WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Дихальний апарат. Механізм дихання. Вікові, статеві та індивідуальні особливості дихального апарату - Реферат

Дихальний апарат. Механізм дихання. Вікові, статеві та індивідуальні особливості дихального апарату - Реферат

та грудний відрізки. Шийний відрізок спереду прикривають грудинно-щитоподібний та грудинно-під'язиковий м'язи і перешийок щитоподібної залози. По боках від трахеї розміщені права та ліва частки щитоподібної залози та судинно-нервові пучки шиї. Позаду трахеї розміщений стравохід.
Грудний відрізок трахеї лежить позаду ручки грудини, йде донизу і назад. Спереду від цього відрізка трахеї, над місцем поділу її на головні бронхи, розміщені дуга аорти та судини, які відходять від дуги, а у дітей також і загрудинна залоза.
Бронхи. На рівні тіл IV-V грудних хребців трахея поділяється під кутом близько 70° на два головних бронхи - правий та лівий (bronchus principalis dex. et sin.), які йдуть до відповідної легені.
Довжина правого бронха 10-13 мм, а лівого - 40-60 мм. Правий бронх ширший, і напрям його наближається до напряму трахеї. Тому сторонні предмети, які потрапляють у трахею, звичайно проникають у правий бронх.
За будовою стінки бронхів подібні до стінок трахеї. Із зменшенням просвіту бронха поступово зменшується, а потім і зникає хрящ, який замінюється перетинкою, побудованою з еластичних волокон.
Над правим бронхом розміщена непарна вена, а над лівим - дуга аорти.
У відповідній легені кожний з бронхів розгалужується на бронхи меншого діаметра, аж до бронхів, які називаються бронхіолами (bronchioli) і мають діаметр близько 1 мм. Такерозгалуження називається бронхіальним деревом. Кожна з бронхіол входить в окрему часточку легені.
Легені. Права та ліва легені (pulmo dex. et sin.) - масивні органи, які займають більшу частину грудної порожнини, розміщуючись у відповідних її половинах, по обох боках середостіння (Рис. 5).
За формою легені порівнюють з конусом, верхівка якого обернена догори і виступає в ділянці шиї на 20-30 мм вище від ключиці. Нижня, розширена частина легені, або основа, прилягає до діафрагми і тому називається діафрагмальною поверхнею Поверхня, яка прилягає до ребер і має на собі відбиток ребер, називається реберною, а обернена у бік однойменної поверхні протилежної легені - присередньою поверхнею. В свою чергу, присередня поверхня поділяється на дві частини: середостінну (обернена до органів середостіння) та хребтову (обернена до хребта). В межах середостінної поверхні е серцеве втиснення, яке більш виражене на лівій легені.
Рис. 4. Гортань, трахея та бронхи:
1 - щитоподібний хрящ; 2 - перснеподібний хрящ; 3 - трахейні хрящі; 4 - стравохід; 5 - роздвоєння трахеї; 6 - головний лівий бронх; 7 - ліва легенева артерія; 8 - часткові бронхи; 9 - грудна частина аорти; 10 - права легенева артерія; 11 - головний правий бронх.
Рис. 5. Легені:
1 - гортань; 2 - трахея; 3 - роздвоєння трахії; 4 - верхівка легені; 5 - реберна поверхня; 6, IS - верхня частка легені; 7 - коса щілина; 8, 15 - нижня частка легені; 9 - основа лівої легені; 10 - серцева вирізка лівої легені; 11 - хребтова частина лівої легені; 12 - передній край легені; 13 - діафрагмальна поверхня правої легені; 14 - нижній край легені; 16 - середня частка правої легені; 17 - горизонтальна щілина.
Кожна з легень має два краї: передній та нижній, причому передній край відмежовує реберну поверхню від присередньої, а нижній - реберну поверхню від діафрагмальної.
Легеня складається з часток, причому права легеня їх має три: верхню, середню та нижню, а ліва - дві: верхню та нижню. Межі часток легені визначають глибокі щілини, які проникають майже на всю товщу маси легені. На правій легені таких щілин є дві, а на лівій - одна.
На середостінній частині присередньої поверхні легені розміщені ворота легені. В цьому місці в легеню входять бронх, легенева артерія (приносить венозну кров до легені для окислення), бронхіальні гілки (несуть артеріальну кров для живлення тканини легені), а також нерви, які іннервують легені та бронхи. Виходять з воріт легені дві легеневі вени (несуть від легені до серця артеріальну кров) та легеневі лімфатичні судини. Перелічені вище елементи утворюють корінь легені.
Кожна з часток легені складається з бронхолегеневих сегментів. Сегменти, в свою чергу, складаються з часточок, а часточки - з ацинусів.
Бронхолегеневий сегмент - це частина частки легені, конусоподібної або пірамідальної форми, яка відповідає одному сегментарному бронху та його розгалуженню. У кожному з сегментів розгалужується і гілочка легеневої артерії.
У правій легені виділяють 11 сегментів: три у верхній частці, два - в середній та шість - у нижній частці; а в лівій легені - 10 сегментів: чотири у верхній та шість - у нижній частці.
Часточки легені-це частинки легеневих сегментів, в яких закінчуються розгалуження бронхіального дерева. За формою часточки порівнюють з неправильними пірамідами, які на поверхні легені визначаються у вигляді багатокутних ділянок.
Ацинус - основна структурно-функціональна одиниця легені, яка поділяється на дві дихальні бронхіоли та відповідні їм альвеолярні ходи, мішечки та альвеоли. В одній часточці є 12-18 ацинусів.
Легеневі альвеоли мають вигляд круглих випинів діаметром до 0,25 мм. Стінки альвеол побудовані з еластичних волокон, які з боку просвіту альвеоли покриті одношаровим плоским епітелієм. Зовні від еластичних волокон розміщені кровоносні капіляри. Через стінку альвеоли, яка має товщину 0,5 мкм, відбувається газообмін між альвеолярним повітрям та кров'ю.
Кровопостачання легень та бронхів відбувається за рахунок бронхіальних гілок грудної частини аорти. Венозна кров відтікає в легеневі вени. Лімфа відводиться у лімфатичні вузли, розміщені на бронхах та трахеї.
Іннервуються легені гілками блукаючих нервів та симпатичних стовбурів.
Плевра. Кожна легеня покрита плевою (pleura; Рис. 6). Це тонка блискуча серозна оболонка, яка складається з двох листків: легеневого та пристінкового. Легенева плевра щільно покриває легеневу тканину, охоплюючи її з усіх боків. Біля воріт легені легенева плевра переходить у пристінкову плевру. Залежно від місця прилягання пристінкову плевру поділяють на три частини: середостінну, реберну та діафрагмальну. Пристінкова плевра, переходячи з однієї частини в іншу, утворює плевральні закутки. Найбільший з них - реберно-діафрагмальний закуток, розташований в місці переходу реберної плеври в діафрагмальну. У цей закуток заходить
Loading...

 
 

Цікаве