WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Комбінація арт-терапії з іншими формами терапії творчістю - Реферат

Комбінація арт-терапії з іншими формами терапії творчістю - Реферат


Реферат на тему:
Комбінація арт-терапії з іншими формами терапії творчістю
ПЛАН
1. Танець і терапія мистецтвом.
2. Казкотерапія.
Література
1. Танець і терапія мистецтвом
"Танець - це жива мова, якою говорить людина... Танець вимагає спілкування прямого, тому що його носієм і посередником є сама людина, а інструментом вираження - людське тіло" Мері Вігман
Целительский потенціал танцю, його гармонізуючий вплив на індивідуальну і групову свідомість відомі з давніх часів. Як частина ритуалів танець був одним із мостів між "хаосом і космосом", втіленням єдності і різноманіття відносин між людиною і навколишнім середовищем.
Танцювальна терапія з однієї сторони має корені в древніх ритуалах і традиціях, а з іншого боку - є "спільним продуктом" розвитку в XX столітті сучасного танцю і психотерапії. Виділяють три галузі застосування танцтерапії: - танцтерапія хворих (клінічна танцтерапія) - у даному випадку, танцтерапія частіше використовується як допоміжна терапія, поряд з лікарською, особливо для пацієнтів з порушеннями мови. Проводиться в клініках, може тривати кілька років. У такому виді вона існує з 40-х рр. нашого століття; - танцтерапія людей із психологічними проблемами (танцювальна психотерапія) - один з видів психотерапії, орієнтований на вирішення конкретних проблем клієнтів. Може проходити як у груповій, так і в індивідуальній формі. Також вимагає досить тривалого терміну для досягнення стійкого, позитивного результату; - танцтерапія для особистого розвитку і самовдосконалення - це заняття для людей, які не страждають від проблем, але хочуть чогось більшого у своєму житті. У даному випадку танець стає способом пізнання себе, своїх особливих індивідуальних якостей, можливістю розширити уявлення про самого себе, знайти нові шляхи вираження і взаємодії з іншими людьми.
Як "працює" танцтерапія? Що вона може дати нам?
Наше тіло зберігає в собі пам'ять усього нашого життя, тих обмежень, які ми придбали і тих можливостей, які ми можемо використовувати. У кожного тіла є своя мова. Найчастіше, це дуже "тиха" мова - ледь помітний нахил голови, рідко усвідомлювані рухи пальців, на що ми просто не зауважуємо. У кожного тіла є свої "улюблені" (точніше, звичні) пози, жести, особливості ходи, що притаманні саме йому. На жаль, ми не звикли звертати уваги на цю мову. Одне з основних завдань танцтерапії полягає в тому, щоб навчити людину чути неповторний голос свого тіла.
У кожної людини є образ свого "я", який виражений в образі тіла. Стереотипи, породжені вихованням і перенесеними стресами, втілюються у нашому житті й у нашому тілі. У людей є обмеження, страхи і нереалізовані бажання, які виражає тіло. Тому танець - це також і взаємодія, історія людських взаємин. Через танець ми можемо: - більш відкрито глянути на світ людських взаємин; - виразити ті почуття, які ми не вміємо і боїмося виражати; - реалізувати ті бажання, які нам поки страшно чи ніяково втілити; - знайти взаєморозуміння, якого так не вистачає в повсякденному житті.
Таким чином, танцтерапія працює в трьох галузях: - наше тіло, його можливості та обмеження ("Що несе у світ моє тіло?"); - наші уявлення про себе самих, розширення і розкриття цих уявлень ("Хто я?"); - наша взаємодія з іншими людьми, сфера міжособистісних відносин ("Хто ти і що ми можемо разом?").
Життя тіла виступає дзеркалом свідомості. У танці стають явні, видимі різні якості і внутрішні конфлікти особистості, її неповторність і обмеженість. Рудольфа фон Лабана виділяє різні категорії руху - простір, час, вагу, плин.
Простір - як багато місця я дозволяю собі зайняти в житті, у присутності інших людей? Наскільки я відчуваю "свій" простір? Як я входжу в простір інших людей? Які зони простору мною освоєні і використовуються, а які - ні?
Час - який ритм більш органічний для мене? При якому ритмі - швидкому чи повільному - я почуваю себе більш упевненим, усвідомленим, зляканим? Чи можу я опанувати розмаїтість ритмів?
Вага - наскільки я почуваю свою вагу, а отже, опору, підтримку, зв'язок із землею?
Плин - наскільки спрямовані мої рухи? Наскільки я можу "тримати" певний ритм чи стиль руху? Як часто і які частини тіла "випадають" зі спрямованого руху? Як багато неусвідомленого хаосу в моєму тілі?
2. Казкотерапія
Казкотерапія - лікування казками, спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть в душі та є психотерапевтичними в даний момент.
Казкотерапія - процес пошуку сенсу, розшифровки знь про світ та системи взаємовідносин у ньому.
Казкотерапія - процес утворення зв'язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті; процес перенесення казкового сенсу до реальності.
Казкотерапія - процес об'єктивізації проблемних ситуацій.
Казкотерапія - процес активізації ресурсів, потенціалу особистості.
Казкотерапія - процес екологічного навчання й виховання дітей.
Казкотерапія - процес покращення внутрішньої природи й навколишнього світу.
Казкотерапія - розкриття внутрішнього та зовнішнього світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожному клієнту своєї особливої казки.
Казкотерапія - це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні можливості особистості, може матеріалізуватись мрія; а головне, в ній з'являється відчуття захищеності та аромат таємниці [1].
Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт.
КАЗКОТЕРАПІЯ: ОСНОВНІ МОМЕНТИ
- В основі психологічної проблеми часто лежить незакінченість, незавершеність. Людина зупиняється перед тим, що її лякає, повертаючись багато разів до того самого, доходячи до найстрашнішого. Це може бути залишком психологічної травми, коли індивід знову і знову повертається до її початку, доходить майже до кульмінації - і тут зупиняється, витісняє, просипається. Клієнт вважає, що якщо страшне місце пройти, настає гарна кінцівка, з'являється світло і проблема вирішується, людина залишається живою. Життя означає продовження, прихід нового дня після завершення старого. Все це підкреслює важливість підключення самих клієнтів до складання терапевтичних метафор. Не можна придумати для іншої людини казку, яка має для неї більше значення, ніж метафора, придумана нею для себе. Тому, з огляду на природу проблеми і темперамент клієнта, його можна попросити завершити метафоричну казку, розпочату терапевтом.
- Першорядну важливість представляє початок казки, він повинен бути правдивим. "Головним героєм казка намагається
Loading...

 
 

Цікаве