WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Змертвіння (некроз), виразки, пролежні, нориці та сторонні тіла - Реферат

Змертвіння (некроз), виразки, пролежні, нориці та сторонні тіла - Реферат

навіть не розвинутись, оскільки за тривалий час встигають утворитись, розвинутись колатеральні судини, що забезпечують кровопостачання. За раптового припинення кровотоку в головних судинах некроз настає набагато частіше. Так, у разі емболії чи тромбозу судин нижньої кінцівки дуже часто настає її гангрена, тоді як у разі повільного закупорювання артерії (стегнової та гомілкових) некроз може зовсім не розвинутися. Це стосується й інших органів;
4) стану самих судин, їх стінки та просвіту. Патологічні зміни стінки су-дин, що призводять до її потовщення, склерозу, зменшення еластичності, гнучкості, супроводжуються зменшеннямдіаметру судин та порушенням кровопостачання тканин;
5) загального стану серцево-судинної системи. Недостатність кровообі-гу, застійні явища в тканинах, набряк, гіпоксія, гіпотензія сприяють розвитку некрозу;
6) порушення обміну, особливо білкового та вуглеводного. Гіповітамі-ноз, анемія та інші патологічні процеси підвищують схильність до некрозу;
7) розлади нервової та ендокринної систем регуляції органів та тканин різко негативно впливають на життєздатність тканини. Широко відомі нейротрофічні розлади у хворих з травмою та іншими ураженнями спинного мозку й периферичних нервів. Порушення функцій гіпофіза, надниркових залоз, підшлункової та прищитовидних залоз (цукровий діабет, гіперпаратиреоз) спричинюють некробіоз та некроз тканин;
8) недостатність догляду за хворими, порушення санітарно-гігієнічного стану їх відіграють іноді вирішальну роль у походженні некрозу (проле-жини, мацерація шкіри виділеннями жовчі, кишкового та панкреатичного соків, сечі; некроз від погано накладеної гіпсової пов'язки тощо);
9) інфекція, яка часто приєднується при травмі тканин, в тому числі й операційній, особливо при втручаннях на травному каналі та запаленні органів, може спричинити як прямо, так і опосередковано (через порушення кровообігу - тромбоз судин) некроз тканин та органів. Так, навіть невелика рана, яка ускладнюється гнильною інфекцією, може призвести за відповідних умов до поширеного некрозу тканин (некротичний фас-цит та целюліт). Тромбофлебіт мезен-теріальних вен при гнійному перитоніті після операції на шлунку чи кишках супроводжується некрозом (гангреною) значних його сегментів.
Бережливе ставлення до тканин під час операції, мінімальний травматизм під час її виконання та запобігання порушенню кровообігу в тканинах при закритті рани (недопущення натягування її країв, виправданий мінімум швів), запобігання стисканню тканин (турнікетного ефекту) під час накладання пов'язок, суворе додержання правил асептики під час хірургічного втручання, перев'язок та лікувальних процедур можуть звести до мінімуму ризик інфекції та розвитку некрозу.
Розвиток некрозу, швидкість процесу залежать також від характеру травмівного агента. Так, висока температура, особливо полум'я, розплавлені та нагріті до високої температури метали чи сильні кислоти та основи спричинюють раптовий і явний некроз, тоді як ішемічний некроз виявляється в середньому для більшості тканин через 5-6 год, а некроз, спричинений низькою температурою, через 40 год.
Мертві тканини макроскопічно відрізняються від живих своїм кольо-ром - вони сіро-бліді або жовтуваті чи темно-бурі (навіть чорні), не про-пускають світло (тьмяні), нечутливі до подразнення, тверді або м'які, роз-ріджені. Але зовнішні ознаки некрозу великою мірою залежать від виду некрозу, тканин та характеру агента, що спричинив некроз. Розрізняють дві головні форми некрозу - коагуляційний, або сухий, та колікваційний, або вологий.
Сухий некроз виникає переважно внаслідок або повільно про-гресуючого зменшення кровопостачання (ішемізації) тканин з бідним вмістом у них рідини, або дії на тканини фізичних та хімічних агентів з швидким випаруванням з них води та коагуляцією білків протоплазми клітин.
Сухий некроз може навіть довго зберігати архітектуру тканини, на-приклад, шкіри, м'язів, сухожилків, судин, нервів, кісток.
Вологий некроз розвивається частіше від сухого і виникає під впливом більшості травмівних чинників, окрім полум'я, концентрованих кислот та деяких інших агентів, що швидко зневоднюють тканини. Йому сприяє, крім особливостей тканин, темпу розвитку некрозу та характеру некротизуючого чинника, приєднання інфекції, переважно гнильної. Некроз внутрішніх органів (гангрена) завжди має вологий тип.
Макроскопічною морфологічною особливістю вологого некрозу, котра відрізняє його від сухого некрозу, є відсутність так званої демаркаційної зони - лінії чіткого розмежування змертвілих і здорових тканин, невиз-наченість цієї лінії. Вологий некроз, особливо масивний (гангрена), від-значається інтоксикацією організму як продуктами розпаду тканин, так і інфекцією, що ускладнює його, і загрожує життєздатності організму. Во-логий некроз тканин, розташованих як зовні, так і в глибині тіла (некроз органів), супроводжується розпадом і перетворенням їх на аморфну масу.
При зовнішньо розташованих гангренах, які спостерігаються головним чином на нижніх кінцівках і розпочинаються з дистального відділу їх - пальців та ступні, змертвіння поступово охоплює всі структури останніх - шкіру, підшкірну основу, сухожилки і кістки.
У зв'язку із стійкістю до розплавлення всіх цих структур процес їх роз-паду відбувається переважно повільно (починаючись із шкіри) навіть у разі швидко прогресуючого змертвіння ступні в проксимальному напрямку. Гнильні виразки утворюються лише на пальцях чи ступні, тоді як більшість площі змертвілої шкіри, як футляром, вкриває підлеглі змертвілі та некробіотичні структури, впродовж яких майже завжди є скупчення гною та детриту проксимальніше від очевидно некротизованої шкіри. Ступня різко набрякла, на поверхні ще живої шкіри помітні явища запалення (лімфан-гіт, флегмона), набряк охоплює також гомілку, а іноді й стегно. Через наявність гнильної інфекції гангренозні тканини мають різкий запах.
Ішемічний некроз мозкової тканини, інфекційний некроз легеневої тканини (абсцес та гангрена), часто туберкульозний, казеозний некрози, а також значна кількість гумозних некрозів завершуються розплавленням некротичної тканини з утворенням рідкої маси (детриту тканин та ексудату). Ця маса в мозковій тканині за відсутності інфекції може розсмоктатись, утворивши порожнину - кісту, а у разі приєднання інфекції перетворюється на абсцес. При інфекційній природі
Loading...

 
 

Цікаве