WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

сплітаються у складні сітки. Ретикулофіброзна кісткова тканина у вищих хребетних тварин і людини зустрічається у зародків, а також на місцях заростаючих швів черепа та прикріплення сухожилків до кісток.
Пластинчаста кісткова тканина (textus osseus lamellaris) відрізняється від ретикулофіброзної тим, що тонкі колагенові волокна, які її утворюють, розміщуються паралельними пучками. З пластинчастої кісткової тканини побудовані всі кістки хребетних тварин та людини.
За розвитком і будовою до сполучної тканини відносять кров (sanguis) - рідку тканину, яка здійснює інтеграцію біохімічних процесів, що відбуваються у клітинах та міжклітинній речовині, а також виконує захисну, регуляторну й деякі інші функції.
Кров складається з гемоцитів - клітин крові та .рідкої міжклітинної речовини - плазми крові. До клітин крові відносять еритроцити, лейкоцити і тромбоцити.
Під еритроцитами (erythrocytus) хребетних тварин і людини розуміють овальні, округлі або двовгнуті клітини, в яких немає ядра, а цитоплазма заповнена гранулами гемоглобіну - складного білка, що переносить кисень та вуглекислий газ. За допомогою спеціальних барвників у крові людини можна виявити еритроцити, в цитоплазмі яких ще є мітохондрії та ендоплазматична сітка, які мають вигляд ніжної сітки. Ці еритроцити називають ретикуло-цитами (reticulocytus).
У нормі в 1 мкл (1 мікролітр - 111 000 000 частина літра) крові дорослої людини міститься від 4,5 o 106 до 5,2 o 10е еритроцитів. Щоб наочніше уявити собі цю кількість, наведемо приклад: коли відраховувати по одному еритроциту в секунду, то на підрахунок усіх треба було б витратити 14 000 років.
Іншим різновидом клітин крові є лейкоцити (leucocytus), яких значно менше в крові (6 o 103-9 o 103 в 1 мкл). На відміну від еритроцитів, у лейкоцитах завжди є ядро, різні цитоплазматичні включення, і вони можуть активно переміщуватись. Залежно від наявності в цитоплазмі лейкоцитів білкових, мукополісахаридних та інших зерен їх поділяють на зернисті та незернисті. При забарвленні клітин крові сумішшю кислого та основного барвників зернистість в одних лейкоцитах забарвлюється кислим барвником - ці клітини називають ацидофільними, або еозинофільними, гранулоцитами, а в інших - основним (найчастіше азуром) - їх іменують базофільними, або азурофільними. Є й такі, що забарвлюються як основними, так і кислими барвниками. Ці лейкоцити дістали назву нейтрофільних гранулоцитів.
Ацидофільні (еозинофільні) гранулоцити мають розміри від 9 до 13 мкм, а кількість їх коливається в межах від 1,5 до 5,5 % загальної кількості лейкоцитів, їхні ядра, як правило, складаються з двох-трьох сегментів, з'єднаних тонкими перемичками. Цитоплазма заповнена великими округлими ацидофільними гранулами. Вважають, що ці клітини знешкоджують токсини та беруть участь в окислювальних процесах.
Базофільні гранулоцити мають розміри від 6 до 10 мкм, кількість їх - від 0,5 до 1,5 % загального числа лейкоцитів. Ядра цих клітин мають округлу форму, а цитоплазма заповнена великими сферичними базофільними гранулами. Функція базофільних гранулоцитів до кінця не вивчена. Вважають, що в їхніх гранулах міститься гепарин - речовина, яка перешкоджає зсіданню крові, а також інші активні речовини.
Нейтрофільні гранулоцити - найбільш поширений вид лейкоцитів (до 75 % загального числа лейкоцитів). Вони можуть виходити з судин у тканини та накопичуватись у великих кількостях у вогнищі запалення, де швидко відмирають. Нейтрофільні гранулоцити можуть швидко захоплювати і перетравлювати мікроорганізми, за що І. І. Мечников назвав їх фагоцитами. Діаметр цих клітин від 7 до 12 мкм. В їхній цитоплазмі знаходять нейтрофільні та азурофільні гранули, мітохондрії, внутрішній сітчастий апарат та різні включення.
