WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Учення про нутрощі. Травний апарат (пошукова робота) - Реферат

Учення про нутрощі. Травний апарат (пошукова робота) - Реферат

епітелієм, не має ворсинок, але містить кишкові залози. У підслизовому шарі трапляються поодинокі лімфатичні вузлики. У верхньому відрізку прямої кишки розміщені три добре виражені поперечні складки, а в нижньому відрізку є до десяти поздовжніх складок, які називаються відхідниковими стовпцями. Дистальніше гладенька поверхня слизової оболонки має дещо набряклий вигляд. Це відхідниковий пояс кільцеподібної форми; нижче він переходить у шкіру відхідника.
Топографічні взаємовідношення кишки у чоловіків та жінок різні. У чоловіків спереду від прямої кишки розміщенийсечовий міхур, сім'яні міхурці та передміхурова залоза, а в жінок - піхва та матка. Задня стінка прямої кишки як у чоловіків, так і у жінок прилягає до крижової кістки, а по боках заочеревинний відрізок кишки оточує шар добре вираженої жирової тканини.
Кровопостачання ободової кишки відбувається за рахунок гілок верхньої та нижньої брижових артерій, а венозний відтік відбувається по однойменних венах у систему ворітної вени. Пряму кишку живлять гілки нижньої брижової артерії, внутрішньої поздовжньої артерії та серединної крижової артерії, а венозна кров відтікає від верхнього відрізка кишки в систему ворітної вени, а від нижнього - в систему нижньої порожнистої вени.
Іннервація ободової кишки відбувається за рахунок гілок верхнього та нижнього брижових сплетень, а прямої кишки - гілками прямокишкових нервових сплетень.
Підшлункова залоза (pancreas) одна з найбільших залоз тіла людини (див. Рис. 10). Довжина її у дорослого 16-22 см, ширина близько 4 см, маса 70-80 г.
Підшлункова залоза розміщена позаду шлунка, в заочеревинному просторі, біля задньої черевної стінки, на рівні тіла І або II поперекового хребця. Залоза лежить поперечно до хребтового стовпа таким чином, що V3 її знаходиться праворуч від серединної площини тіла, a V3 - ліворуч.
Підшлункова залоза має три частини: головку, тіло та хвіст. Головка розміщена в підкові дванадцятипалої кишки і є найбільшою частиною залози. Тіло має тригранну форму і три поверхні: передню, задню та нижню. Передня поверхня покрита очеревиною і прилягає до черевної частини аорти та до черевного сплетення, а нижня розташована нижче від кореня брижі поперекової ободової кишки. Хвіст підшлункової залози досягає селезінки.
Вздовж усієї товщі підшлункової залози розміщена підшлункова протока (ductus pancreaticus), в яку відкриваються протоки часточок залози. Часточки залози (видимі простим оком) розмежовані прошарками пухкої волокнистої сполучної тканини. В цих перегородках розміщені судини, нерви та міжчасточкові вивідні протоки. Останні утворюються після злиття внутрішньочасточкових проток, кожна з яких починається від ацинуса (структурно-функціональної одиниці залози), де й виробляються травні ферменти.
Підшлункова протока відкривається разом із загальною жовчною протокою на великому сосочку дванадцятипалої кишки. Іноді підшлункова залоза має додаткову підшлункову протоку, яка відкривається на малому сосочку дванадцятипалої кишки. Таким чином підшлункова залоза виділяє у просвіт дванадцятипалої кишки підшлунковий сік, який містить ряд ферментів (трипсин, амілазу, ліпазу, мальтазу та ін.), що розщеплюють білки (до амінокислот), жири та вуглеводи. Ця функція залози називається екзокринною.
Крім того, в підшлунковій залозі є особливі скупчення залозистих клітин - острівці підшлункової залози (insulae pancreaticae), вкраплені між ацинусами залози. Секрет цих залозистих клітин (інсулін) надходить безпосередньо в кров. Інсулін впливає на цукрозатримну функцію печінки. В разі зменшення або припинення виділення інсуліну печінка втрачає здатність затримувати цукор, концентрація його в крові зростає, а це призводить до захворювання на діабет (цукрову хворобу). Ця функція підшлункової залози називається ендокринною.
Кровопостачання підшлункової залози забезпечується гілками загальної печінкової артерії, верхньої брижової та селезінкової артерій, а венозна кров відтікає по однойменних венах.
Іннервують підшлункову залозу гілки черевного, печінкового та верхнього брижового сплетень.
Печінка (hepar) - найбільша залоза тіла людини (маса у дорослої людини - в середньому 1500 г), чорно-бурого кольору, м'якої консистенції, формою нагадує шапку великого гриба (див. Рис. 10). Розміщена печінка в основному в правому верхньому відділі черевної порожнини, під діафрагмою.
Розрізняють дві поверхні печінки: діафрагмальну та нутряну.
Діафрагмальна поверхня (fades diaphragmatica) опукла, прилягає до діафрагми. Поздовжньо розміщеною серпоподібною зв'язкою печінки діафрагмальна поверхня поділяється на дві частки: праву (більшу) та ліву (меншу). Права частка розміщена під правим куполом діафрагми, а ліва - під лівим. На задній частині діафраг-мальної поверхні розташована глибока борозна порожнистої вени, а на верхівці лівої частки - серцеве втиснення. Місце переходу спереду діафрагмальної поверхні в нутряну поверхню визначається як нижній край печінки.
Нутряна поверхня печінки (fades visceral is) нерівна, дещо вгнута і має ряд втиснень, відповідно до прилягаючих органів. На цій поверхні є три борозни: дві поздовжні та одна поперечна. Поздовжні борозни йдуть спереду назад, а поперечна борозна з'єднує середини поздовжніх борозен. Перелічені борозни поділяють нутряну поверхню печінки на чотири частки: праву, ліву, квадратну та хвостату.
У передній частині правої поздовжньої борозни в ямці жовчного міхура розміщений жовчний міхур, а задня частина її є борозною порожнистої вени.
Передній відділ лівої поздовжньої борозни має вигляд щілини, де залягає кругла зв'язка печінки, а в задньому відділі, в щілині венозної зв'язки, розміщена облітерована венозна протока.
У поперечній борозні, або у воротах печінки (pdrta hepatis), залягає власна печінкова артерія, загальна печінкова протока та ворітна вена.
Печінка майже повністю покрита очеревиною, за винятком борозен та невеликої ділянки, де печінка безпосередньо прилягає до задньої стінки живота. Листки очеревини, переходячи на діафрагму та сусідні органи, утворюють ряд зв'язок. Серпоподібна зв'язка печінки (ligamentum falciforme hepatis) утворена листками очеревини, які переходять з діафрагмальної поверхні печінки на нижню поверхню діафрагми. Спереду ця зв'язка доходить до пупка, і в її вільному краї залягає кругла зв'язка печінки (ligamentum teres hepatis). Ззаду листки серпоподібної зв'язки розходяться (вправо та вліво) і разом з листками нутряної очеревини, яка йде до діафрагми, утворюють праву та ліву вінцеві зв'язки. Правий та лівий кінці вінцевих зв'язок утворюють трикутні зв'язки.
Від воріт печінки до малої кривини шлунка та початкової частини дванадцатипалої кишки йдуть печінково-дванадцятипала та печінково-шлункова зв'язки, утворюючи малий сальник (omentum minus).
Печінка за будовою належить до складних паренхіматозних органів. Зовні речовину печінки вкриває
Loading...

 
 

Цікаве