WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Учення про судини. Вікові, статеві та індивідуальні особливості серця і судин. Особливості кровообігу плоду - Реферат

Учення про судини. Вікові, статеві та індивідуальні особливості серця і судин. Особливості кровообігу плоду - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Учення про судини. Вікові, статеві та індивідуальні особливості серця і судин. Особливості кровообігу плоду
УЧЕННЯ ПРО СУДИНИ
Життя кожної клітини багатоклітинного організму залежить від безперервного постачання необхідних речовин та виведення продуктів обміну. Цю функцію у хребетних тварин та людини виконує система різних за діаметром та будовою стінки трубок, в яких циркулює рідка тканина - кров або лімфа. До цієї системи відносять також серце - орган, що зумовлює рух крові.
Розділ анатомії, що вивчає структуру судин і серця, а також їхніх складових частин, залежно від функції називається ангіологією, або вченням про судини (angiologia).
Порівняльно-анатомічними та ембріологічними дослідженнями доведено, що судинна система безперервно перебудовується структурно і функціонально. У хребетних тварин та людини судинна система походить з мезенхіми. Із скупчень ЇЇ клітин, які називають кров'яними острівцями, утворюються клітини крові, а також первинні кровоносні судини. Причому спочатку судини з'являються в мезенхімі жовточного мішка та хоріона, а вже потім - у тілі зародка. Раніше за інші судини формуються серце, аорта і великі (кардинальні) вени.
Серце розвивається в головному кінці зародка з двох складок мезенхіми, з яких формуються дві трубки, що на початку четвертого тижня ембріонального розвитку зливаються в одну. Від верхньої частини трубки в обидва боки відходять по шість зябрових (в цей час у зародка ще е зябра) артеріальних судин (дуг), які біля спинної частини зародка зливаються в одну судину (первинну аорту). Нижче від майбутнього серця (ближче до заднього кінця зародка) первинні аорти з'єднуються в одну непарну вторинну аорту. На дальших етапах розвитку І, II та V пари зябрових артеріальних судин повністю редукуються, а інші в зв'язку із зникненням зябер і розвитком легень зазнають значних змін. На четвертому тижні ембріогенезу в нижній частині непарної трубки - серці відокремлюються непарне передсердя і непарний шлуночок, які в кінці цього тижня та на початку п'ятого переділяться тонкою перегородкою навпіл - формуються праві та ліві передсердя і шлуночки. Приблизно на шостому-сьомому тижні формування серця в основному закінчується. Одночасно з цим з III пари артеріальних зябрових судин утворюються внутрішні сонні артерії, з лівої IV - дуга аорти, а з правої - плечоголовний стовбур та початок підключичної артерії, VI пара артеріальних зябрових судин частково перетворюється на легеневі артерії, а з лівої судини утворюється, крім того, артеріальна протока.
Кардинальні вени виникають поряд з первинною (передні вени) та вторинною (задні вени) аортами. Передні кардинальні вени збирають кров з передніх частин зародка, а задні - із задніх. На п'ятому та шостому тижнях ембріонального розвитку між ними утворюється велика кількість з'єднань - анастомозів, з яких потім розвиваються венозні сплетення. Після поділу загального передсердя на праве та ліве із правої передньої кардинальної вени утворюється верхня порожниста вена, а із правої задньої - нижня порожниста вена. Ліва передня кардинальна вена поступово редукується, за винятком невеликої її частини, з якої утворюється пазуха порожнистих вен. Ліва задня кардинальна вена внаслідок утворення нижньої порожнистої вени втрачає функцію і також редукується.
У зв'язку з розвитком печінки в неї вростає вена, що йде від пупка (пупкова вена - vena umbilicalis). В печінці вона утворює сітку, з якої кров збирається в дві печінкові вени, а з них потрапляє в серце. Так виникає первинна ворітна система печінки, по якій проходить уся кров, що приноситься від матері, перед тим як потрапити в серце плоду.
Лімфатична система виникає незалежно від кровоносної і приєднується до неї вторинно. Закладки лімфатичних судин з'являються приблизно на сьомому тижні внутрішньоутробного розвитку в вигляді щілин у мезенхімі, розміщених уздовж передніх і задніх кардинальних вен. Ці щілини поступово з'єднуються між собою і формують різні компоненти лімфатичної системи.
Лімфатичні вузли закладаються на дев'ятому тижні розвитку із скупчень мезенхіми біля лімфатичних судин.
Остаточно сформовану судинну систему за будовою та функцією поділяють на кровоносну і лімфатичну. Кровоносні судини залежно від будови їхніх стінок і напряму руху крові в них відносно серця поділяють на артерії та вени.
Артерія (arteria) - це судина, по якій кров під значним тиском тече від серця. Цей фактор зумовлює будову стінки артерії, яка складається з внутрішньої, середньої та зовнішньої оболонок.
Внутрішня оболонка (tunica intima) побудована з різних за формою ендотеліоцитів, під якими знаходяться клітини підендотеліального шару, що розміщуються на внутрішній еластичній мембрані. Кількість еластичних волокон у цій мембрані збільшується із збільшенням діаметра артерій.
Найскладнішу структуру має середня оболонка (tunica media), що складається в основному з еластичних волокон та непосмугованих м'язових клітин. Співвідношення їх змінюється залежно від відстані до серця. Так, в артерій, що відходять безпосередньо від серця (наприклад, аорта, плечоголовний стовбур тощо), ця оболонка побудована з великої кількості еластичних волокон, які утворюють еластичні пластинки, і окремих м'язових клітин. Такі артерії називаються артеріями еластичного типу. В артеріях м'язово-еластичного, або мішаного, типу в середній оболонці е однакова кількість еластичних волокон та непосмугованих м'язових клітин. До таких артерій належать великі гілки аорти. На значній відстані від серця в середній оболонці артерій кількість еластичних волокон зменшується, а число м'язових клітин збільшується. Ці судини називаються артеріями м'язового типу. До цих артерій належать внутрішньоорганні артерії, артерії кінцівок.
Назовні від середньої оболонки артерії знаходиться її зовнішня оболонка (tunica externa), побудована з тонких колагенових та еластичних волокон. В її товщі проходять кровоносні судини судин та нерви судин.
Артерії м'язового типу продовжуються в артеріоли (arteriola), під якими розуміють судини, що теж мають три оболонки, але виражені дуже слабо. Внутрішня оболонка складається з ендотеліоцитів і тонкої еластичної сітки. Середня оболонка побудована з окремих непосмугованих м'язових клітин, між якими розміщені дуже тонкі еластичні волокна, а зовнішня - з сітчастих волокон та основної речовини. Функціонально артеріоли, за вдалим виразом видатного вітчизняного фізіолога І. М. Сеченова (1829-1905), є "кранами судинної системи", що регулюють приплив крові до органів.
Стінка артеріоли поступово стоншується, кількість м'язових клітин у середній оболонці зменшується, а деякі з них утворюють передкапілярний стискач. Цю частину артеріоли називають передкапілярною, або метартеріолою. Артеріоли в органах широко розгалужуються і утворюють густі артеріолярні сітки.
Хоча стінка артеріоли й дуже тонка, вона перешкоджає обміну речовин між кров'ю та тканинами. Після передкапілярнихстискачів стінка судини складається з одного шару ендотеліоцитів, що лежать на основній мембрані. Така будова стінки сприяє вільному проходженню розчинених речовин із судин у тканину і навпаки. Судини, стінка яких побудована з
Loading...

 
 

Цікаве