WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату (пошукова робота) - Реферат

Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату (пошукова робота) - Реферат

пластинки: нутряну (зрощену з білковою оболонкою яєчка) та пристінкову (зрощену з внутрішньою сім'яною фасцією). Між обома пластинками є щілина, заповнена серозною рідиною.
Внутрішні жіночі статеві органи. До внутрішніх жіночих статевих органів (organa genitalia feminina interna) функція яких полягає у дозріванні жіночих статевих клітин, розвитку та виношуванні плоду, належать яєчники, матка, маткові труби, над'яєчники, прияєчники та піхва (Рис. 7, 112).
Яєчник (ovarium) - парна жіноча статева залоза, в якій ростуть та дозрівають статеві клітини, а також виробляються жіночі статеві гормони. У дорослої жінки яєчник має еліпсоподібну форму 2,5 см завдовжки 1,5 см завширшки та 1 см завтовшки. Після припинення менструацій яєчники атрофуються та зморщуються.
Яєчники містяться у малому тазі і належать до дуже рухомих органів. На топографію залози значною мірою впливають положення матки та її величина, зумовлена вагітністю.
Яєчник має дві поверхні: бічну, яка прилягає до стінки малого таза, та присередню, обернену до маткової труби і майже повністю вкриту торочками маткової труби.
Краї яєчника: вільний (задній), обернений до черевної порожнини, та брижовий (передній). Останнім краєм яєчник фіксується до заднього листка широкої зв'язки матки за допомогою незначної складки очеревини, яка має назву брижі яєчника. Брижовий край яєчника ще називають воротами яєчника, оскільки в цьому місці в яєчник входять судини та нерви.
Яєчник має також два кінці: трубний (верхній) та матковий (нижній). Від маткового кінця до дна матки йде власна зв'язка яєчника, яка фіксує яєчник і утворена переважно волокнистою тканиною та непосмугованими м'язовими клітинами.
Зовні яєчник покритий одношаровим кубічним епітелієм, під яким розміщена товста білкова оболонка.
Речовина яєчника складається із строми, всередині якої розміщені різного ступеня розвитку фолікули. Крім того, всередині строми є нерви, судини та сполучнотканинні прошарки.
У яєчнику новонародженої дівчинки налічується від 30 до 400 тис. первинних яєчникових фолікулів. Вони розміщені безпосередньо під білковою оболонкою, ближче до брижового краю яєчника, і складаються з молодих яйцеклітин, які оточені одним шаром епітеліальних клітин. Протягом життя жінки дозріває 400-500 яйцеклітин, а інші гинуть. При цьому процесі, який називається атрезією, яйцеклітина та фолікулярний епітелій розпадаються, заміщуються сполучною тканиною, і внаслідок цього утворюється атретичне тільце.
Фолікули у процесі дальшого дозрівання (у дорослої жінки) послідовно підходять до вільного краю яєчника, збільшуються, одношаровий епітелій, який їх вкриває, розмножується і утворює навколо фолікула багатошарову оболонку. В центрі фолікула утворюється порожнина, заповнена прозорою фолікулярною рідиною. Ці зрілі фолікули називаються пухирчастими яєчниковими фолікулами. Діаметр кожного досягає 20 мм, а формою він нагадує пухирець. Періодично один з дозрілих фолікулів дещо виступає над поверхнею яєчника, лопається, і яйцеклітина течією рідини виноситься з яєчника в порожнину очеревини, далі проходить через маткову трубу і потрапляє в порожнину матки. Цей процес відбувається приблизно через кожні 28 днів і називається овуляцією. Якщо вагітність не настала, то на місці фолікула, який лопнув і спорожнів, внаслідок рубцювання утворюється так зване білувате тіло, а у випадках, коли настала вагітність,- жовте тіло. Останнє виконує важливу внутрішньосекреторну роль у період внутрішньоутробного розвитку зародка, продукуючи гормон прогестерон.
У жінок старшого віку (45 та більше років) дозрівання фолікулів та овуляція стають нерегулярними, а згодом і зовсім припиняються. Настає клімактеричний період (клімакс). У цей період поступово припиняються також і менструації.
Яєчники забезпечують кров'ю однойменні артерії (гілки черевної частини аорти), а венозна кров відводиться по яєчникових венах у нижню порожнисту вену (від правого яєчника) та в ліву ниркову вену (від лівого яєчника).
Лімфа відводиться в поперекові та у внутрішні клубові лімфатичні вузли.
Яєчник іннервують гілки черевного, ниркового, аортального та підчеревного нервових сплетень.
Маткова труба (tuba uterina) - парний утвір 10-15 см завдовжки. Ширина труби в різних місцях неоднакова. По трубі яйцеклітина переходить з яєчника у матку.
Маткові труби розміщені у верхньому краї широкої маткової зв'язки і мають такі частини: маткову частину, перешийок, ампулу та лійку. Маткова частина розміщена в стінці матки. Перешийок труби - найвужча (2-3 мм) частина труби, яка прилягає до матки. Дещо розширена частина труби - ампула, а частина, обернена до яєчника, називається лійкою. По краях лійки розміщені торочки труби, які оточують яєчник. Одна з торочок (яєчникова торочка) найдовша і прикріплюється до трубного кінця яєчника.
Порожнина маткової труби має два отвори: матковий (відкривається у матку отвором, діаметром 1 мм) та черевний (відкривається в порожнину очеревини).
Маткова труба має три основні оболонки. Слизова оболонка вистелена одношаровим циліндричним війчастим епітелієм і утворює поздовжні складки. М'язова оболонка представлена непосмугованими м'язовими клітинами, які розміщені двома шарами: внутрішнім (коловим) та зовнішнім (поздовжнім). Серозна оболонка утворена за рахунок широкої маткової зв'язки, що вкриває трубу.
Яйцеклітина з пухирчастого яєчникового фолікула потрапляє в маткову трубу, просувається по ній у бік матки завдяки руху війок війчастого епітелію та перистальтичним скороченням м'язової стінки труби. З'єднання жіночої статевої клітини (яйцеклітини) з чоловічою статевою клітиною (сперматозооном), або запліднення, та початкові стадії розвитку зародка відбуваються в матковій трубі.
Кров'ю маткову трубу забезпечують гілки маткової та яєчникової артерії. Венозна кров відводиться в яєчникове та маткове венозні сплетення, а лімфа відтікає у поперекові лімфатичні вузли.
Маткову трубу іннервують гілки яєчникового та матково-піхвового сплетень.
Матка (uterus) - непарний порожнистий м'язовий орган грушоподібної форми, трохи здавлений спереду назад. Він призначений для розвитку заплідненного яйця та виношування плоду у період вагітності. Матка розміщена у порожнині малого таза; спереду від неї лежить сечовий міхур, а ззаду - пряма кишка.
Маса матки у жінки, що ніколи не родила,- 40-50 г, а у жінки, яка багато родила,- 90-100 г.
Найбільш розширена верхня частина матки - це її дно, середня частина - тіло, а нижня, звужена, частина - шийка. Тіло відосно шийки розміщене під кутом, який відкритий допереду. Таке нормальнефізіологічне відношення позначається терміном anteflaxio (вигин наперед). Та частина шийки матки, яка входить у піхву, називається піхвовою, а та, яка лежить над піхвою,- надпіхвовою частиною. Звужене місце переходу тіла матки в шийку має назву перешийка.
Матка має дві поверхні: міхурову (передню), яка обернена до сечового міхура, та кишкову (задню), звернену до прямої кишки. Місце переходу однієї поверхні в іншу називається краєм (правим та лівим)
Loading...

 
 

Цікаве