WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Учення про судини. Вікові, статеві та індивідуальні особливості серця і судин. Особливості кровообігу плоду - Реферат

Учення про судини. Вікові, статеві та індивідуальні особливості серця і судин. Особливості кровообігу плоду - Реферат

ендотелію, що розміщується на основній мембрані, називаються капілярними (vas capillare). В живих тканинах капілярні судини мають різні форму та діаметр, що весь час змінюються залежно від функціонального стану судинної системи і органа, де вони розміщуються.
На основі антропомікроскопічних досліджень було описано три типи капілярних судин: невікончасті, вікончастіта переривні. Невікрнчасті капілярні судини знаходяться в м'язах, легенях, у центральній нервовій системі, в жировій і сполучній тканинах. Обмін речовин у цих судинах відбувається крізь міжклітинні отвори у міжклітинній речовині.
Вікончасті капілярні судини є в клубочках ниркового тільця, слизовій оболонці кишок та в судинній оболонці очного яблука. В цих судинах обмін речовин проходить крізь ендотеліоцит.
Переривні капілярні судини розміщені в печінці, селезінці та кістковому мозку. Між ендотеліоцитами їхньої стінки е багато міжклітинних отворів, крізь які проходять не тільки макромолекули, а й клітини крові.
Капілярними судинами закінчується артеріальна частина кровоносної системи. Клітини крові та різні речовини, що виходять за межі капілярних судин, поступово збираються в післякапілярні венули і починають рухатись до серця. Частину кровоносної системи, по якій кров під незначним тиском тече до серця, називають венозною, а судини - венами (venae).
Післякапілярні венули (venula postcapillaris), як і передкапілярні артеріоли, побудовані з незначної кількості сполучно-тканинних волокон та ендотеліоцитів. Із збільшенням діаметра в їхніх стінках з'являються непосмуговані м'язові клітини - м'язові венули. Венули утворюють венулярну сітку. Поступово стінка венул потовщується за рахунок збільшення кількості еластичних волокон та непосмугованих м'язових клітин і венула стає веною. Як і артерії, вони мають внутрішню, середню і зовнішню оболонки. На внутрішній оболонці більшості вен середнього діаметра і деяких великих знаходяться венозні клапани. Вважають, що ці утвори сприяють руху крові до серця і перешкоджають її зворотному руху. На гістологічному зрізі видно, що клапан - це тонка складка внутрішньої оболонки, в основі якої лежить еластична сітка, вкрита клітинами ендотелію. Між клапаном та стінкою вени знаходиться півмісяцевої форми пазуха.
У середній оболонці вени, як і в середній оболонці артерії, знаходиться різна кількість сполучнотканинних волокон та непосмугованих м'язових клітин. Залежно від цього їх поділяють на вени волокнистого і м'язового типів. У середній оболонці вен волокнистого типу майже немає м'язових клітин. До цих вен відносять вени сітківки, мозкових оболонок, кісток.
Вени м'язового типу, залежно від діаметра, мають різну кількість м'язових клітин (плечова і верхня порожниста вени тощо). Як правило, вони лежать поряд з артеріями або іншими рухомими структурами тіла, що сприяє руху крові.
Сучасні дослідження структурних і функціональних особливостей різних відділів кровоносної системи дали змогу об'єднати передкапілярні артеріоли, капілярні судини і післякапілярні венули в мікроциркуляторну систему. Вважають, що цей відділ кровоносної системи найважливіший функціонально, тому що тільки на цьому рівні відбувається обмін речовин між кров'ю та тканинами.
Завершуючи короткий огляд загальної будови кровоносної системи, необхідно уявити собі її основні риси. Кров рухається по замкнутій системі судин, центром якої є серце. При скороченні воно виштовхує кров в артерії, по яких вона тече аж до капілярних судин і тканин. З тканин кров збирається у вени, по яких тече до серця, утворюючи таким чином коло кровообігу.
