WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Арт-терапевтична робота з дітьми і підлітками - Реферат

Арт-терапевтична робота з дітьми і підлітками - Реферат

протягом декількох тижнів, закриваючи таку суміш у якій-небудь ємності. Іноді діти називають такий розчин "отрутою" або "ліками". Вони можуть накладати один шар фарби на іншій, загортати матеріали в папір чи тканину, а потім розвертати їх.
Деякі діти можуть псувати "гарні" чи "чисті" малюнки, зафарбовуючи їх, спалюючи чи протикаючи їх. Ця тенденція певним чином пов'язана з тим, що жертви насильства самі схильні його робити.
Розфарбовування долонь рук, а також обличчя передає пережитий дитиною стан "внутрішнього забруднення" і "хаосу". По цій же причині деякі діти дуже насторожено відносяться до нанесення фарби на свою шкіру, і процедура її змивання представляє для них особливу значимість. Вони нерідко просять арт-терапевта допомогти їм помитися, очевидно для більшої впевненості в тому, що вони "чисті".
Таким чином, робота з матеріалами найчастіше відбиває повторне переживання дитиною нанесеної травми і забезпечує відновлення психічної чутливості.
5. Корекція страхів методами арт-терапії
Переважна більшість страхів обумовлені віковими особливостями розвитку й мають тимчасовий характер. Дитячі страхи, якщо до них правильно відноситися, розуміти причини їхньої появи, найчастіше зникають. Якщо ж вони болісно загострені або зберігаються тривалий час, то це служить ознакою, сигналом неблагополуччя, говорить про нервове ослаблення дитини, неправильне поводження батьків, незнання ними психічних і вікових особливостей дитини, наявності в них самих страхів, конфліктних відносин у сім'ї.
У будь-якому віці психологічною перешкодою для малювання страхів може бути страх зробити що-небудь неправильно, коли дитина заздалегідь переживає свою невдачу, тобто представляє її, програє в уяві. Звичайно, її так налаштовують батьки, і не слід очікувати, що їхній нащадок без коливань виконає завдання. Якщо обоє батьків мають тривожно-недовірливий характер, то ефект від малювання страхів у дітей знижується вдвічі; якщо тільки один батько з таким характером, то ефект гірше в 1,5 рази.
Негативно впливають на результати малювання страхів неврози і захворювання внутрішніх органів на нервовому ґрунті в батьків. Причина - відсутність життєрадісності в родині, нескінченні розмови про самопочуття, тривожно-недовірлива фіксація на хворобливому стані. У подібній атмосфері діти менше малюють і грають, на малюнках помітна перевага чорних і сірих кольорів.
У першу чергу, за допомогою малювання вдається подолати страхи, породжені уявою, тобто те, що ніколи не відбувалося, але може відбутися в уявленні дитини. Потім за ступенем успішності йдуть страхи, засновані на реальних травмуючих подіях, але які відбулися досить давно й залишили не дуже виражений до дійсного часу емоційний слід у пам'яті дитини.
Недостатній ефект від малювання страхів спостерігається, коли та чи інша подія, що лякає, наприклад, застрягання в ліфті, укус собаки, побиття, пожежа і т.п., була недавно. По етичних розуміннях не можна просити дитину відобразити страх смерті батьків.
Не потрібно боятися деякого пожвавлення страхів, що відбувається в процесі малювання, оскільки це одна з умов повного їхнього подолання. Набагато гірше, якщо вони залишаться "тліти" в психіці, готові "спалахнути" в будь-який момент.
Страхи малюються олівцями, фломастерами або фарбами. Останні більше підходять для дошкільників, тому що дозволяють робити широкі мазки. Фломастерами краще користаються молодші школярі. Хоча більшість дітей віддають перевагу набору фломастерів, їм повинна бути надана можливість вибору, що полегшує саму процедуру малювання.
