WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Позалегеневий туберкульоз. Лікування туберкульозу - Реферат

Позалегеневий туберкульоз. Лікування туберкульозу - Реферат


Реферат на тему:
Позалегеневий туберкульоз. Лікування туберкульозу
Туберкульозний менінгіт
Туберкульозне запалення мозкових оболонок - найтяжча форма туберкульозу, в доантибактеріальний період була абсолютно смертельною. Перебіг його гострий з поліморфною клінічною симптоматикою і сприятливим прогнозом при ранній діагностиці і лікуванні. Тепер туберкульозний менінгіт перетворився у під-гострий і хронічний процес.
Захворювання розвивається вторинно, якщо є активне туберкульозне вогнище в будь-якому органі після перенесеного первинного туберкульозу, при гематогенно-дисемінованому процесі в легенях. Морфологічні зміни (ексудат, висипання горбиків) локалізуються на м'якій мозковій оболоні, на основі мозку можуть поширюватися на судинні оболонки шлуночків мозку, мозкову речовину. Внаслідок гіперергічної реакції спостерігаються ендоваскуліти з розвитком крововиливів або ділянок розм'якшення мозкової речовини, що закінчується енцєфалопатією, парезами і паралічами кінцівок, ураженням черепних нервів.
Розрізняють такі форми туберкульозу з ураженням оболонок і речовини мозку: базальний (базилярний) туберкульозний менінгіт; менінгоенцефаліт; менінгоенцефаломієліт (цереброспінальний лептопахіменінгіт).
Перебіг туберкульозного менінгіту може бути доброякісним, хвилеподібним (із загостреннями, що закінчуються видужанням); хвилеподібний з летальним кінцем, гострим прогресуючим з летальним кінцем.
Раніше в клініці туберкульозного менінгіту виділяли продромальний період, період подразнення оболонок мозку і період паралічів. При сучасному лікуванні характер перебігу і наслідки туберкульозного менінгіту стали дуже різноманітними. Захворювання розвивається поступово: з'являються загальне нездужання, млявість, сонливість, стомлюваність, головний біль, блювання, запор, світлобоязнь, зниження апетиту. Дитина прагне до самітності. Відмічається непостійний субфебрилітет.
У продромальному періоді захворювання приєднуються апатія, адинамія з емоційною і загальною гіперестезією. У маленьких дітей переважають загальномозкові симптоми, гідроцефальний синдром. Початковий період триває в середньому 5-8 днів, іноді від 2-3 тижнів до кількох місяців.
У дітей грудного віку туберкульозний менінгіт починається гостро, бурхливо, з втрати свідомості, розвитку тонікоклонічннх судорог, вогнищевих уражень нервової системи, геміпарезів, кенінгеального синдрому. Бувають блювання фонтаном, не пов'язані з прийняттям їжі, запор. Погляд нерухомий, рідке кліпання повік, блиск опуклих очей, симптом сплячої ляльки. Переднє тім'ячко випинається, напружене.
У періоді подразнення оболонок мозку наростають симптоми загальної інтоксикації, втрата маси тіла, кахексія. Діти перебувають у сопорозному стані, набувають анталгічної пози, наростає зорова, слухова, тактильна гіперестезія, мова стає тихою, невиразною. Вираженими є ригідність м'язів потилиці, симптоми Керніга, Брудзінського (верхній, середній, нижній), ортотонія (хвора дитина лежить із закинутою головою), гіперрефлексія, анізорефлексія. Патологічні рефлекси (Бабінського, Россолімо, Оппенгейма) різко позитивні, визначають симптоми ураження черепних нервів (косоокість, розширення зіниць, птоз, анізокорія, згладженість носогубної складки, відхилення язика в уражений бік). Характерними є вегетативні розлади: червоний стійкий розлитий дермографізм, плями Труссо, брадикардія при вираженому фебрилітеті.