Форма ядра залежить від віку клітини. У юних нейтрофільних гранулоцитів ядра бобо- або ковбасоподібної форми. В процесі дальшого розвитку ядро витягується, згинається і стає подібним до палички чи підкови. Ядра більш дозрілих клітин утворюють кілька сегментів, з'єднаних між собою дуже тонкими перемичками. Ці клітини називають сегментоядерними нейтрофільними гранулоцитами. У нейтрофільних гранулоцитах містяться протеолітичні ферменти та різні бактерицидні речовини. При різних патологічних процесах гранулоцити пересуваються з просвіту судин до джерела подразнення, де фагоцитують патологічні мікроорганізми.
Незернисті лейкоцити відрізняються один від одного за величиною, формою та будовою їхніх ядер і цитоплазми, а також походженням. Це дає змогу поділити їх на лімфоцити та моноцити.
Лімфоцити (lymphocytus) мають велике округле або бобоподіб-не ядро і в цитоплазмі різну кількість азурофільних гранул. Величина лімфоцитів у людини коливається від 4 до 10 мкм. Відповідно до цього розрізняють великі (10 мкм), середні (7-9 мкм) та малі (4-6 мкм) лімфоцити. В крові дорослих людей кількість лімфоцитів доходить до 30 %, а у новонароджених - до 60 %.
За походженням та розвитком лімфоцити поділяють на дві головні групи, а саме: В-лімфоцити, що походять з кісткового мозку, та Т-лімфоцити, які виникають у загрудинній залозі. Лімфоцити беруть активну участь у формуванні імунітету - засобу захисту організму людини та вищих тварин від різних речовин, що мають генетичне чужорідні ознаки.
Існує два види імунітету: гуморальний та клітинний. В утворенні гуморального імунітету значну роль відіграють В-лімфоцити, які звільняють організм від бактерій, вірусів тощо. Клітинний імунітет (знищення генетично перероджених клітин власного організму й пересаджених тканин) в основному забезпечується Т-лімфоцитами.
При запальних процесах в організмі лімфоцити можуть виходити за межі кровоносної системи, збільшуватись у розмірах та перетворюватись на макрофагоцити.
Моноцити (monocytus) - найбільші клітини крові людини; їхній діаметр коливається від 10 до 20 мкм. Ядра бувають підковоподібні і бобоподібиі з численними виступами та заглибинами. В цитоплазмі є азурофільні гранули. В крові дорослих людей кількість моноцитів коливається від б до 8 % загальної кількості лейкоцитів. Вважають, що моноцити при запаленні емігрують з кров'яного русла та перетворюються на макрофагоцити.
Дослідження морфологічних особливостей лейкоцитів при різних захворюваннях показало, що вони дуже тонко відображають стан обміну речовин. Тому аналіз крові має велике практичне значення для діагностики захворювань. Особливо важливе кількісне співвідношення різних форм лейкоцитів, яке називають лейкоцитарною формулою. У крові здорової дорослої людини це співвідношення має такий вигляд: лімфоцитів - 25-ЗО %; моноцитів - 6-8; ацидофільних гранулоцитів-1,5-5,5; базофільних гранулоцитів -0,5-1,5; нейтрофільних гранулоцитів - 60-70 %.
Тромбоцити (thrombocytus) - невеликого розміру (1,5- 2,5 мкм) безбарвні тільця округлої, овальної або веретеноподібної форми. Вивчення їх за допомогою різних барвників показало, що в центральній частині тільця знаходиться грануломер, який складається з численних щільних гранул, що забарвлюються основними барвниками у фіалковий колір. Решту клітини займає гіаломер - безструктурна маса, що
Loading...

 
 

Цікаве