зернов класифікував борозни та закрутки великого мозку і довів відсутність різниці в його будові у різних рас і тим самим анатомічно обґрунтував безглуздість вигадок расистів про існування відсталих народів. В. М. Бехтерев описав багато ядер та провідних шляхів у мозку і на основі цього систематизував учення про провідні шляхи спинного мозку і його функціональну анатомію.
У Харківському медичному інституті кафедру анатомії очолював академік В. П. Воробйов (1876-1937), який заклав основи макро- і мікроскопічної анатомії та розробив методику бальзамування. Це дало йому змогу разом з професорами Б. І. Збарським (1885-1954) і П. І.Карузіним (1864-1939) забальзамувати тіло В. І. Леніна.
Великий внесок у світову морфологію зробили A.M. Северцов (1866-1936), М. К. Лисенков (1865-1941), Г. М. Иосифов (1870-1933), В. М. Тонков (1872-1954), В. М. Шевкуненко (1872-1952), О. О. Заварзін (1886-1945). Б. О. Долго-Сабуров (1900-1960), Д. А. Жданов (1908-1971), О. Г. Кнорре (1914-1981) та ін.
Розуміючи важливість і значення виховання висококваліфікованого середнього медичного персоналу, вчені нашої країни створили ряд підручників для середніх медичних закладів, які не втратили значення і досі (І. Бурцев, А. Г. Гурвич, М. К. Лисенков, Н. В. Колесников та ін.).
Сучасні морфологи продовжують плідно розвивати кращі традиції вітчизняних анатомів, гістологів та ембріологів.
Треба чітко уявити нерозривний зв'язок анатомії, гістології та ембріології між собою, оскільки за допомогою різних методів та методик ці науки вивчають один об'єкт - людину.
Вивчення розвитку та будови окремих тканин, органів і систем органів без діалектичного уявлення про організм як про єдине ціле може призвести до хибного погляду на нього як на суму частин, не зв'язаних між собою. Насправді ці науки використовують для вивчення організму людини та тварин методи аналізу і синтезу, які в діалектичній логіці розглядаються в єдності, як такі, що взаємодоповнюють один одного в процесі пізнання дійсності.
Так, сучасна ембріологія переконливо показує, що зигота, яка утворилася внаслідок злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, є не проста сума їх, а якісно новий організм, взаємодія частин якого спостерігається вже на перших етапах розвитку.
Виникаючи в процесі розвитку, зародкові листки диференціюються у кілька типів тканин, які, об'єднуючись між собою, утворюють орган, а органи із загальною функцією - систему органів. Усі системи органів взаємодіють між собою генетичне, функціонально та морфологічно, утворюючи єдиний цілісний організм, якому притаманні певні властивості.
Вищевикладену підрядність відносно самостійних і водночас цілісних структур організму можна представити у вигляді схеми (див. 302]
Отже, цілісність організму виявляється на клітинному, тканинному, органному рівнях, у зв'язку з чим її вивчають різні морфологічні науки (ембріологія, цитологія, гістологія, анатомія тощо).
Оскільки тваринний організм розвивається і живе у вічно змінному світі, то його структури також перебувають у стані безперервної морфологічної перебудови. Тому останнім часом морфологічні науки і розглядають тваринний організм в єдності з біологічним та соціальним середовищем.
Сучасна анатомія (вікова, динамічна, рельєфна, рентгенівська, космічна) вивчає також живу людину, намагаючись розкрити закономірність її еволюції та індивідуальної мінливості в процесі пристосування до зовнішніх умов,
Розвиток морфологічних наук показує, що в недалекому майбутньому вони вивчатимуть не просто тваринний організм, а організм конкретної тварини або людини, тобто розвинуться і займуть провідне місце індивідуальна ембріологія, гістологія і анатомія, які не тільки описуватимуть структури організму, а й керуватимуть їхнім розвитком і становленням.
Список використаної літератури
1. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. - 2-ге вид., - К.: Вища шк., 1992.
2. Свиридов О.І. "Анатомія людини" - Київ, Вища школа, 2001.
3. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. - К., 1985.
Loading...

 
 

Цікаве