WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Збудники гострої специфічної інфекції. Шляхи проникнення патогенних мікроорганізмів у організм людини та механізми їх агресії. Механізми захисту людин - Реферат

Збудники гострої специфічної інфекції. Шляхи проникнення патогенних мікроорганізмів у організм людини та механізми їх агресії. Механізми захисту людин - Реферат

імунодефіциту та ін.
Механізм агресії збудників хірургічної інфекції не відрізняється від механізму агресії патогенної мікрофлори взагалі. Серед чинників агресії патогенних мікроорганізмів головними є їх кількість, інвазивність та вірулентність, здатність утворювати капсулу тощо. Інвазивність - здатність проникати в тканини інфікованого, точніше забрудненого, мікробами організму. Поширенню в організмі мікроорганізмів сприяють деякі фер-менти та токсини з властивостями ферментів. Серед них - гіалуронідаза, яка руйнує гіалуронову кислоту (полісахарид - основну субстанцію сполучної тканини),котра чинить опір проникненню сторонніх тіл у тканини. Такий фермент утворює багато патогенних мікробів, зокрема стафілококи, анаеробні клостридії тощо.
До чинників поширення належать також такі ферменти, як фібри -нолізин, що притаманний багатьом збудникам гнійної інфекції, та нейро-амінідаза, яку продукують багато патогенних мікробів (стрептокок, диф-терійна паличка, анаеробні клостридії тощо).
Велику роль у проникненні мікрофлори в організм відіграють їх токсини, зокрема екзотоксини (білкові речови- ни), які блокують захисні засоби клітин. Екзотоксини виробляють стрепто-, стафілококи, синьогнійна паличка, палички правцю і сибірки, анаеробні клостридії та ін. Інвазія мікробів, збудників деяких хірургічних інфекцій, насамперед ранових токсикоінфекцій (правець, анаеробна клостридіальна інфекція), сприяє капсулотворенню. Висока вірулентність (вірулентність - ступінь пато-генності) зумовлює й високу інвазивність. Вірулентність патогенних мікробів в умовах широкого (й нерідко з порушенням схеми) застосування ан-тибіотиків та внаслідок пасажу (від хворих до здорових) штамів мікробів у госпіталях (госпіталізм) різко підвищується, що значно збільшує імовірність проникнення мікробів у організм та можливість розвитку іх у останньому. Вірулентність мікроорганізмів часто підвищується в умовах забруднення рани чи іншого місця їх проникнення в організм асоціацією мікробів різних видів, наприклад, анаеробів і аеробів, унаслідок взаємного підсилення їх патогенних властивостей (так званий синергізм мікробів). Вірулентність багатьох видів патогенної мікрофлори пов'язана із стійкістю їх токсинів до деяких середовищ організмів (наприклад, токсини стафілококу та газотворчої клостридії" не руйнуються травним соком шлунка), а також мутаціями низки мікроорганізмів, зокрема стафілококів, які супроводжуються появою в останніх ферментів, що руйнують антибіотики (бета-лактамаза).
У процесі співіснування людини з ворожим мікросвітом живих істот - мікробів, вірусів, грибів, найпростіших - сформувалася складна і доволі ефективна система захисту. Успішна боротьба з хірургічною інфекцією не-можлива без розуміння цієї системи захисту людини (господаря) від агре-сивної дії мікробів та вірусів.
Система захисту є багатоповерхова і складається як з природжених, переважно неспецифічних, так і набутих, головним чином специфічних, засобів. Захист проти мікробів залежить від функції імунної системи.
Першим рубежем захисту, одним із найголовніших, є загальний покрив - шкіра та слизові оболонки і їх структурні елементи. У разі цілості шкіра та слизові оболонки непроникні для мікробів. Лише золотистий стафілокок може іноді проникати в волосяний мішечок та сальні залози неушкодже-ної шкіри. Роль механічного бар'єру шкіри добре ілюструється на прикладі опіків, за яких пошкодження покриву призводить до розвитку інфекції. За допомогою структурних елементів покриву, залоз з наявними в них молоч-ною, соляною, жирними та іншими кислотами, муцином та лізоцимом тощо, а також функції війочок миготливого епітелію, кашлю, чхання, виділення слизу, сечі механічно (змивання, видалення) та хімічно знезаражуються мікроорганізми, що потрапляють на поверхню тіла людини та в порожнини і канали його організму.
Якщо мікрофлора проникає, пенет-рує через цей перший (шкірний та слизової оболонки) бар'єр, що буває переважно у разі його пошкодження, в дію вступає другий, кров'яно-клітинний бар'єр, або система захисту, го-ловними складовими якої є запалення та фагоцитоз.
Пошкодження покриву (як механічне, так і мікробне) спричинює запальну місцеву реакцію, яка головним чином опосередкована кініновою системою та іншими вазоактивними субстанціями. Вони запускають у дію гуморально-клітинну систему захисту проти інфекції. Головними складовими цієї системи захисту є гуморальні, хімічні руйнівні агенти (лізоцим, протеолітичні ферменти, система комплементу, С-реактив-ний та катіонні протеїни, фібриноген, інтерферон та ін.) та клітини крові і сполучної тканини - нейтрофіли (мікрофаги), система мононуклеарних фагоцитів (макрофаги) та кілери.
Хімічні агенти крові діють на збудників інфекції як безпосередньо бак-терицидно та бактеріостатичне, так і сприяючи фагоцитозу (опсонізація веде до хемотаксису, прилипання фагоцитів до мікробів, поглинання та переварювання останніх фагоцитами). При цьому нейтрофілам належить провідна роль у фагоцитозі гноєтворних бактерій (екстрацелюлярних пара-зитів). Макрофаги борються з мікробами та вірусами, що проникли в клітини і паразитують у них.
Хоч механізм знищення мікробів шляхом фагоцитозу невідомий, проте низка важливих ланцюгів його з'ясована. Злиття фагосоми з мікробом усередині мікрофага (утворення фаго-лізосоми) супроводжується утворен-ням пероксидаз та перекису водню (мієлопероксидазна система), які як самостійно, так і шляхом галогенізації (хлорування та йодування) згубно діють на поглинуту мікробну клітину. Крім цього, кисеньзалежного меха-нізму, в фаголізосомі діють і кисень-незалежні чинники - виділяються бактерицидні та бактеріостатичні речовини - катіонні білки з протеїназ-ною дією, гідролітичні ензими - ка-тепсин, лізоцим, молочна кислота, лактоферин та інші субстанції. Процес, що відбувається у фаголізосомі, закінчується дегрануляцією лейкоцита, знищенням мікроба і викидом продуктів розпаду назовні.
Для реалізації захисної дії фагоцитозу та інтралейкоцитарної протимік-робної системи потрібні добра перфу-зія тканин кров'ю та оксигенація крові.
Третю стратегічну лінію захисту утворюють специфічні механізми на-бутого імунітету, які вступають у дію тоді, коли патогенному мікроорганізму вдається (різними шляхами, включно з мутацією) уникнути нищівної дії попередніх ліній захисту.
Перелік захисних бар'єрів організму людини від інфекції свідчить про значний арсенал їх,
Loading...

 
 

Цікаве