WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Арт-терапевтична робота з дітьми і підлітками - Реферат

Арт-терапевтична робота з дітьми і підлітками - Реферат

тоді проводиться обговорення вже наявних малюнків. Похвалити за успіхи і програти деякі страхи в захоплюючій грі набагато краще, ніж сварити чи соромити за невиконане завдання. Тоді арт-терапевт буде сприйматися як дорослий, який вірить дитині і готовий завжди прийти до неї на допомогу.
На бесіді необхідна присутність обох батьків і інших приймаючих участь у вихованні дорослих. Подібна емоційно, позитивно налаштована група підвищує відповідальність за прийняті рішення про наявність чи відсутність страху, а також діє мобілізуючим образом. Бесіді, як і перший раз при виявленні страхів, передує гра, що має більш динамічний, емоційно насичений характер. Звичайно, гарною емоційною розминкою виступають п'ятнашки, подолання яких-небудь перешкод і гра з м'ячем.
Потім усі сідають півколом так, щоб зручно було розглядати малюнки, які знаходяться в руках психолога. Порядок пред'явлених для обговорення малюнків не має значення. Однак можна починати і з більш легко переборених страхів - води (у хлопчиків і дівчаток), відкритого простору і крові (у хлопчиків), лікарів, хвороб, страшних снів і тварин (у дівчаток). Практично необхідно розглядати страхи, попередньо перемішавши їх, як колоду карт.
Кожен малюнок показується всім присутнім, у той час як дитина розповідає про те, що зображено на малюнку, тобто конкретизує свій страх. Раніше це було важко здійснити, страх виникав від одного лише уявлення і не міг бути позначений словами. Подібна перешкода тільки підвищувала внутрішнє напруження й утримувала страх у фіксованому стані. Тепер же дитина досить вільно говорить про страх, усвідомлено керуючи ним у розмові з людиною, якій вона довіряє і яка може зрозуміти її переживання. Важливо не соромитися і говорити про страх, тому що він усе одно буде усунутий - якщо не малюнками, то іншими способами.
Після перегляду першого малюнка звучить репліка арт-терапевта: "Ти намалював цей страх, а тепер скажи, боїшся його чи ні?". Надалі фраза поступово коротшає: "Чи боїшся, чи перестав?" - і ближче до кінця звучить як: "Боїшся - не боїшся?". Усі слова вимовляються рівним, але не монотонним голосом. Разом з тим варто уникати штучного вселяння відсутності страху: "Тепер не боїшся?". Оскільки ця фраза носить занадто зобов'язуючий характер, то дитина може погодитися, аби не суперечити і благополучно пережити даний момент.
Після закінчення обговорення страхів називаються і показуються ті малюнки, по відношенню до яких досягнутий позитивний ефект. Автора треба похвалити, дружньо поплескати по плечу, пожати руку, подарувати іграшку. Далі треба сказати, що малюнки з його колишніми страхами залишаться на весь час у арт-терапевта, який, таким чином, "прийняв їх до себе", звільнивши від них дитину. Якщо це дошкільник, то згадується, що страхи відтепер будуть "знаходитися" у шухляді столу чи шафі, "закриті" там назавжди, подібно джину в пляшці.
Після обговорення знову пропонується гра, у якій всі активно беруть участь. Вона має рухливий характер, вимагає витримки і містить деякий ризик, наприклад гра в кеглі, бій на дерев'яних шпагах, стрілянина присосками з пістолета чи лука. Гра будується так, щоб дитина обов'язково зуміла виграти, що ще більше підвищує її впевненість у собі.
