WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату (пошукова робота) - Реферат

Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату (пошукова робота) - Реферат

сплетення.
Сперматогенез
Сперматогенезом називається процес розвитку чоловічих статевих клітин. У цьому процесі розрізняють чотири періоди: розмноження, ріст, дозрівання та формування.
У стінці покручених сім'яних канальців яєчка розміщені сперматогонії, які розмножуються майже протягом усього життя (період розмноження). Починаючи s періоду статевого дозрівання частина сперматогоній перестає розмножуватись і перетворюється на первинні сперматоцити (період росту). При цьому клітини збільшуються в розмірах, і в них відбуваються складні процеси перебудови ядерної речовини. У період дозрівання первинний сперматоцит поділяється на два вторинні сперматоцити, які, в свою чергу поділяючись, утворюють чотири невеликі за розміром сперматиди. Кожна з сперматид має скорочене вдвоє число хромосом. (Як чоловічі, так і жіночі статеві клітини мають скорочене вдвоє число хромосом. При заплідненні ядра чоловічої та жіночої статевих клітин зливаються, і в ядрі зиготи утворюється подвійний набір хромосом). Далі сперматиди перетворюються на сперматозоони. Сперматозорн має вигляд ниткоподібного утвору близько 60 мкм завдовжки. У ньому розрізняють головку, шийку та хвіст. Головні складові частини клітини розміщені в головці сперматозоона. Завдяки хвилеподібним коливанням, за відповідних умов середовища, сперматозоони мимоволі рухаються.
Сперматозоони та рідинний секрет, в якому вони знаходяться, складають сім'яну рідину, або сперму. Потім до сперми додаються секрети передміхурової залози та сім'яних міхурців.
Овогенез
Під овогенезом розуміють процес розвитку жіночих статевих клітин, що відбувається аналогічно сперматогенезу, але з деякими особливостями. Так, період розмноження овогоній відбувається під час внутрішньоутробного розвитку і продовжується деякий час після народження людини. В кінці цього періоду овогонії оточуються шаром епітеліальних клітин, тобто первинним фолікулом, і стають овоцитами першого порядку, або первинними овоцитами. З цього часу починається другий період овогенезу - період росту, який проходить у функціонуючому яєчнику і складається з перетворень первинних овоцитів на овоцити першого порядку зрілого фолікула. В період росту в ядрі овоцита відбуваються дальші перетворення, а саме: кон'югація хромосом та утворення тетрад з одночасним накопиченням в їхній цитоплазмі жовтка.
Потім починається заключна стадія овогенезу - стадія дозрівання, під час якої закінчується утворення овоцита другого порядку і зріла яйцеклітина виходить з яєчника. У період дозрівання овоцит першого порядку поділяється з утворенням овоцита другого порядку та невеликого редукційного тільця, в цитоплазмі якого знаходиться частина хромосом. У свою чергу, овоцит другого порядку також ділиться, внаслідок чого з'являються друге редукційне тільце та зріла яйцеклітина, ядро якої має скорочене удвоє число хромосом. (При заплідненні ядра сперматозоонів та яйцеклітин зливаються та утворюють подвійний набір хромосом.)
Стадії формування в овогенезі немає. Підсумовуючи вищенаведене, зауважимо, що процес овогенезу відповідає процесу сперматогенезу з тією різницею, що при другому з кожної сперматогонії утворюються чотири зрілих сперматозоони, а при овогенезі - лише одна яйцеклітина та три нежиттєздатних редукційних тільця.
Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату
Нирки новонароджених складаються в середньому з 10-14 часток, що відділяються одна від одної борознами різної глибини. Ниркова кіркова речовина у немовлят дуже тонка (1,5-2,0 мм) завдяки недостатньо розвиненим проксимальним частинам канальців нефронів і тільки в 8--10 років життя наближається за будовою до нирки дорослої людини. Ворота нирок у дітей перших років життя знаходяться на рівні II поперекового хребця, у зв'язку з чим ниркові судини відносно черевної частини аорти та нижньої порожнистої вени розміщуються косо. Поступово розміри і маса нирок збільшуються, і у дорослих їхні ворота проектуються на рівні І поперекового хребця. За розміром та масою нирки хлопчиків і чоловіків більші, ніж дівчат та жінок.
Довжина сечоводів новонароджених 5-7 см, у дітей перших років життя збільшується до 13--15 см, а у дорослої людини становить ЗО-35 см. У дітей і дорослих лівий сечовід довший, ніж правий, на 2-3 см.
У зв'язку з тим що порожнина таза у новонароджених недорозвинена, сечовий міхур розміщується у черевній порожнині, за формою нагадує веретено або грушу, масою 5-7 г, а об'ємом 50-80 см3. Його структура та топографія остаточно формуються у 15-17 років.
Передміхурова залоза до 7-10 років куляста, складається із сполучної та м'язової тканин, а також незначної кількості простатичних залоз. Остаточної будови орган набуває в період статевого дозрівання.
Яєчка новонароджених, як правило, знаходяться у мошонці. Статевий член короткий, а передня шкірочка довга, і її вуздечка ще не утворена.
Чоловічий сечівник на 12-15 см довший і на 2-3 мм вужчий, ніж жіночий.
Яєчники новонароджених найчастіше розміщуються поза тазом, оскільки процес опускання їх ще не закінчився, і тільки у 5-6 років вони займають те ж саме місце, що й у дорослих. У новонароджених і немовлят дно вузької і плоскої матки знаходиться вище лобкового зрощення. Поступово орган опускається у малий таз і в кінці періоду статевого дозрівання за структурою та топографією нагадує матку дорослої жінки, що не родила.
Часто нирки протягом усього життя людини лишаються поділеними на частки. Трапляються також випадки, коли одна з нирок значно менша другої або її немає зовсім. Іноді нирки з'єднуються між собою верхніми або нижніми кінцями (підковоподібна нирка). Зустрічається ненормальне положення нирок, пов'язане з аномаліями кількості і топографії їхніх судин. Серед варіантів сечоводів спостерігають подвоєння, часткову й повну облітерацію одного з них тощо.
Тяжкою аномалією сечового міхура є незарощення його передньої стінки, що збігається із щілиною передньої стінки черевної порожнини.
Яєчка варіюють за розмірами та масою. Іноді одне з них може бути недорозвинене або відсутнє - так званий монорхізм. Буває, що яєчко під час опускання затримується у черевній порожнині або у пахвинному каналі. Зустрічаються випадки незарощення чоловічого сечівника й сечівникової поверхні статевого члена - гіпоспадія.
Яєчники також варіюють зарозмірами, формою та масою. Бувають відсутні одна або обидві маткові труби. Описані повні та неповні подвоєння матки і піхви. Спостерігається асиметрія форми та положення матки.
Крім вищеописаних особливостей органів сечостатевого апарату існують і інші, що мають велике значення у практичній медицині.
Список використаної літератури
1. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. - 2-ге вид., - К.: Вища шк., 1992.
2. Свиридов О.І. "Анатомія людини" - Київ, Вища школа, 2001.
3. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. - К., 1985.
4. Паталогическая анатомия. Струков А.И., Серов В.В., Москва, "Медицина", 1995 г.
Loading...

 
 

Цікаве