WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Розвиток кісток тулуба, їхні вікові, статеві та індивідуальні особливості. Розвиток кісток пояса верхньої кінцівки - Реферат

Розвиток кісток тулуба, їхні вікові, статеві та індивідуальні особливості. Розвиток кісток пояса верхньої кінцівки - Реферат


Реферат
на тему:
Розвиток кісток тулуба, їхні вікові, статеві та індивідуальні особливості. Розвиток кісток пояса верхньої кінцівки
Розвиток кісток тулуба, їхні вікові, статеві та індивідуальні особливості
Першою ознакою внутрішньої опори тіла у нижчих хордових і хребетних організмів є хорда (chorda dorsalis), яка в процесі філогенезу заміщується спочатку хрящовим, а потім кістковим скелетом. В онтогенезі хорда закладається також у всіх вищих хребетних тварин та людини, але поступово редукується.
Джерелом розвитку осьового скелета у людини є склеротом, який складається з великої кількості клітин мезенхіми. Приблизно в кінці першого місяця розвитку ембріона ці клітини розмножуються, витягуються у різні боки, зростаються між собою і утворюють перетинчасту сполучну тканину, з якої починають формуватися хребці. В кінці другого і на початку третього місяців розвитку сполучна тканина перетворюється на хрящ, який, починаючи з кінця третього місяця, заміщується кістковою тканиною.
У зародка людини окостеніння хребців, як правило, починається з появи трьох ядер окостеніння і відбувається в напрямі від шийного до куприкового відділу хребтового стовпа. У справжніх хребцях цей процес закінчується на третьому-четвертому роках життя, а остаточне формування крижового та куприкового відділів завершується у людини в 25-30 років.
Ребра закладаються в клітинах мезенхіми вентральних відростків склеротомів, які поступово заміщуються перетинчастою сполучною тканиною. На початку другого місяця ембріонального розвитку в цій сполучній тканині поряд із закладкою хребців виникають коротенькі хрящові смужки, що поширюються вбік, а потім вентрально, доки все ребро не трансформується у гіаліновий хрящ.
Заміщення хрящової тканини ребер кістковою починається в кінці другого місяця розвитку, коли на місці майбутніх кутів ребер з'являються ядра окостеніння. Слід пам'ятати, що груднині кінці верхніх дев'яти ребер не костеніють дуже довго, а іноді залишаються хрящовими на все життя.
Одночасно з початком розвитку ребер біля серединної лінії тіла на місці майбутньої грудної клітки виникають дві хрящові смужки, що з'єднуються з грудинними кінцями ребер і перетворюються на хрящову закладку грудини. Приблизно на п'ятому місяці розвитку плоду грудина починає костеніти, а остаточно цей процес завершується в період статевого дозрівання.
Дослідження хребтового стовпа дитини перших років життя показують, що він складається з приблизно однакової кількості хрящової та кісткової тканини, але поступово кісткової тканини стає більше. Швидкість росту окремих відділів хребтового стовпа різна (швидше росте поперековий, повільніше - куприковий), поряд з цим еліптична форма хребтового каналу поступово замінюється на круглу.
У людей похилого віку тіла хребців частково розсмоктуються, а міжхребцеві хрящі костеніють; у зв'язку з цим довжина хребтового стовпа стає меншою і він нахиляється вперед.
Найважливішими віковими морфофізіологічними особливостями хребтового стовпа є вигини (лордози, кіфози та сколіози). У новонародженої дитини вони ледве намічені, що нагадує хребтовий стовп тварин, і поступово набувають характерної для людини форми.
У нормально розвиненому хребтовому стовпі виділяють два вигини вперед - шийний та поперековий лордози (lordosis) та два назад - грудний та крижовий кіфози (kyphosis). До фізіологічних вигинів відносять також незначний вигин убік - сколіоз (scoliosis), що залежить від більшого розвитку м'язів правої або лівої половини тіла.