Наприкінці зустрічі малюнки, на яких зображені страхи, що залишилися, віддаються назад зі словами: "А тепер намалюй так, щоб було видно, що ти не боїшся, і принеси мені знову свої малюнки". Арт-терапевт має на увазі, що потрібно намалювати не тільки об'єкт страху, як у перший раз, але й обов'язково себе такого, який вже не боїться. Скажемо, не дитина тікає від Баби Яги, а вона від неї; вона вже не плаче від болю; бореться з драконом; пливе по воді і летить на літаку. В даному випадку очевидний ефект уселяння - установки на подолання страху в уяві шляхом його визначеного, заданого графічного зображення. Відбувається мобілізація всіх психічних ресурсів дитини на діяльнісну протидію страхам у життєстверджуючій, активній позиції творця. Спрацьовує і феномен групової підтримки. Дитина вже не одна зі своїми страхами - вони вийшли назовні, втратили свій ореол винятковості, та й "зблякли" після їхнього попереднього зображення. До того ж арт-терапевт і батьки створюють психічно сприятливе поле підтримки і віри в здатність дитини справитися зі страхами.
Новий зроблений удома малюнок із зображенням себе як перемігшого страх прикріплюється до старого, і, коли всі малюнки чи більшість з них готові, організується зустріч із арт-терапевтом. У середньому на малювання себе якщо дитина не боїться іде 2 тижня, і потрібно заздалегідь призначити зустріч. До неї організується якомога більше рухливих, спортивних ігор, прогулянок, екскурсій і по можливості не допускаються конфліктні ситуації в родині.
Крім малюнків страхи можуть бути втілені у вигляді спеціально зроблених масок (див.), фігурок із пластиліну, конструкцій з підручних матеріалів. Наприклад, павука можна зробити з дротика і матерії, дракона - з мотузка на ціпку і т.п. Коли подібні вироби - плід спільної діяльності дітей і батьків, результати подолання страхів, як правило, кращі, особливо при участі батька.
На третій по рахунку зустрічі, (перша - діагностична) так само пропонується спочатку гра, але вже з урахуванням минулих раніше страхів. Для цього на ігровійплощадці серед різних предметів знаходяться колишні страхи-маски. Ненав'язливо надається можливість пограти з ними, що підсилює досягнутий ефект.
Після гри-розминки проводитися обговорення завдання з установкою: "Зараз ми будемо дивитися твої малюнки і запитувати, чи боїшся ти тепер чи не боїшся". Позитивний результат щораз підкріплюється похвалою: "так", "добре", "молодець". За обговоренням слідує знову гра, успіхи в якій заохочуються нагородою у виді іграшки, книжки чи значка.
Дослідження вчених підтвердили, що ефект усунення страхів досить виражений і стійкий і складає 50 % при зображенні страхів за типом "боюся" і 80-85 % від страхів, що залишилися - при зображенні себе в активній, конфронтуючій страху позиції [2]. Якщо дитина і перший раз малює себе, а не тільки джерело страху, то ефект відразу вище. Якщо ж автор не зображує себе і на другому малюнку, де він "зобов'язаний" бути по інструкції, то це вказує на виняткову інтенсивність страху, або на його нав'язливий характер, що, звичайно, спостерігається при фобії.
Виникає питання: чи не можна відразу запропонувати дітям малювати себе як тих, що не бояться, заощадити, так сказати, час? Так, можна, але ефект буде нижче і не такий стійкий. Потрібний час, щоб дитина сама переборола внутрішній психологічний бар'єр непевності і страху своїх страхів, тоді відбудеться поступова дезактуалізація страху в її свідомості і розвинеться віра у свої сили, можливості, здібності.
Література:
1. Аллан Д. Ландшафт детской души. - СПб.: Минск, 1997.- 256 с.
2. Захаров А.И. Дневные и ночные страхи у детей. - СПб.: Гиппократ, 2000.- 180 с.
3. Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. - СПб.: Гиппократ, 1995. - 128 с.
4. Копытин А.И. Основы арт-терапии. - СПб.: Гиппократ, 1999.- 360 с.
5. Оклендер В. Окна в мир ребенка. - М, 1997.- 89 с.
6. Осипова А.А. Общая психокоррекция. - М., 2000.- 289 с.
7. Островская Л. Детские страхи// Дошк. воспитание. - 1997. - № 10. - С. 17-19.
8. Практикум по арт-терапии// Под ред. А.И.Копытина. - СПб: Питер, 2000.- 448 с.
9. Психотерапия. Под ред. Б.Д. Карвасарского; СПб, 2000. - 294 с.
10. Рудестам К. Групповая психотерапия. - СПб.: Минск, 1998.- 456 с.
Loading...

 
 

Цікаве