Ускладненнями туберкульозного менінгіту можуть бути церебральний і спінальний арахноїдит, нейроендокринні розлади, часткова (або повна) атрофія сосків зорових нервів, гідро цефалія, моторні розлади, зниження інтелекту, психопатія.
У дітей, яких лікували протитуберкульозними препаратами, нерідко спостерігається більш різноманітна клінічна картина і тривалий перебіг туберкульозного менінгіту. Менінгеальний синдром іноді нерідко виражений (стерта форма), неврологічні симптоми нечіткі, зміни в складі спинномозкової рідини незначні.
У разі підозри на туберкульозний мінінгіт необхідно терміново зробити діагностичну спинномозкову пункцію. Підвищений тиск, прозорість ліквору, позитивні глобулінові проби (Панді і Нонне - Аппельта), підвищена кількість білка (понад 330 мг/л) і клітинних елементів (плеоцитоз) з перевагою лімфоцитів, виаадіння ніжної сіточки фібрину і виявлення БК - все це достовірно підтверджує туберкульозну природу менінгіту. Туберкулінова проба може бути негативною внаслідок анергії.
Визначають анемію, лейкопенію, нейтрофільний зсув уліво, моноцитоз, зменшену ШОЕ (до 3-2 мм/год).
Профілактика, рання діагностика і своєчасне комплексне лікування туберкульозу у дітей зумовлюють більш сприятливий перебіг туберкульозного менінгіту з можливим повним видужанням.
Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів
туберкульозний лімфаденіт)
Ураження периферичних лімфатичних вузлів у дітей раннього і дошкільного віку зустрічається досить часто і є одним із симптомів генералізованої форми туберкульозу. Туберкульозний лімфаденіт може бути самостійною нозологічною формою. Виявляють значне збільшення лімфовузлів, найчастіше шийних, підщелепних, пахвових, з незміненою шкірою. При пальпації визначають конгломерат щільних неболісних, частково з'єднаних між собою, з оточуючою клітковиною і шкірою лімфатичних вузлів. Казеазний розпад призводить до утворення фістул з появою виразок на оточуючій шкірі (скрофулодерма), зумовлює розвиток характерних неправильних рубців. Тривалість перебігу периферичного лімфаденіту становить від кількох місяців до ряду років. Перебіг хвилеподібний з періодичним погіршенням загального стану, підвищенням температури тіла, гематологічними порушеннями. На місці колишнього лімфаденіту можуть залишатися тверді на дотик петрифікати.
Розрізняють закриту і відкриту, або фістульну, форми лімфаденіту. При своєчасній діагностиці і раціональній терапії (з пунктуванням лімфовузла, видаленням казеозних мас і введенням стрептоміцину і гідрокортизону всередину вузла) фістула не розвивається. Прогноз звичайно сприятливий.
Туберкульоз брижових лімфатичних вузлів
(туберкульозний мезаденіт)
Туберкульозний мезаденіт звичайно супроводжує туберкульозний перитоніт або специфічне ураження кишок, самостійно спостерігається рідко.
Діагностика його часто буває .складною. Діти скаржаться на біль у животі 5ез чіткої локалізації, різної інтенсивності, переймоподібного характеру. Іноді спостерігається картина гострого живота. Пальпувати, збільшені лімфатимні .вузли вдається рідко. Симптоми інтоксикації розвиваються поступово, апетит знижений, іноді виникає блювання. Запор чергується з проносом. Дитина втрачає у масі тіла, відстає в рості, утримується тривалий субфебрилітет.
Діaгноз туберкульозного мезаденіту підтверджується ознаками туберкульозу, епідеміологічним анамнезам, позитивною реакцією Манту.
Туберкульозний перитоніт
У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку може спостерігатися туберкульозний перитоніт у серозній, фіброзно-казеозній(пластичній) або казеозно-виразковій формі. Захворювання звичайно розвивається, поступово, підгостро.
Loading...

 
 

Цікаве