WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

має блакитно-сірий відтінок.
За допомогою електронно-мікроскопічного дослідження доведено, що тромбоцити - це не клітини, а частки цитоплазми, які відділились від мегакаріоцитів (megacaryocytus) кісткового мозку. В 1 мкл крові 25 o ІО4-4 o 10а тромбоцитів. Встановлено, що вони беруть активну участь у процесі зсідання крові.
Плазма крові (plasma sanguinus) - рідка міжклітинна речовина, яка складається з 90 % води та 10 % сухого залишку (білків, мінеральних солей, жирів, ферментів, продуктів розпаду тканин тощо).
До сполучної тканини хребетних тварин та людини відносять також лімфу (lympha), яка складається з рідкої міжклітинної речовини - плазми і клітин (в основному - лейкоцитів). Лімфа підтримує зв'язок між внутрішнім середовищем органів та кров'ю, доставляє жирові речовини з кишок у венозну систему, бере участь в Імунологічних і стресових реакціях організму. Вважають, що в організмі людини до 2,5 літра лімфи. Це прозора або слабо опалесціююча рідина із значно меншою кількістю білка, ніж у плазмі крові. За своїми властивостями лімфа також значно відрізняється від плазми крові та тканинної рідини (особливо та, що відтікає від кишок і лімфатичних вузлів).
Високоорганізовані багатоклітинні організми пересуваються в навколишньому середовищі. Крім того, всередині організму відбуваються різні життєво необхідні рухові процеси, які здійснюються завдяки здатності спеціальних тканин до скорочення. Така здатність властива м'язовій тканині, яка поділяється на непосмуговану, посмуговану, або скелетну, та серцеву посмуговану м'язові тканини.
Непосмугована м'язова тканина (textus muscularis nonstriatus) складається з м'язових клітин веретеноподібної форми - міоцитів від 10 до 100 мкм завдовжки та діметром до 10 мкм. Ядро розташоване в розширеній частині міоцита, має паличкоподібну форму і містить кілька ядерець. У цитоплазмі (саркоплазмі) міоцита багато ниток - міофіламентів, які йдуть уздовж його осі. Припускають, що одні міофіламенти складаються з білка міозину, інші - з актину. Встановлено, що міоцити непосмугованої м'язової тканини або щільно прилягають один до одного, або розміщуються так, що кожен з них контактує з 8-10 іншими міоцитами. Завдяки цьому нервові імпульси легко поширюються на всю групу міоцитів, яку називають руховою одиницею.
Непосмуговану м'язову тканину знаходимо в м'язових оболонках травного апарату (за винятком верхньої частини стравоходу), бронхах, сечовому міхурі, сечоводах, сім'явиносних протоках, матці, стінках кровоносних судин тощо.
Посмугована (скелетна) м'язова тканина (textus muscularis striatus (sceletalis)) побудована значно складніше. Вона складається не з клітин, а з м'язових волокон, які об'єднуються в м'язові пучки (Рис. 4). М'язові волокна мають циліндричну форму, заокруглені кінці, довжину до 120 мм і діаметр близько 120 мкм. У волокні розрізняють оболонку (сарколему), саркоплазму, в якій є велика кількість ядер (близько сотні), та тонкі, розміщені вздовж довгої осі волокна, міофібрили. Міофібрили складаються з ділянок з різними фізико-хімічними та оптичними властивостями. Той факт, що ділянки міофібрил розташовуються у волокні на одному рівні, зумовлює поперечну посмугованість усього волокна. У саркоплазмі є розвинена cap ко плазматична сітка, яка синтезує глікоген та містить іони кальцію. При проходженні нервового імпульсу відбувається деполяризація сарколеми. Внаслідок цього іони кальцію виходять з саркоплазматичної сітки в саркоплазму, де беруть участь у розпаді молекул АТФ і звільненні енергії (див. "Будова клітини"), що веде до скорочення м'язового волокна.
Посмугована м'язова тканина утворює мускулатуру скелета і формує м'язову оболонку верхньої частини стравоходу та деяких інших органів.
Значно складніше за скелетну (посмуговану) м'язову тканину побудована серцева посмугована м'язова тканина (textus muscularis striatus cardiacus), яка складається з серцевих міоцшпів (кардіо-міоцитів) та серцевих провідних міоцитів.
У центрі серцевого міоциту розташоване одне ядро, а по периферії концентруються пучки міофібрил, їхня поперечна посмугованість ідентична посмугованості міофібрил скелетної м'язової тканини. Міоцити лежать ланцюжком і утворюють м'язове волокно. Границі між міоцитами утворені сарколемою та міжклітинною речовиною. Ці своєрідні структури лежать упоперек м'язових волокон і називаються вставними дисками. Електронно-мікроскопічне дослідження показало, що міофібрили через ці диски не проходять. Вважають, що вставні диски ділять м'язові волокна на окремі сегменти - симпласти, що сприяють відносній незалежності кардіо-міоцитів. Це дуже важлива особливість серцевої тканини, яка дає їй змогу протягом усього життя організму безперервно скорочуватись.
Частина м'язових волокон серця побудована з провідних міоцитів, що значно відрізняються за своєю будовою від кардіоміоцитів. Так, у провідному міоциті є кілька ядер, а міофібрил значно менше, ніж в кардіоміоцитах, вони йдуть у різних напрямах і перетинаються між собою. Сукупність серцевих провідних міоцитів утворює серцеве провідне м'язове волокно. Останні формують провідну систему, яка забезпечує узгодженість скорочень різних ділянок серцевої м'язової тканини.
Рис. 4. Тканина м'язова посмугована:
1 - м'язове ядро; 2 - зона темна; 3 - зона світла; 4 - ядро; 5 - поперечний зріз м'язового волокна; 6 - міофібрила; 7 - ядро; 8 - ендомізій; 9 - кровоносні судини. Рис. 5. Нервова тканина:
1 - мультиполярний нейроцит; 2 - ядро нейроцита; 3 - дендрити; 4 - нейрит, або аксон; 5 - гліоцит.
Найбільш диференційованою тканиною в організмі хребетних тварин та людини вважають нервову тканину (textus nervosus), основною властивістю якої є здатність сприймати подразнення, перетворювати його на збудження (нервовий імпульс) та передавати в нервові центри. Завдяки цим властивостям нервова тканина регулює діяльність інших тканин, органів і систем органів багатоклітинного організму, здійснює їхній зв'язок з навколишнім середовищем.
Нервова тканина складається з нервових клітин та нейроглії. Нервові клітини, які ще називаються нейронами, або нейроцитами (neuronum, neurocytus), мають розміри від 5 до 125 мкм і бувають округлої, овальної, грушоподібної та зірчастої форми. Кожний нейроцит складається з тіла й одного або кількох відростків. Залежно від кількості їх розрізняють уніполярний, біполярний та мультиполярний нейрони (Рис. 5).
Уніполярні нейрони зустрічаються в організмі рідко і в основному бувають мало диференційованими. Форма цих клітин звичайногрушоподібна, а загострений кінець продовжується в довгий відросток. Частіше зустрічаються псевдоуніполярні клітини, від тіла яких відходять два відростки, які спочатку йдуть разом, що створює враження одного відростка, поділеного навпіл.
Під біполярними нейронами розуміють нервові клітини овальної або веретеноподібної форми, від протилежних боків (полюсів) яких відходять два відростки.
Більшість нейронів хребетних тварин та людини мають округло-багатокутної форми тіло, від кутів якого відходить багато різної довжини відростків. Ці клітини називають мультиполярними.
Loading...

 
 

Цікаве