WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

І
Серед відростків розрізняють аксон, або нейрит, та дендрити. Кожний нейроцит має тільки один аксон - довгий, нерідко розгалужений виріст цитоплазми, структурно і функціонально пристосований для проведення імпульсів від тіла клітини (еферентне).
Дендрити значно коротші, починаються на тілі нейроцита конічною основою, а потім звужуються. На невеликій відстані від тіла нервової клітини дендрити розгалужуються на безліч гілок, чим нагадують дерево. Функція дендритів полягає в проведенні нервового збудження в напрямі до тіла нейроцита (аферентне).
У цитоплазмі нейроцитів крім звичайних органел містяться нейрофіламенти та хроматофільна речовина. Нейрофіламенти побудовані з молекул білка і розміщуються в тілі нервової клітини в різних напрямах, а у відростках - паралельно їхній осі. Доведено, що нейрофіламенти сприяють проведенню нервового імпульсу. Хроматофільна речовина складається з субмікроскопічних, різної величини та форми гранул, що являють собою сполуки РНК з білком. Припускають, що ця речовина активно синтезує білок.
На основі сучасних даних про структурні та функціональні особливості нейроцитів створена нейронна теорія, згідно з якою морфологічною та функціональною одиницею нервової тканини є нейрон. Ця теорія передбачає зв'язок між нейронами за допомогою міжнейронних синапсів. Термін "синапс" (гр. synapsis - з'єднувати) ввів Ч. Шеррінгтон у 1897 p., він же припустив, що відростки нервових клітин мовби "злипаються" між собою і утворюють єдину мембрану, що сприяє поширенню збудження з одного нейрона на інший.
Складові частини синапсів - це пре- і постсинаптичні мембрани та синаптична щілина. В пресинаптичних частинах утворюються і накопичуються специфічні хімічні речовини - медіатори, що сприяють проходженню збудження.
Синапси можуть знаходитись між відростками нейроцитів, їхніми тілами, між аксонами, а також між різними структурами інших тканин (міоцитами, секреторними клітинами тощо). Описано синапси у вигляді ґудзиків, бляшок, кілець, кошиків та ін.
Синапси, розташовані між різними компонентами нервових клітин, називають нейро-нейрональними, а утворені відростками нейроцитів та структурами інших тканин - периферичними синапсами, або нервовими закінченнями.
На основі фізіологічних особливостей нервові закінчення розділяють на рецептори та ефектори. Під рецепторами (receptor), або чутливими нервовими закінченнями, розуміють нервові закінчення, що сприймають подразнення або із зовнішнього середовища, або з інших тканин організму. Вони мають форму пластинки, цибулини, спіралі, кільця, цвяха тощо. Рецептори, які сприймають подразнення із зовнішнього середовища,- це екстерорецептори, а які дістають подразнення від тканин, що входять до складу внутрішніх органів, - інтерорецептори. Залежно від виду подразнення, яке сприймається рецепторами, їх поділяють на механо-, термо-, баро-та хеморецептори, а також деякі інші види.
Під ефекторами (effector) розуміють закінчення аксонів (нейритів), які передають нервовий імпульс від тіла нервової клітини до інших клітин та тканин організму.
Дуже важливими з функціонального погляду є нервово-м'язові закінчення. Слід зазначити, що, хоча м'язову тканину розглядають окремо від нервової, в живому організмі вони невіддільні. В зв'язку з цим дослідники виділяють рухову одиницю, що складається з рухового нейрона та кількох м'язових волокон.
Крім нервово-м'язових закінчень до ефекторів відносять нервово-епітеліальні та нервово-секреторні закінчення, які можна виявити на секреторних клітинах одноклітинних і багатоклітинних екзота ендокринних залоз, де нервові імпульси, які надходять по них, сприяють виділенню інкрету й секрету.
Важливою ланкою нервової діяльності вищих хребетних тварин і людини, морфологічною та функціональною основою рефлексу є рефлекторна дуга. Найпростіша рефлекторна дуга складається з двох нейронів: чутливого та рухового. Нервове збудження завжди поширюється в одному напрямі - від рецептора по дендриту до тіла чутливої нервової клітини, а від неї по аксону через нейронейрональний синапс до компонентів рухового нейрона і до ефектора. Як правило, в організмі людини більшість рефлекторних дуг побудована значно складніше і складається з багатьох десятків нейроцитів (між чутливим та руховим нейроном знаходяться вставні, або асоціативні, нервові клітини).
Крім описаних вище нервових клітин до складу нервової тканини входять клітини нейроглїі. Припускають, що ці клітини - гліоцити виконують опорну функцію, беруть участь у перенесенні різних речовин з навколишнього середовища в нейроцити і назад, захищають нервові клітини від дії шкідливих речовин та утворюють оболонки нервових відростків. Деякі дослідники вважають, що окремі гліоцити мають також секреторну функцію.
Кожний гліоцит (гліальна клітина; gliocytus) складається з тіла, заповненого гліоплазмою, та відростків. Залежно від походження клітини нейроглії розрізняють мікро- тамакроглію, (macroglia), до якої відносять епендимоцити, астроцити та олігодендроцити.
Епендимоцити - досить великі клітини кубічної, витягнутої або полігональної форми. На одній з поверхонь епендимоцита знаходиться до 50 війок, а від протилежної відходить довгий відросток. Відростки багатьох епендимоцитів переплітаються між собою утворюють остов, в петлях якого лежать нейроцити. Епендимоцити вистеляють стінки порожнин, заповнених спинномозковою рідиною, беруть участь в ЇЇ утворенні і переміщенні за допомогою війок.
Астроцити - неправильної форми, дрібні клітини з численними відростками, що розходяться в різні боки; вони заповнюють простір між тілами та відростками нейроцитів і утворюють густу сітку. В гліоплазмі астроцитів розміщені овальні ядра, мітохондрії та рибосоми. Доведено, що астроцити разом з епендимоцитами формують опорний апарат нервової тканини та виконують деякі трофічні функції.
Найчисленнішою групою клітин нейроглії є олігодендроцити. Вони меншого розміру, ніж астроцити, і від їхніх тіл відходить менша кількість відростків. В їхній гліоплазмі є сферичне ядро, ендоплазматична сітка, рибосоми та деякі інші органели. Олігодендроцити оточують тіла нейроцитів і утворюють оболонки нервових волокон.
Мікроглія (microglia) складається з великих рухливих клітин, які мають два-три коротких відростки. У гліоплазмі знаходяться ядро неправильної чи трикутної форми та внутрішньоклітинний сітчастий апарат. Вважають, що основною функцієюклітин мікроглії є поглинання (фагоцитоз) загиблих нейроцитів та сторонніх часточок.
На закінчення короткого опису тканин слід підкреслити, що вони є системами клітин і їхніх похідних, що закономірно розвиваються в процесі філо- та онтогенезу і мають певну самостійність. Лише при взаємодії всіх тканин можлива морфологічна та функціональна єдність організму.
Список використаної літератури
1. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. - 2-ге вид., - К.: Вища шк., 1992.
2. Свиридов О.І. "Анатомія людини" - Київ, Вища школа, 2001.
3. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. - К., 1985.
Loading...

 
 

Цікаве