В організмі хребетних тварин та людини розрізняють три таких кола, а саме: велике, мале та серцеве (останнє виділяють і визначають не всі морфологи; Рис. 1).
Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка, з якого кров потрапляє в найбільшу артерію тіла - аорту. До серця кров повертається по двох великих венах - верхній та нижній порожнистих, які відкриваються у праве передсердя, де й закінчується велике коло кровообігу (Рис. 2).
Мале коло кровообігу (легеневе) починається з правого шлуночка, з якого кров при скороченні серця виштовхується в легеневий стовбур, що поділяється на праву та ліву легеневі артерії. В легенях кров збагачується на кисень і по легеневих венах (з кожної легені виходить по дві вени) переходить у ліве передсердя, де закінчується мале коло кровообігу.
Серцеве коло кровообігу починається від висхідної частини аорти двома вінцевими артеріями, а закінчується вінцевою пазухою, що відкривається в праве передсердя.
Кровоносна система. Серце (cor) - це частина судинної трубки, що протягом еволюційного розвитку перетворилась на м'язовий орган, поділений на чотири камери, між якими є клапани.
Серце знаходиться в грудній порожнині і лежить усередині осердя або перикарда (pericardium), який за будовою поділяють на волокнистий та серозний (Рис. 3).
Рис. 1, Схема кровообігу:
1 - капіляри верхньої частини тіла; 2 - капіляри легень; 3 - артерії верхньої частини тіла; 4 - легеневий стовбур; 5 - дуга аорти; 6 - легеневі вени; 7 - ліве передсердя; 8 - лівий шлуночок; 9 - низхідна частина аорти; 10 - капіляри нижньої частини тіла та органів черевної порожнини; 11 - ворітна вена; 12 - капіляри печінки; 13 - печінкові вени; 14 - правий шлуночок; 15- нижня порожниста вена; 16 - праве передсердя; 17 - грудна протока; 18 - верхня порожниста вена.
Серозний перикард складається із сполучної тканини і одношарового епітелію (мезотелію). Він щільно зростається із м'язовою оболонкою серця. Його ще називають епікардом.
Біля великих судин, що починаються від серця або йдуть до нього, серозний перикард переходить у волокнистий, який прилягає до сусідніх органів.
Рис. 2. Артерії та вени великого кола кровообігу:
1- поверхнева вискова артерія; 2- лицева артерія; 3 - ліва загальна сонна артерія; 4 - плечоголовний стовбур; 5 - підключична артерія; 6 - пахвова артерія; 7 - грудна частина аорти; 8 - черевний стовбур; 9 - плечова артерія; 110 - селезінкова артерія; 11 - верхня брижова артерія; 12 - нижня брижова артерія; 13 - черевна частина аорти; 14- променева артерія; 15 - зовнішня клубова артерія; 16 - ліктьова артерія; 17 - яєчкова, або яєчникова, артерія; 18 - внутрішня клубова артерія; 19 - долонні артеріальні дуги; 20 - зовнішня клубова артерія; 21 - власні долонні пальцеві артерії; 22 - стегнова артерія; 23 - підколінна артерія; 24 - передня великогомілкова артерія; 25 - задня великогомілкова артерія; 26 - зовнішня клубова вена; 27 - нижня порожниста вена; 28 - ворітна вена; 29 - загальна печінкова артерія; 30 - верхня порожниста вена; 31 - права плечоголовна вена; 32 - підключична вена; 33 - внутрішня яремна вена.
Рис. 3. Положення серця в осерді:
1 - ліва загальна сонна артерія; 2 - лівий блукаючий нерв; 3 - дуга аорти; 4 - висхідна частина аорти; 5 - легеневий стовбур; 6 - ліве вушко; 7 - ліва легеня; 8 - реберно-діафрагмальний закуток; 9 - верхівка серця; 10 - лівий шлуночок; 11 - передня міжшлуночкова борозна серця; 12 - правий шлуночок; 13 - осердя; 14 - діафрагмальна плевра; 15 - права легеня; 16- праве вушко; 17 - артеріальний конус (лійка); 18 - верхня порожниста вена; 19 -
Loading...

 
 

Цікаве