WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Органи чуттів. Органи зору, нюху і смаку - Реферат

Органи чуттів. Органи зору, нюху і смаку - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Органи чуттів. Органи зору, нюху і смаку.
Органи чуттів
У процесі еволюційного розвитку в багатоклітинному організмі утворились спеціалізовані скупчення клітин, чутливих до специфічних подразнень. Ці утвори поступово диференціюються і у вищих тварин та людини формують органи чуттів, які за допомогою центральної нервової системи здійснюють зв'язок організму з навколишнім середовищем. Органи чуттів складаються із спеціалізованих нервових закінчень - рецепторів, провідного, або аферентного, шляху та ділянки кори великого мозку, куди проектується той чи інший вид чутливості.
Цій складній системі І. П. Павлов дав назву аналізатора. В сучасній науковій літературі замість цього терміна вживають назву "сенсорна система". Таким чином, під органами чуттів розуміють систему сприймаючих органів, провідних шляхів та нервових центрів. Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосовуватись до навколишнього середовища, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище.
Залежно від будови і функції рецептори сприймають відчуття, що відображають явища навколишнього середовища, а також внутрішній стан організму. Виходячи з цього органи чуттів поділяють на органи зовнішніх та внутрішніх чуттів. До першої групи відносять орган зору, переддверно-завитковий, або орган слуху і рівноваги, органи нюху та смаку, а також орган дотику (шкіра). Другу групу складають пропріо- та інтерорецептори, що сприймають подразнення від внутрішніх органів, судин, м'язів, суглобів та кісток.
Залежно від особливостей ембріогенезу розрізняють кілька типів органів чуттів. Так, органи зору та нюху відносять до одного типу, оскільки вони закладаються як частини нервової пластинки. Другий тип складають переддверно-завитковий орган та орган смаку, що розвиваються з особливих потовщень ектодерми, а третій - орган дотику.
Складові частини органа зору походять з різних тканинних джерел. Сітківка та зоровий нерв утворюються з нервової трубки, тобто з ектодерми. Спочатку формуються два очні пухирі, порожнина яких з'єднується з порожниною першого мозкового пухиря. На початку 5-го тижня ембріогенезу задня частина цих пухирів витягується, внаслідок чого утворюється двошаровий келихоподібний утвір, ніжка якого поступово трансформується у зоровий нерв. На 5-му тижні розвитку з ектодерми навпроти центральної частини очного келиха починає утворюватись кришталик. З мезенхіми, що знаходиться навколо очного келиха, формуються оболонки ока, склисте тіло та кровоносні судини ока.
Розвиток переддверно-завиткового органа починається на 3-му тижні ембріогенезу з виникнення над першими зябровими щілинами двох потовщень ектодерми, з яких утворюються два пухирці. З їхніх вентральних частин формуються завитки. Півколові канали закладаються на 6-му тижні розвитку, а на 9-му починають формуватися маточка та мішечок. Навколо майбутнього перетинчастого лабіринту поступово концентрується мезенхіма, з якої утворюється спочатку хрящ, а потім кістковий лабіринт. Барабанна порожнина починає розвиватись на 9-10-му тижні ембріогенезу з першої зябрової борозни. З проксимальної частини борозни утворюється слухова труба, а з мезенхіми, що оточує її дистальний кінець, формуються слухові кісточки. Частини зовнішнього вуха починають розвиватись у кінці 8-го тижня з мезенхіми, яка розміщується навколо першої зябрової щілини.
Орган зору
Орган зору (organum visus), або око (oculus), розміщений в очній ямці і складається з очного яблука, зорового нерва та додаткових органів ока.
Очне яблуко (bulbus oculi) за формою нагадує кулю, у якої передня опуклість виражена сильніше (Рис. 1). У ньому розрізняють передній і задній полюси. Лінію, яка з'єднує ці полюси, називають зовнішньою віссю очного яблука.
