WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

Тканини, класифікація їх та взаємний зв'язок - Реферат

його від постійної шкідливої дії сечі.
Розвиваючи та поглиблюючи поняття про виділення епітеліальними клітинами життєво необхідних для організму речовин, різні дослідники дійшли висновку, що, оскільки залозистий епітелій є важливою складовою частиною залоз, класифікацію та будову їх слід розглядати при вивченні епітеліальної тканини. Враховуючи морфологічні і функціональні особливості залоз хребетних тварин та людини, їх поділяють на екзокринні й ендокринні.
Під екзокринними залозами (glandulae exocrinae) розуміють такі залози, які виділяють секрет (продукт залозистих клітин) в ту або іншу порожнину тіла або за його межі через вивідні протоки, які бувають, як правило, трубчастої будови.
Ендокринні залози (glandulae endocrinae) не мають вивідних протоків (тому їх ще називають безпроточними залозами) і виділяють інкрет (продукт залозистих клітин) безпосередньо в кров.
Екзокринні залози відрізняються будовою, формою, механізмом секреції і характером секрету. За будовою ці залози поділяються на одно- і багатоклітинні. У хребетних тварин та людини одноклітинні залози звичайно розміщуються в товщі епітелію, а найбільш поширеною формою їх є бокалоподібні клітини (мають розширену верхівку та звужену основу), які виділяють слизовий секрет.
Більшість екзокринних залоз складається з багатьох клітин і має складну будову. Залежно від будови і форми вивідних протоків та кінцевих відділів вони бувають трубчасті, альвеолярні та трубчасто-альвеолярні. Вони можуть бути також простими й складними, розгалуженими і нерозгалуженими.
Існує ще класифікація залоз, яка враховує спосіб секреції та вид секрету. Залежно від виду секрету залози поділяються на слизові, серозні та серозно-слизові. За способом секреції розрізняють залози мерокринні (еккринні), апокринні та голокринні.
Утворення та виділення секрету в мерокринних залозах відбувається без порушення цілісності залозистих клітин. В апокринних залозах під час виділення секрету верхівка клітини разом з гранулою секрету відривається. У людини до таких залоз відносять молочні та деякі потові. Залози з голокринним типом секреції у хребетних тварин та людини трапляються рідко. До них відносять сальні залози. При виділенні секрету - сала (sebum) відбувається повне руйнування залозистих клітин.
Крім морфологічних та функціональних класифікацій існує ще поділ епітеліальної тканини за походженням на п'ять типів: шкірний, кишковий, нирковий, целомічний та епендимогліальний. Кожен тип епітелію виконує певну функцію і, відповідно до цього, має певну будову.
Для сполучної тканини характерна наявність в її складі клітин та значної кількості міжклітинної речовини, яка може бути аморфною, рідкою, твердою і волокнистою (Рис. 2). Від цього залежать структура й функція окремих її видів. Сполучна тканина входить до складу всіх органів людини і виконує функції опори, зв'язку, живлення, захисту. Залежно від переважання тих або інших морфологічних і функціональних особливостей сполучну тканину поділяють на волокнисту, еластичну, хрящову, кісткову тощо.
Вивчаючи волокнисту сполучну тканину (textus connectivus fibrosus) за допомогою різних методик дослідження, можна виділити пухку й щільну тканини, а щільну поділити на неоформлену та оформлену.
Під пухкою волокнистою сполучною тканиною (textus connec-tivus fibrosus laxus) розуміють різновид сполучної тканини, яка складається з великої кількості клітин і небагатьох волокон, а під щільною (textus connectivus fibrosus compactus) - сполучну тканину, в якій волокон більше, ніж клітин. До волокон пухкої волокнистої сполучної тканини відносять колагенові та еластичні, а до клітин - фібробласти, фіброцити, макрофагоцити, плазмоцити, ліпоцити та ін.
Колагенові волокна (fibra collagenosa) складаються з кількох колагенових пучків з певною кількістю колагенових фібрил. Колагенові волокна не розгалужуються, дуже міцні, витримують навантаження до 6 кг на 1 мм2. З цих волокон виділено волокнистий білок-колаген та альбумоїд. Така будова та склад колагенових волокон постійні й характерні для всіх ссавців.
На відміну від колагенових, еластичні волокна (fibra elastica) завжди розгалужуються, тонші, не такі міцні, але розтягуються. Вони складаються з аморфної і філаментозної частин, побудовані з ниток білка (еластину), скріплених еластомуцином.
До клітин пухкої волокнистої сполучної тканини відносять власні клітини сполучної тканини та клітини крові, які проникли до неї з судин.
Серед власних клітин найчисленніші фібробласти (fibroblastus) - плоскі клітини веретеноподібної форми. Вони походять з ембріональної сполучної тканини і беруть участь в утворенні колагенових і еластичних волокон. Фібробласти, що закінчили цикл розвитку і нездатні до подальших перетворень, називають фіброцитами.
До постійних власних клітин сполучної тканини відносять також макрофагоцити (macrophagocytus). Ці клітини різної, частіше неправильної форми, здатні поглинати і перетравлювати різні мікроорганізми та залишки інших клітин.
Макрофагоцити поділяють на осілі та кочові. Осілих макрофагоцитів багато в ділянках, які добре забезпечені кровоносними судинами, а також у місцях нагромадження ліпоцитів. Вони розміщуються поодиноко або невеликими групами і лежать ізольовано один від одного та від інших клітин. При електронно-мікроскопічному дослідженні осілих макрофагоцитів на цитолемі видно довгі пластинчасті відростки, які під час фагоцитозу охоплюють чужорідну часточку та зливаються своїми верхівками. Захоплена часточка виявляється включеною в цитоплазму і перетравлюється.
Під кочовими макрофагоцитами розуміють округлі або неправильної форми й різної величини клітини, які характеризуються значною рухливістю і активно поглинають чужорідні тіла.
За допомогою радіоізотопних та імунологічних методик дослідження доведено, що макрофагоцити беруть активну участь у формуванні реактивності організму: знищують мікроорганізми, нейтралізують токсичні речовини та виробляють імунні тіла.
У пухкій волокнистій сполучній тканині крім фібробластів та макрофагоцитів є ще великі, неправильно-округлої форми клітини, в цитоплазмі яких багато базофільно забарвлених гранул. Між цими клітинами та базофільними гранулоцитами крові існує певна залежність. Це дало підставу назвати їх тканинними базофілами.
У власному шарі слизової оболонки, яка вистеляє органи дихального і травного апаратів, є велика кількість неправильної форми клітин з базофільною цитоплазмою та округлим, ексцентричне розміщеним ядром. Ці клітини називають плазмоцитами. Вважають, що вони утворюються з лімфоцитів і виробляють антитіла.
Рис. 2. Сполучна тканина:
1 - фібробласт; 2 - ядро; 3 - каріоплазма; 4 - цитоплазма; 5-макрофагоцит; 6 - лімфоцит; 7 - колагенове волокно; 8 - еластичні волокна. Рис. 3. Хрящова тканина:
1 - перихондрій; 2 - речовина основна; 3- еластичні волокна; 4 -хондроцит; 5 - лакуна хрящова; 6 - скупчення хрящових клітин.
До похідних пухкої волокнистої сполучної тканини відносять ліпоцити (lipocytus), які звичайно розміщуються поряд з кровоносними судинами. В цитоплазмі цих клітин є
Loading...

 
 

Цікаве