WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Учення про нутрощі. Травний апарат (пошукова робота) - Реферат

Учення про нутрощі. Травний апарат (пошукова робота) - Реферат


ПОШУКОВА РОБОТА
на тему:
Учення про нутрощі. Травний апарат
УЧЕННЯ ПРО НУТРОЩІ
Перші дослідники тіла людини відносили до нутрощів (лат. viscera; гр.- splanchna) всі органи, що легко виймаються з порожнини розтятого трупа. Тепер під нутрощами розуміють органи, що входять до складу травного, дихального та сечостатевого апаратів. Органи травлення і дихання на ранніх стадіях філогенетичного і онтогенетичного розвитку становлять єдину систему, з якою тісно зв'язані великі травні залози, а також нижній відділ сечостатевого апарату.
У найпростіших хребетних тварин травний апарат має вигляд трубки, яка починається ротовим отвором і закінчується відхідниковим каналом. Дихального апарату у них немає, а функцію обміну газів виконує невеликий відділ кишкової трубки, що знаходиться поблизу ротового отвору. У більш розвинених хребетних тварин біля рота з обох боків кишкової трубки утворюються спеціальні органи дихання - зябра. На дальших етапах еволюційного розвитку виникають тварини, які живуть на суші, тому у них замість зябер розвиваються органи повітряного дихання - легені. Достовірність цього положення підтверджує той факт, що в наш час існують тварини, які перебувають у перехідному стані між водним та наземним життям і тому мають одночасно як зябра, так і легені. Це деякі риби та земноводні, або амфібії (дводишні).
У зародків вищих хребетних тварин і людини на ранніх стадіях ембріонального розвитку також утворюються зяброві дуги та щілини, але потім вони перетворюються на інші органи.
На третьому тижні ембріонального розвитку виникає первинна кишка, що складається із зовнішнього (ектодермального) та внутрішнього (ентодермального) шарів і знаходиться під хордою. В цей же час передній та задній кінці зародка загинаються і починається поділ первинної кишки на передній, середній та задній відділи (кишки). На початку другого місяця ембріогенезу на передньому та задньому кінцях зародка з'являються дві заглибини, з яких утворюються первинна ротова порожнина і клоака. На дальших етапах розвитку клоака поділяється на відхідникову і сечостатеву частини. На другому місяці розвитку зародка з первинної ротової порожнини розвивається передня частина ротової порожнини, а з переднього відділу передньої кишки - задня частина ротової порожнини, слинні залози, щитоподібна залоза, язик та глотка. В цей же час виникає стравохід, а на місці майбутнього шлунка утворюється значне розширення передньої кишки. Трохи нижче (і позаду) від цього розширення із середньої кишки з'являються випини - зачатки підшлункової залози та печінки. З середньої та задньої кишок розвиваються тонка і товста кишки.
У кінці першого - на початку другого місяця ембріогенезу нижче від первинної ротової порожнини з передньої кишки утворюється гортанно-трахейний випин. Він росте паралельно стравоходу, і одночасно на його нижньому кінці виникають два потовщення, з яких потім утворюються бронхи й легені. В середині другого місяця праве потовщення поділяється на три, а ліве - на два первинних бронхи, які поступово поділяються на дедалі менші й менші гілки, внаслідок чого формується бронхіальне дерево. На п'ятому-шостому місяцях внутрішньо-утробного розвитку із стінок кінцевих бронхіол утворюються дуже важливі функціональні одиниці легень - легеневі альвеоли. Одночасно з формуванням бронхіального дерева в майбутню легеню вростають кровоносні та лімфатичні судини і нерви.
Складніше розвиваються органи сечостатевого апарату. Вони послідовно проходять три самостійні стадії, а саме: переднирки, середньої нирки та постійної нирки. Переднирка та середня нирка майже повністю редукуються в кінці першого місяця ембріогенезу. Постійна нирка починає формуватись на початку другого місяця з двох зачатків. Від середньої нирки залишається її протока, із задньої частини якої утворюється випин, що перетворюється на ниркові миски та чашечки, а також у сечовід. У кінці першого та на початку другого місяця ембріогенезу поряд із середньонирковою протокою виникає білясередньониркова протока, яка у чоловічих зародків редукується, а у жіночих з неї розвиваються маткова труба, матка і піхва. В цей же час починають формуватися статеві залози та сечовий мішок - алантоїс.
ТРАВНИЙ АПАРАТ
Травний апарат, або травна система (apparatus digestorius, seu systema digestorium), складається з органів, що механічно і біохімічне обробляють їжу, всмоктують продукти її розщеплення, а також виводять з організму неперетравлені рештки. Кожен з органів цього апарату одночасно виконує кілька функцій і тісно пов'язаний з іншими органами.
Травна система починається порожниною рота, складається з глотки, стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишок і закінчується відхідником. Крім цих органів до травного апарату належить також багато залоз, найбільші з яких великі слинні залози, печінка та підшлункова залоза (рис, 85).
Більшість органів травного апарату має трубкоподібну форму і складається із слизової, м'язової і серозної, або зовнішньої, оболонок. Залежно від функції кожна з оболонок має специфічну будову.
Слизова оболонка (tunica mucosa) вистеляє ту поверхню органів травлення, що безпосередньо контактує із зовнішнім (для органа) середовищем. Вона вкрита епітелієм, клітини якого розміщені на тонкій власній пластинці (lamina propria), побудованій із сполучної тканини. Під власною пластинкою знаходяться міоцити не-посмугованої м'язової тканини, що утворюють м'язову пластинку (lamina muscularis). Слизова оболонка завжди вкрита слизом (звідки й назва), який захищає епітеліоцити і створює найкращі умови для контакту з продуктами, що потрапляють на її поверхню.
У тих місцях, де слизова оболонка легко збирається у складки або сильно розтягується (стравохід, кишки тощо), під її м'язовою пластинкою знаходиться шар пухкої сполучної тканини, який називається підслизовою основою (tela submucosa). В ньому розгалужується велика кількість кровоносних і лімфатичних судин та нервів.
Під підслизовою основою розміщується м'язова оболонка (tunica muscularis), що складається із внутрішнього колового та зовнішнього поздовжнього шарів, між якими є сполучно-тканинний прошарок. М'язові шари мають різне функціональне значення. Так, коловий шар при скороченні звужує, а поздовжній - розширює отвір стравоходу, шлунка, кишок тощо. Це сприяє переміщенню вмісту порожнистих органів (перистальтика кишок).
Під м'язовою оболонкою лежить прошарок пухкої сполучної тканини, який дістав назву підсерозної основи (tela subserosa). Тут, як і в підслизовій основі, розміщені кровоносні і лімфатичні судини та нерви. Назовні від підсерозної основи знаходиться серозна оболонка (tunica serosa). За будовою вона нагадує слизову оболонку і складається з власної пластинки, на якій лежать клітини ме-зотелію. Ці клітини продукують невелику кількість серозної рідини (звідси назва оболонки), що полегшує ковзання органів один по одному або по
Loading...

 
 

Цікаве