WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

велика крапля жиру, навколо якої залишається вузька стрічка цитоплазми.
До складу пухкої волокнистої сполучної тканини входять також пігментні клітини і велика кількість клітин крові (лейкоцитів), що проникають сюди крізь стінки судин.
Пухка волокниста сполучна тканина утворює строму багатьох органів.
Неоформлена щільна волокниста сполучна тканина (textus соп-nectivus, fibrosus compactus irregularis) складається з пучків колагенових волокон різної товщини та еластичних волокон, які щільно прилягають одне до одного і переплітаються. На відміну від пухкої сполучної тканини тут мало міжклітинної речовини, а клітини не завжди можна відділити одну від другої, оскільки вони щільно затиснені між волокнами.
Пухку та щільну неоформлені сполучні тканини буває важко відрізнити, оскільки між ними існують поступові переходи.
В оформленій щільній волокнистій сполучній тканині (textus connectivus fibrosus compactus regularis) над міжклітинною речовиною переважають закономірно розміщені колагенові та еластичні волокна. Залежно від функції тканини у неї більше або еластичних, або колагенових волокон. Якщо механічна сила діє в одному напрямі, то всі волокна йдуть паралельно в цьому ж напрямі. Така будова тканини характерна для сухожилків та багатьох зв'язок. Коли ж на тканину механічні фактори діють у різних напрямах, то волокна або перехрещуються між собою в різних напрямах, або формують сітки. Така структура сполучної тканини у деяких зв'язок (каркової) та капсул різних органів.
До різновидів сполучної тканини відносять також еластичну й ретикулярну сполучні тканини, пластинчасту волокнисту сполучну тканину, жирову тканину та її різновиди: буру і пігментну жирові тканини.
Еластична сполучна тканина (textus connectivus elasticus) складається з товстих, округлих або сплющених волокон, які часто розгалужуються і утворюють крупнопетлясту витягнуту сітку. Ця тканина утворює каркас великих судин, трахеї, бронхів тощо.
Найменш диференційованим різновидом сполучної тканини є ретикулярна тканина (textus eonnectivus reticularis), яка утворює сполучнотканинний остов кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів і входить до складу слизових оболонок травного та дихального апаратів. Ретикулярна сполучна тканина складається з ретикулярних волокон та ретикулярних клітин, які за певних умов можуть перетворюватись на макрофаги.
Видатний вітчизняний учений І. І. Мечников (1845-1916) перший звернув увагу на те, що в багатьох органах тіла тварин і людини є макрофаги, які однаково реагують на різні шкідливі впливи. Він запропонував об'єднати ці клітини в макрофагічну систему. Аналогічні функції виконують фібробласти та клітини ендотелію. Ці утвори об'єднують, за пропозицією німецького вченого Л. Ашоффа (1866-1942), в ретикулоендотеліальну систему (systema reticuloendotheliale). Структурні одиниці цієї системи беруть участь у знищенні мікроорганізмів, нейтралізації токсичних речовин та продукують імунні тіла.
Пластинчаста волокниста сполучна тканина (textus connectivus fibrosus lamellaris) складається з різної товщини колагенових волокон, що йдуть у різних напрямах, переплітаються і утворюють пластинки, які щільно прилягають одна до одної. В деяких пластинках можна виявити тонку сітку з еластичних волокон. Пластинчаста сполучна тканина покриває деякі органи й утворює, зокрема, оболонку нервових стовбурів - периневрій.
Одним з різновидів сполучної тканини є жирова тканина (textus adiposus), основну масу якої складають кулясті жирові клітини, або ліпоцити (lipocytus), дуже великого розміру (до 150 мкм). У їхній цитоплазмі міститься велика крапля нейтрального жиру. Між ліпоцитами є колагенові, ретикулярні та еластичні волокна, а також кровоносні капіляри. Функція жирової тканини в організмі остаточно не вивчена, однак вважають, що вона бере активну участь в обміні речовин, виконує опорну, захисну та деякі інші життєво необхідні функції.
Хрящова тканина (textus cartilagineus) складається з великих витягнутих клітин (chondrocytus) та значної кількості аморфної міжклітинної речовини, виконує лише опорну функцію і тому досить міцна й еластична (Рис. 3). Залежно від структури міжклітинної речовини розрізняють три види хрящової тканини: гіаліновий, еластичний та волокнистий хрящі.
В організмі людини найбільш поширений гіаліновий хрящ (cartilage hyalina), з якого побудовані більша частина скелета зародка, суглобові та реберні хрящі, а також хрящі носової перегородки, трахеї, бронхів. При невеликому збільшенні хряща видно, що він прозорий і має блакитний відтінок. Зовні він вкритий перихондрієм і складається з хондроцитів округлої, овальної та кулястої форм діаметром 5-25 мкм. У міжклітинній речовині, яку в хрящі називають хрящовим матриксом, знаходиться велика кількість колагенових волокон, які утворюють тонкі сплетення.
Еластичний хрящ (cartilage elastica) відрізняється від гіалінового тим, що в хрящовому матриксі крім колагенових волокон є еластичні, які надають хрящу гнучкості, еластичності, а також жовтуватого забарвлення та меншої прозорості. Еластичний хрящ утворює основу надгортанника, вушної раковини, зовнішнього слухового ходу та деяких інших органів.
Особливе місце серед хрящової тканини займає волокнистий хрящ (cartilage fibrosa), який за структурою нагадує гіаліновий хрящ та сухожилок. Він складається з округлих та витягнутих хондроцитів, а також пучків колагенових волокон. З волокнистого хряща побудовані міжхребцеві диски, міжлобковий диск та місця переходів від сухожилків до кісток.
Кісткова тканина (textus osseus), як і інші види сполучної тканини, складається з клітин та кісткової основної речовини. З цієї тканини в хребетних тварин та людини побудований твердий остов, який підтримує м'які тканини, захищає внутрішні органи та утворює складну систему важелів, які забезпечують переміщення тіла в просторі. У кістковій тканині можна виділити три типи клітин: остеобласти, остеоцити та остеокласти.
Остеобласти звичайно знаходяться на поверхні кісткової тканини, що росте, і утворюють комплекси, які нагадують епітелій. Вони бувають пірамідальної, кубічної або кулястої форми і мають відростки. Остеобласти поступово змінюються і перетворюються на остеоцити.
Остеоцити - кісткові клітини дорослих осіб з добре розвиненими відростками. Внаслідок великої щільності кісткової основної речовини кожен остеоцит розміщується в особливій порожнині, яка точно відповідає його формі.
Остеокласти - дуже великі клітини (до 75-80 мкм), в цитоплазмі яких від 2 до 50 ядер. На поверхні цитолеми, яка обернена до кісткової основної речовини, є численні, щільно розміщені відростки різної довжини. Остеокласти беруть активну участь у руйнуванні обвапнованого хряща та кістки.
Залежно від структурикісткової основної речовини розрізняють ретикулофіброзну та пластинчасту кісткові тканини.
Ретикулофіброзна кісткова тканина (textus osseus reticulofib-rosus) характеризується наявністю в кістковій основній речовині великої кількості колагенових волокон, організованих у пучки. Ці пучки лежать паралельно, під кутом один до одного або
Loading...

 
 

Цікаве