Грудна клітка новонародженого стиснута з боків, і тому її сагітальний розмір більший за фронтальний, а ребра лежать майже горизонтально (як у вищих ссавців). Така форма є доказом того, що грудна клітка, властива дорослій людині, формується внаслідок зміни положення тіла з горизонтального на вертикальне.
Кістки тулуба дорослої людини мають також деякі статеві та індивідуальні особливості. Так, маса окремих хребців жіночого хребтового стовпа менша, поперечні відростки грудних хребців більш нахилені назад, а крижові та куприкові хребці зливаються в одну кістку пізніше. Жіноча грудна клітка коротша та вужча від чоловічої і має більш бочкоподібну форму в зв'язку з тим, що її верхня частина відносно ширша.
До індивідуальних особливостей кісток тулуба слід віднести: неоднакову кількість хребців та ребер; різний ступінь незрощення дуг хребців (особливо поперекових та крижових); розщеплення грудинного кінця деяких ребер; отвори різної форми в грудпні; розщеплення мечоподібного відростка та деякі інші.
Пояс верхньої кінцівки (cingulum membri superioris) складається з лопатки і ключиці.
Лопатка (scapula; Рис. 1) називається так тому, що своєю формою нагадує плоску, тонку, трикутну лопату. Вона прилягає до задньої стінки грудної клітки на рівні II-VII ребер. Розрізняють реберну та спинну поверхні лопатки, верхній, присередній та бічний краї, а також верхній, нижній та бічний кути.
Більшу частину площі реберної поверхні лопатки займає підлопаткова ямка, від якої починається однойменний м'яз.
Спинна поверхня великим кістковим гребнем - лопатковою остю (spina scapulae) поділяється на дві нерівні частини: верхню (меншу) - надоєну та нижню - підосну ямки. Лопаткова ость продовжується, переходячи в широкий, сплюснутий дзьобоподібний відросток (acromion), на якому знаходиться суглобова поверхня для зчленування з ключицею.
Верхній, найкоротший, дугоподібно вигнутий край лопатки має глибоку вирізку, через яку проходить нерв. Від цього краю, біля бічного кута лопатки, відходить угору дзьобоподібний відросток.
Присередній край - найдовший, на рівні лопаткової ості дещо зігнутий.
Бічний край біля бічного кута звужується і переходить у шийку лопатки, вище від якої розташована суглобова западина, що має довгасту форму і зчленовується з плечовою кісткою.
Ключиця (clavicula; Рис. 2) являє собою трубчасту .S-подібно зігнуту кістку, що розміщується у людини між лопаткою і грудиною майже горизонтально і має два кінці та тіло.
Рис. 1. Лопатка (вигляд ззаду):
1 - верхній кут; 2 - надосна ямка; 5 - лопаткова ость; 4 - верхній край; 5 - дзьобоподібний відросток; 6 - плечовий відросток; 7 - бічний кут; 8 - підосна ямка; 9 - бічний край; 10 - нижній кут; 11 - присередній край
Рис. 2. Ключиця (вигляд зверху):
1 - груднина суглобова поверхня; 2 - грудинннй кінець; 3 - плечовий кінець.
На товстому грудинному кінці ключиці є велика, трикутної форми суглобова поверхня для зчленування з ручкою грудини. Плечовий кінець сплющений у горизонтальному напрямі і закінчується овальною суглобовою поверхнею. Тіло ключиці, починаючи від грудинного кінця, загинається вперед, а потім назад. Його верхня поверхня нерівна, а вздовж нижньої проходить борозна, до якої прикріплюється підключичний м'яз. Щоб відрізнити праву ключицю від лівої, слід пам'ятати, що верхня поверхня майже рівна, грудинний кінець товстий, а плечовий - плоский.
Розвиток кісток пояса верхньоїкінцівки
Лопатка розвивається ендохондрально. Перший центр окостеніння з'являється в хрящовій тканині шийки лопатки на третьому місяці ембріонального розвитку. Протягом першого року життя центр окостеніння з'являється також у дзьобоподібному відростку, а в наступні роки - у плечовому відростку, суглобовій западині та в інших місцях. Окостеніння лопатки завершується в 16- 25 років.
На сьомому тижні ембріонального розвитку в тіл! ключиці з'являється перший центр окостеніння, а другий - на 16-18-му році життя в грудному кінці. Повністю хрящова тканина цієї кістки заміщується кістковою на 22-25-му році.
Суглоби пояса верхньої кінцівки. Грудинно-ключичний суглоб (articulatio
Loading...

 
 

Цікаве