WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основні методи реанімації - Реферат

Основні методи реанімації - Реферат

кровообіг і функцію життєво важливих органів.
Для проведення зовнішнього масажу серця необхідно потерпілого чи хворого покласти на тверду поверхню (землю, дерев'яний щит) або (якщо хворий знаходиться в ліжку) підкласти під грудну клітку широку рівну дошку, щоб створити тверду основу. Це перша умова ефективності зовнішнього масажу серця.
Далі той, хто надає допомогу, вибирає позицію зліва або справа від потерпілого, промацує нижній кінець грудини і кладе долоню на два пальці вище мечоподібного відростка. Друга рука розміщена під кутом (мал.№5). Дуже важливо, щоб пальці не доторкалися до грудної клітки (профілактика перелому ребер).
Надають допомогу поштовхами, натискаючи на грудину, зміщуючи при цьому її в напрямі до хребта на 3-5 см, у дорослого кількість поштовхів повинна бути не менше 60 в одну хвилину. Натискати треба не тільки використовуючи силу рук, але й вагу тулуба. Дітям до 10-12 років зовнішній масаж серця слід проводити кінчиками двох пальців: кількість поштовхів 70-80; 100-120 в одну хвилину (мал.№6).
Критеріями ефективності проведеного масажу є поява пульсу на сонних і стегнових артеріях при кожному натисканні на грудину, звуження зіниць.
Зовнішній масаж серця ізольовано не роблять, а поєднують з штучною вентиляцією легень, і називається це серцево-легеневою реанімацією.
Спочатку роблять 4 вдохи, потім, якщо біля потерпілого знаходиться одна людина, то вдування повітря в легені потерпілого чергуються з 15 натискуваннями на грудину з інтервалом 1 сек. (15 натискувань на грудину, два вдохи) (мал.№7).
Спочатку роблять 4вдохи, потім, якщо є двоє, то одна людина проводить штучне дихання "з рота в рот" або "з рота в ніс", а друга виконує зовнішній масаж серця у співвідношенні (1:4; 1:5) (5 натискувань на грудину, один вдих) (мал.№8).
Треба пам'ятати, що в момент вдування повітря в легені масаж треба припинити, бо повітря не буде потрапляти в легені потерпілого.
Якщо серцева діяльність відновилася і на сонних артеріях появився пульс, то масаж припиняють, а штучну вентиляцію легень продовжують до появи самостійного дихання, або до прибуття "швидкої допомоги".
Існують ще ручні методи штучного дихання, які застосовуються при неможливості штучної вентиляції легень способом "з рота в рот" чи "з рота в ніс" при небезпеці зараження або отруєння того, хто надає першу допомогу.
Метод стискання грудної клітки (мал.№9).
Метод Холгера-Нільсена (мал.№10).
Метод Сільвестра
До цього методу вдаються найчастіше.
Потерпілого кладуть на спину. Під нижню частину грудної клітки підкладають валик із складеної ковдри, одягу або поліно для того, щоб лопатки і потилиця лежали нижче реберних дуг. Якщо штучне дихання роблять дві особи, то вони стають на коліна по обидва боки від потерпілого. Кожний з них бере однією рукою руку потерпілого посередині плеча, а другою трохи вище кисті. Вони піднімають одночасно руки потерпілого і витягують їх за його головою. Це викликає розширення грудної клітки, тобто відбувається немовби вдих. Потім через дві-три секунди руки потерпілого притискають до його грудної клітки і здавлюють її, тобто роблять немовби видих. Рух руками треба робити ритмічно, з рівними проміжками. Щоб ці рухи відповідали ритму нормального дихання, їх слід робити приблизно 16-18 разів на хвилину, відповідно до свого власного дихання. Якщо штучне дихання робить одна людина, вона стає на коліна за головою потерпілого, захоплює його руки вище кистей і виконує зазначені вище рухи (мал.№11, а).
Якщо руки потерпілого ушкоджені, то штучне дихання можна робити за методом Шефера (мал.№11, б). Для цього потерпілого кладуть пластом на живіт, повернувши його голову вбік, щоб він міг вільно дихати. Той, хто робить штучне дихання, стає на коліна так, щоб тіло потерпілого було між його ногами, кладе руки на нижню частину грудної клітки, щоб великі пальці розміщалися вздовж хребта, а решта на ребрах. Під час видиху треба нахилятися вперед і стискати грудну клітку, а під час вдиху випрямлятися і припиняти тиснення.
Література:
1. Богданов Г.П. Школьникам - здоровый образ жизни. - М.: Физкультура и спорт, 1989. - 192 с.
2. Бурно М.Е. Трудный характер и пьянство. - Киев: Вища школа, 1990. - 175 с.
3. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. - М.: Медицина, 1983. - 640 с.
4. Васильева З.А., Любинская С.М. Резервы здоровья. - Ленинград: Медицина, 1982. - 314 с.
5. Вашляки А., Кириленко З. Краткий справочник по диетическому питанию. - Кишинев: Картя Молдовеняска, 1980. - 254 с.
6. Веляев Ф.П. Мозг, эмоции, здоровье. - М.: Знание, 1983. - 64 с.
7. Вельховер Е.С., Кушнир Г.В. Экстерорецепторы кожи. - Кишинев: Штиинца, 1991. - 112 с.
8. Воложин А.И., Субботин Ю.К., Чикин С.Я. Путь к здоровью. - М.: Знание, 1989. - 160 с.
9. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. - М.: Политиздат, 1989. - 318 с.
10. Дiнейка К. Рух, дихання, психофiзичне тренування. - Київ: Здоров'я, 1984. - 164 с.
11. Детская спортивная медицина / Под. ред. С.Б.Тихвинского, С.В.Хрущева. - М.: Медицина, 1991. - 560 с.
12. Для всех и каждого / Сост. В.Черников. - Харьков: Харьков, 1993. - 303 с.
13. Дунаевский В.В., Стяжкин В.Д. Наркомании и токсикомании. - Л.: Медицина, 1990. - 207 с.
14. Иглоукалывание /Под общ.ред. Хоанг Бао Тяу, Ла Куанг Ниен. - М.: Медицина, 1989. - 670 с.
Loading...

 
 

Цікаве