Необхідно звернути увагу на те, хто дає завдання намалювати страх. Якщо це стороння і доброзичливо налаштована людина, то ефект від малювання виявляється більш високим, ніж коли завдання дають батьки. Особливо це помітно, коли батьки дискредитували себе в уявленні дітей і намагаються подолати їхні страхи, приховуючи власні.
Роль арт-терапевта повинна бути зрозуміла дитині, а час бесіди для виявлення страхів узгоджений заздалегідь. Для неї потрібні не менш 20-30 хвилин і спокійна обстановка. Навколишніх варто попередити про неприпустимість переривання бесіди. Якщо діти не досягли підліткового віку, доцільно запропонувати в якості своєрідної психологічної розминки пограти трошки самостійно.
Після встановлення контакту переходять до бесіди, мета якої полягає у виявленні страхів. Почати розпитувати про страхи можна і в процесі самої гри, як би між іншим запитуючи дитину поміж ігрових пауз. Арт-терапевт не повинен сидіти за столом, а знаходитися поруч із граючим, присівши на корточки, якщо це маленька дитина. Уникнути втоми і пересичення питаннями допомагають чергова зміна предметної гри й особиста участь у ній. У розмові намагаються не підвищувати голос, не робити емоційних чи значеннєвих акцентів у вимові. Після невеликої паузи переходять до з'ясування наступного страху. Всі виявлені страхи повідомляються батькам при окремій бесіді для того, щоб вони могли організувати малювання страхів вдома. Пояснюється, як можна відобразити окремі страхи, якщо дитина запитає про це.
Після діагностики страхів варто пограти з дитиною і батьками у рухливі ігри типу кидання м'яча, п'ятнашек, гри в кеглі. Все це створює життєрадісну атмосферу, яка протистоїть емоційно негативному впливу страху.
Наприкінці гри потрібно обов'язково відзначити успіхи дітей, похвалити, пожати руку і запропонувати намалювати страхи вдома, сказавши: "Намалюй те, чого ти боїшся, кожен страх на окремому листі". У дошкільників список страхів знаходиться в батьків, школярі записують їх під диктовку. В усіх випадках не говориться про необхідність малювати себе, досить на перший раз, щоб дитина зобразила сам об'єкт страху. На завдання приділяється звичайно два тижні, і дитина знову з усіма домочадцями приходить на ігрове заняття, на яке вона заодно приносить своїмалюнки. Тим самим усувається зайва фіксація на страхах і на самій роботі з їхнього подолання. Все йде як би паралельно, разом із грою, що доставляє задоволення дитині. До того ж дорослим додатково повідомляється про необхідність якнайбільше грати з дітьми в рухливі, емоційно насичені ігри.
Коли дається завдання, то не говоритися, що це обов'язково врятує від страхів, тому що підвищені очікування у відношенні результатів можуть послужити перешкодою для подолання страхів. Особливо потрібно бути обережним при нав'язливих страхах, які виникають на фоні загостреного почуття боргу, коли будь-які невдачі переживаються вкрай болісно і ведуть до погіршення загального стану. Найкраще сказати, що малювання страхів допоможе їхньому подоланню і що не важливо, як вони будуть зображені, головне - намалювати їх всі без винятку фломастерами, фарбами чи кольоровими олівцями, кожен страх на окремому листі. Малювати краще зовсім самостійно, без допомоги дорослих.
Сам факт одержання завдання, таким чином, організує діяльність дітей і мобілізує їх на боротьбу зі своїми страхами. Дуже непросто почати малювати страхи. Нерідко проходить кілька днів, поки дитина зважиться приступити до виконання завдання. Так переборюється внутрішній психологічний бар'єр - страх страху. Зважитися малювати - це значить безпосередньо стикнутися зі страхом, зустрітися з ним віч-на-віч і цілеспрямованим, вольовим зусиллям утримувати його в пам'яті доти, поки він не буде зображений на малюнку. Разом з тим усвідомлення умовності зображення страху на малюнку вже саме по собі сприяє зменшенню його травмуючого звучання.
Якщо дитина не намалювала всі страхи до призначеного дня, або візит відсувається на тиждень,
Loading...

 
 

Цікаве