WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Учення про нутрощі. Травний апарат (пошукова робота) - Реферат

Учення про нутрощі. Травний апарат (пошукова робота) - Реферат

волокниста оболонка. Речовина печінки складається з часточок печінки, які мають форму багатогранної призми. Ці утвори вважають структурно-функціональними одиницями печінки. На периферії кожної часточки розташовані міжчасточкові вени, що належать до системи ворітної вени, та міжчасточкові артерії. Капіляри, які йдуть від міжчасточкових вен, вливаються в центральну вену в центрі кожної часточки. Кілька центральних вен зливаються між собою, утворюючи товсті венозні стовбурці, які, зливаючись, утворюють три-чотири печінкові вени (venae hepaticae), що вливаються в нижню порожнисту вену. Всередині печінкової часточки також розміщені і артеріальні капіляри,які походять від гілок власної печінкової артерії.
Клітини печінкової часточки виробляють жовч, яка надходить у жовчні проточки, а далі - в міжчасточкові протоки. Останні збираються в більш товсті стовбурці і утворюють праву та ліву печінкові протоки (ductus hepaticus dex. et sin.). Вийшовши з воріт печінки, права та ліва печінкові протоки зливаються і утворюють загальну печінкову жовчну протоку (ductus hepaticus communis). Крім того, печінка бере участь в обміні вітамінів, гормонів та підтримує гомеостаз.
Жовчний міхур (vesica fellea) має форму поздовжнього мішка, у дорослого 8-12 см завдовжки, 3-5 см завширшки та об'ємом 40- 70 см3, залягає в ямці жовчного міхура печінки. У жовчному міхурі розрізняють дно, тіло та шийку.
Дно жовчного міхура - найбільш розширена, заокруглена частина, напрямлена вперед, до нижнього краю печінки, і дещо висувається з-під цього краю. Тіло має циліндричну форму. Шийка - вузька частина міхура, яка поступово переходить у міху рову протоку (ductus cysticus). Міхурова протока йде донизу між листками печінково-дванадцятипалої зв'язки і, з'єднавшись із загальною печінковою протокою, утворює загальну жовчну протоку (ductus choledochus), яка відкривається на верхівці великого сосочка дванадцятипалої кишки.
Стінка жовчного міхура складається з трьох оболонок. Серозна оболонка покриває більшу частину жовчного міхура. Верхня поверхня міхура обернена до печінки і не має серозної оболонки, а зростається з волокнистою капсулою печінки за допомогою пухкої сполучної тканини. Підсерозна основа виражена слабо.
М'язова оболонка слабо розвинена і представлена переважно коловим шаром непосмугованих м'язових клітин.
Слизова оболонка тонка, має підслизовий шар, а відповідно до дна та тіла міхура має дрібні складки.
Жовчний міхур - це резервуар, в який надходить по загальній печінковій протоці жовч, що безперервно виробляється печінкою. Під час травлення жовч стікає з жовчного міхура по міхуровій протоці, а далі по загальній жовчній протоці у дванадцятипалу кишку.
Жовч - рідина зелено-бурого кольору, лужної реакції, гірка на смак. Перетворюючи жири на емульсію, жовч сприяє дальшому
розщепленню їх під впливом ферменту ліпази (складової частини соку підшлункової залози). Крім того, жовч посилює перистальтику кишок. У дорослого протягом доби печінка виробляє 700-800 см3 жовчі.
Жовчний міхур забезпечують кров'ю гілки загальної печінкової артерії, а іннервують гілки печінкового сплетення.
Очеревина (peritoneum). Черевна порожнина, або порожнина живота (cavitas abdominis),- найбільша з порожнин тіла. Вона обмежена зверху діафрагмою, спереду та з боків - м'язами живота, ззаду - поперековими хребцями, квадратними м'язами попереку і клубово-поперековими м'язами, а знизу - стінками великого та малого таза.
У черевній порожнині розміщена порожнина очеревини (cavitas peritonei), що являє собою щілиноподібний простір між листками пристінкової та нутряної очеревини (Рис. 13). Пристінковий листок очеревини вистеляє стінки живота, а нутряний неоднаково вкриває органи. Так, деякі органи очеревина покриває з усіх боків (так зване інтраперитонеальне положення органів), інші - лише з трьох боків (мезоперитонеальне положення органів), а деякі - лише з одного боку або не покриває зовсім (екстраперитонеальне положення органів). Відповідно до цього органи черевної порожнини можна поділити таким чином:
Положення органів черевної порожнини щодо очеревини
Інтраперитонеальне
положення органів Мезоперитонеальне
положення органів Екстраперитонеальне
положення органів
Шлунок Печінка Підшлункова залоза
Порожня кишка Жовчний міхур Дві третини дванадця-
типалої кишки
Клубова кишка Одна третина два-
надцятипалої кишки Надниркові залози
Сліпа кишка з черво-
подібним відростком Висхідна ободова Нирки
кишка
Поперечна ободова Низхідна ободова Сечоводи
кишка кишка
Селезінка Середня третина Нижня третина пря-
прямої кишки мої кишки
Маткові труби Матка Передміхурова залоза
Сечовий міхур
Рис. 13. Хід очеревини (горизонтальний розпил):
1 - хребець; 2 - глибокі м'язи спини; 3 - ліва нирка; 4 - порожнина очеревини; 5 - низхідна ободова кишка; 6 - пристінкова очеревина; 7 - прямий м'яз живота; 8 - брижа тонкої кишки; 9 - тонка кишка; 10 - нутряна очеревина; 11 - черевна частина аорти; 12 - нижня порожниста вена; 13 - висхідна ободова кишка; 14 - дванадцятипала кишка; 15 - права нирка; 16 - квадратний м'яз попереку; 17 - великий поперековий м'яз. Рис. 14. Очеревина нижньої половини передньої стінки живота:
1 - присередня пупкова складка; 2 - серединна пупкова складка; 3 - бічна пупкова складка; 4 - сім'явиносна протока; 5 - клубові судини; 6 - сечовий міхур; 7 - сім'яний міхурець; 8 - верхня фасція тазової діафрагми; 9 - передміхурова залоза; 10 - зовнішній затульний м'яз; Я - внутрішній затульний м'яз; 12 - надміхурова ямка; 13- присередня пахвинна ямка; 14 - бічна пахвинна ямка; 15 - клубовий м'яз; 16 - пристінкова очеревина; 17 - прямий м'яз живота.
У порожнині очеревини міститься близько 20 мл серозної рідини, яка продукується зовнішнім шаром очеревини - одношаровим плоским епітелієм. Ця рідина зволожує стінки порожнини очеревини, що сприяє постійному взаємному переміщенню органів.
У чоловіків порожнина очеревини повністю замкнута, а у жінок вона сполучається за допомогою отворів маткових труб із зовнішнім середовищем.
Листки очеревини, переходячи із стінки живота на орган, з органа на стінку живота чи з органа на інший орган, утворюють зв'язки, складки, сальники та брижі (Рис. 14).
Список використаної літератури
1. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. - 2-ге вид., - К.: Вища шк., 1992.
2. Свиридов О.І. "Анатомія людини" - Київ, Вища школа, 2001.
3. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. - К., 1985.
4. Р.Д.Синельников "Атлас анатомии человека" том III "Учение о нервной системе, органах чувств и органах внутренней секреции" издательство "Медицина". - М., 1968 год.
5. Паталогическая анатомия. Струков А.И., Серов В.В., Москва, "Медицина", 1995 г.
Loading...

 
 

Цікаве