Очне яблуко має ядро та три оболонки: зовнішню, або волокнисту; середню, або судинну; внутрішню, або сітчасту.
Зовнішня, або волокниста, оболонка очного яблука поділяється на більшу частину, задню, що має назву білкової оболонки, або склери, та меншу частину, передню, яка називається рогівкою.
Склера побудована з щільних, непрозорих, білого кольору колагенових пучків. Зовні і спереду вона покрита сполучною оболонкою, або кон'юнктивою. Рогівка представлена щільною сполучною тканиною, яка не має кровоносних судин. Світло без перешкоди проникає крізь рогівку в очне яблуко.
Середня, або судинна, оболонка очного яблука представлена густим судинним сплетенням. У свою чергу, вона поділяється на три ділянки: власне судинна оболонка - становить найбільший, задній відділ її, вона тонка і вистеляє зсередини всю склеру; війкове тіло - займає середню, потовщену частину судинної оболонки; передня ділянка, або райдужка,- тонка пластинка з отвором у центрі, який називається зіницею. У товщі райдужки розміщені два непосмуговані м'язи: м'яз - звужувач зіниці та м'яз - розширювач зіниці. Пігмент, який міститься у райдужці, визначає колір ока у людини.
Тепер доведено, що хоч товщина райдужки 300 мкм, вона складається з кількох шарів пігментних клітин і має значну кількість нервових закінчень. Вважають, що кожна її ділянка знаходиться під контролем центральної нервової системи і через неї зв'язана з відповідними органами тіла. На основі цих відомостей розроблені схеми проекційних зон організму на райдужці, які використовують для діагностики захворювань (іридодіагностика).
Внутрішня оболонка очного яблука, або сітківка,- найважливіша функціональна оболонка, оскільки в ній є спеціальні рецептори нервового апарату ока; має складну мікроскопічну будову.
Сітківка покриває внутрішню поверхню судинної оболонки і, в свою чергу, поділяється на три частини: зорову, війкову та рай-дужну:
Війкова та райдужна частини менші за площею, розміщені спереду і мають простішу будову. Функціональне значення їх невелике, оскільки вони не містять фоторецепторів.
Зорова частина сітківки функціонально дуже важлива, має складну багатошарову мікроскопічну будову. Вона має вісім шарів, з них чотири шари клітин, хоча неозброєним оком можна виділити дві частини: зовнішню - пігментну, що складається з пігментних клітин, та внутрішню - нервову.
Основним фізіологічним елементом нервової частини є чутливі нервові клітини, які сприймають світлові подразнення,- фоторецептори. До них належать паличкоподібні та колбочкоподібні зорові клітини. Ці клітини трансформують світлове подразнення в нервовий імпульс, який передається розміщеним глибше клітинам, що називаються біполярними, нейроцитами. Далі імпульс передається гангліозним нейроцитам, відростки яких і утворюють зоровий нерв.
Місце утворення зорового нерва легко визначається при дослідженні на внутрішній поверхні сітківки, у вигляді невеликого диска (діаметр близько 1,5 мм) зорового нерва. Ця ділянка не має фоторецепторів, а дещо назовні від диска зорового нерва є місце найгострішого зору, так звана пляма - округла (близько 1 мм), червонувато-коричневогокольору частина сітківки.
Ядро очного яблука становлять кришталик, склисте тіло та водяниста волога передньої і задньої камер очного яблука. Звичайно ці елементи прозорі і мають здатність заломлювати світло.
Кришталик (lens) - найважливіший елемент ядра. Має форму двоопуклої лінзи, яка розміщена у виїмці склистого тіла, позаду райдужки.
Кришталик утворений прозорою, безбарвною речовиною, яка не має ні судин, ні нервів і охоплена з усіх боків безструктурною капсулою.
Послаблення або напруження утворів, які фіксують капсулу кришталика до війкового тіла, викликає зміну опуклості кришталика,
Loading...

 
 

Цікаве