WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Захворювання жовчних шляхів - Реферат

Захворювання жовчних шляхів - Реферат


Пошукова робота
Захворювання жовчних шляхів
Захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів - патологія, що часто зустрічається у дітей 6-11 років. Вона спостерь гається у 5-10 % хворих у стаціонарах і в поліклініках. Дівчата хворіють в 1,5-5 разів частіше, ніж хлопчики.
Відповідно до класифікації захворювань жовчних шляхів виділяють дискінезію, паразитарні хвороби, запалення жовчного міхура і жовчних шляхів (холецистит, холангіт, холецистохо-лангіт),. природжені вади, пухлини жовчного міхура і жовчних проток, жовчнокам'яну хворобу. Запалення жовчних шляхів можуть бути гострими і хронічними за перебігом, катаральними, флегмонозними, гангренозними за характером ураження. Хронічний холецистит або холецистохолангіт може мати рецидивуючий або латентний перебіг, періоди загострення і ремісії. До паразитарних захворювань належать опісторхоз, фасціольоз, аскаридоз, лямбліоз жовчних шляхів. Розрізняють гіпертонічну і гіпотонічну форми дискінезії. Ця класифікація, запропонована М. Я. Студенікіним у 1966 p., є зручною для практичного користування.
Хронічний холецистохолангіт
В етіології захворювання провідна роль належить інфекції. Найчастіше з жовчі висіваються кишкова паличка, стафілокок, стрептокок, ентерокок. Стерильні посіви жовчі не виключать діагнозу холециститу. Мікроорганізми можуть проникати в жовчний міхур трьома шляхами: .висхідним з просвіту кишок через загальну жовчну протоку, лімфогенним з кишок, гематогенним з хронічних вогнищ інфекції (каріозних зубів, носової частини глотки, легень, нирок та інших органів). Холецистит розвивається після перенесеного вірусного гепатиту, епідемічного паротиту, адено- й ентеровірусної інфекції. Печінковий і кишковий дворот, лямблії можуть сприяти розвиткові холециститу. Діагноз "лямбліозний холецистит" не є правомірним. У патогенезі запальних захворювань жовчних шляхів важливу роль відіграють порушення відтоку жовчі (дискінезія і природжені аномалії жовчних шляхів), дисхолія (порушення біохімічного складу жовчі).
Звичайно запальний процес локалізується в жовчному міхурі і в жовчних ходах, рідше спостерігається ізольоване ураження їх. Холецистохолангіт часто розвивається на алергічному фоні. Патологічний процес може захоплювати шлунок, печінку, кишки, підшлункову залозу, оскільки анатомічно і функціонально органи травлення тісно пов'язані.
Хронічний холецистохолангіт, як правило, починається поступово. Відмічаються тупий, ниючий біль, відчуття тиснення, що спричиняється порушеннями дієти (жирна, смажена, гостра Їжа), фізичним навантаженням, психічними факторами. Іноді біль посилюється, стає приступоподібним, локалізується в правому підребер'ї, рідше в надчерев'ї. Спостерігаються нудота, блювання, гіркота в роті, зниження або відсутність апетиту, розлад випорожнень, запор, нестійкі випорожнення). Визначаються симптоми інтоксикації: загальна слабкість, в'ялість, підвищена стомлюваність, дратівливість, головний біль, підвищена пітливість. Температура тіла може бути субфебрильною.
Під час огляду дитини виявляють блідість шкіри, понижене живлення, зміни з боку серця (приглушеність тонів, систолічний шум, зниження артеріального тиску, бради- або тахікардія), збільшення печінки, болючість у правому підребер'ї і в точці проекції жовчного міхура (місці перетину реберної дуги із зовнішнім краєм правого прямого м'яза живота). Позитивні симптоми Ортнера (болючість при постукуванні ребром кисті по правій реберній дузі), Кера (болючість при пальпації в точці жовчного міхура посилюється в момент вдиху), Мерфі (мимовільне затримання дихання на вдиху через різку болючість у разі тиснення на ділянку правого підребер'я). Визначаються також больова точка, що знаходиться між проекціями на шкіру ніжок правого грудинноключичнососкового м'яза, точка Гено де Мюссі (болючість в ділянці жовчного міхура при постукуванні зігнутими пальцями).
Діагноз холецистохолангіту грунтується на клінічних симптомах захворювання, результатах мікроскопічного, бактеріологічного і біохімічного дослідження жовчі, даних ультразвукового, рентгенологічного дослідження (холецистографії). При запальному процесі в жовчі виявляють пластівці слизу, підвищену кількість епітеліальних клітин і лейкоцитів, кристали холестерину, крупинки кальцію білірубінату.
Виявлення підвищеної кількості лейкоцитів у жовчі не досить, щоб поставити діагноз холецистохолангіту, бо в жовчі можуть бути клітини, що нагадують лейкоцити (циліндричний епітелій, який округлився). Діагностиці холецистохолангіту допомагає визначення основних компонентів жовчі: холестерину, жовчних кислот, білірубіну, білка, холатохолестеринового коефіцієнта.
Ультразвукове дослідження і холецистографія дають змогу диференціювати холецистохолангіт з дискінезією жовчних шляхів, жовчнокам'яною хворобою.
Холецистохолангіт треба диференціювати із гастритом, виразковою хворобою, ентеритом, колітом, панкреатитом, глистовою інвазією, туберкульозом брижових лімфатичних вузлів, апендицитом, абдомінальною формою геморагічного васкуліту, пієлонефритом.
Лікування. В період загострення призначають постільний режим на 7-10 днів. Після зникнення болю і диспепсичних явищ переходять на напівпостільний і загальний режим, тому що тривале обмеження рухів сприяє застою жовчі.
Основою терапії є дієта № 5, яка є повноцінною за енергетичною цінністю, містить нормальну кількість білків, підвищену - вуглеводів, дещо обмежену - жирів. Тугоплавкі жири шкідливі, тому рекомендують вершкове масло і олії (соняшникова, кукурудзяна, оливкова). Сир, яєчний білок, вівсяна каша, дріжджовий напій багаті на ліпотропні речовини й амінокислоти. Забороняються смажені і копчені м'ясо і риба, міцні бульйони, гарячі страви з печеного або смаженого тіста, торти, тістечка, здоба, морозиво, соління, маринади, гриби, прянощі, гострі приправи, шоколад, какао, бруква, редька, шпинат, щавель. Яйця обмежують до одного на день (3-4 рази на тиждень).
Почастішання приймань їжі до 4-5 разів на день сприяє відтоку жовчі і позитивно впливає на перебіг холецистохолангіту. Дієтотерапію проводять не менше 3 років від часу останнього загострення.
При загостренні холецистохолангіту, що супроводжується больовим і диспелсичним синдромами, підвищенням температури тіла, запальними змінами з боку крові (лейкоцитоз, підвищена ШОЕ) проводять антибактеріальну терапію протягом 10-14 днів з урахуванням чутливості виділеної з жовчного міхуру флори. Призначають олеандоміцин, еритроміцин, ампіцилін, оксади-лін, левоміцетин, олететрин. Можна використати і фуразолідон, нікодин, сульфаніламіди (сульфадиметоксин, сульфатов, бісеп-тол). З метою запобігання дисбактеріозу застосовують ністатин, леворин, біфікол, колібактерин, лактобактерин у вікових дозах.
Важливе місце в лікуванні холецистохолангіту займає віга-мінотерапія. Лікувальні дози вітамінів у 2-4 рази перевищують норми
Loading...

 
 

Цікаве