WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Пневмонія - Реферат

Пневмонія - Реферат

стінок бронхів.
Сердньотяжкий та тяжкий перебіг хронічної пневмонії спостерігається у дітей, що мають бронхоектазії. Типовим симптомом їх є кашель з великою кількістю харкотиння (слизово-гнійного або гнійного з гнильним запахом), особливе в ранкові години. Під час огляду відмічають блідість шкіри з сірувато-ціанотичним відтінком, появу ознак інтоксикації (знижене живлення, швидка стомлюваність), задишку при невеликому фізичному навантаженні. Грудна клітка нерідко деформована (стиснення з боків та сплощення або западіння її), зниження показників зросту та маси тіла у хворих з двостороннім процесом. У деяких з них буває деформація пальців рук та ніг (барабанні палички), а нігті у вигляді годинникових скелець. Скорочення перкуторного тону над легенями спостерігається при великих бронхоектазах. Вислуховуючи легені, виявляють під кутом лівої лопатки або з двох боків різнокаліберні вологі хрипи. Після відкашлювання кількість хрипів зменшується, але вони повністю не зникають і утримуються постійно.
Рентгенологічно бронхоектази характеризуються кільцевидними тінями, зміщенням органів середостіння, діафрагми, трахеї.
Діагноз. Бронхоектази можна виявити тільки після бронхографії, яка дає можливість установити локалізацію бронхоектазіє, визначити їхній вид (мішечкуваті, циліндричні).
При первинній хронічній пневмонії виникненню рецидивів сприяє хронічна патологія ЛОР-органів: аденоїдні розростання, аденоїдит, хронічний тонзиліт, синусит, риніт.
Хронічна пневмонія прогресує в основному внаслідок поширення пневмосклерозі/. У таких дітей загострення має тяжкий перебіг, навіть у періоді ремісії загальний стан та об'єктивні дані не нормалізуються. Ці діти мають виражені ознаки хронічної кисневої недостатності: стомлюваність, поганий апетит, відставання маси тіла і зросту. Під час огляду хворих відмічають задишку, деформацію та відставання однієї половини грудної клітки, коробковий відтінок перкуторного тону, розсіяні хрипи, тахікардію та приглушеність тонів серця. В період ремісії у дитини утримуються ознаки інтоксикації, субфебрилітет, киснева недостатність, емфізема, наростання симптомів легеневого серця.
Ускладнення хронічної пневмонії: обструктивна емфізема, легеневе серце, абсцедування.
Лікування проводять за етапами: в стаціонарі, у спеціалізованому санаторії, поліклініці. Лікування в стаціонарі включає:
1. Режим. При загостренні призначають постільний режим, розширюючи його у разі нормалізації температури тіла, зменшення явищ токсикозу і недостатності дихання.
2. Антибіотикотерапія. Антибіотики призначають у період загострення хронічної пневмонії, а також при нашаруванні гострої респіраторної вірусної інфекції. Тривалість лікування становить З-4 тижні (ампіокс або комбінація ампіциліну з диклоксациліном, карбеніцидіном, цепорин, кефзол, аміноглікозиди). Антибіотики вводять внутрішньом'язово і за показаннями інтра-трахеально.
3. Фізичні методи в лікуванні хронічної пневмонії займають провідне місце і включають дренаж, вібраційний масаж, лікувальну фізкультуру.
4. Інгаляції при хронічній пневмонії проводять з протизапальними, відхаркувальними та бронхолітичними засобами. Протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, дезоксирибонуклеаза) мають протизапальні, відхаркувальні властивості, їх застосовують у вигляді аерозольних інгаляцій (5 мг ферменту на 3 мл заотонічного розчину натрію хлориду) 1-2 рази на день протягом 2-4 тижнів або інгаляції 2 % розчину натрію гідрокарбонату, 10 % водного розчину ацетилцистеїну. Після інгаляції цих засобів добре провести постуральний дренаж для поліпшення відтоку розрідженого секрету з бронхів. Антисептичний ефект мають аерозолі рослин: сік часнику та цибулі (1 : 100-30 мл 0,5% розчину новокаїну), водний настій ромашки, евкаліпта (20 на 200 мл води), спиртова настойка евкаліпта, календули (2,5 г на 100 мл 0,25 % розчину новокаїну).
Хворим показана десенсибілізуюча терапія: курс антигістамінних препаратів (всередину або в аерозолях).
5. До ендобронхіальних методів уведення ліків (з попереднім відсмоктуванням секрету бронхів) вдаються, якщо є спеціальні показання (у дітей з великою кількістю гнійного харкотиння). Вводять лікарські засоби (протеолітичні ферменти та антибіотики, розчин фурациліну або натрію гідрокарбонату) при бронхоскопії.
6. Фізіотерапія. У разі загострення застосовують УВЧ (3-4 сеанси), потім мікрохвильову терапію апаратом "Луч-2" (6-12 сеансів), а згодом електрофорез (при катаральних явищах у легенях, обструктивному синдромі - 0,2 % розчином платифіліну; при сильному кашлі - 0,1 % розчином діоніну, дітям з анемією - 1 % розчином міді сульфату та нікотинової кислоти; в період поліпшення- 1-5 % розчином кальцію хлориду), а також індуктотерапію або ультразвукову терапію.
7. Вітамінотерапія. Призначають аскорбінову та нікотинову кислоти, піридоксин, ретинол.
8. Стимулюючу терапію проводять індивідуально. Призначають алое, імуноглобулін, натрію нуклеїнат, пентоксил, метацил, елеутерокок, апілак.
9. Фітотерапія. Доцільно призначати збори трав у вигляді настоїв (звіробою, листя підбілу, квітів ромашки, трави багна).
10. Хірургічне лікування. Показаннями для оперативного лікування є бронхоектази. Строки та показання хірургічного лікування дуже індивідуальні.
Санаторне лікування є обов'язковим для тих хворих на хронічну пневмонію, які пройшли курс лікування в стаціонарі. У них fc функціональні розлади, а тому конче потрібна реабілітація. Використовують місцеві пульмонологічні санаторії або гірські та морські курорти. Основою санаторного лікування є лікувально-охоронний режим. Правильне чергування сну і неспання, занять і відпочинку сприяє відновленню порушеного через захворювання функціонального стану. В санаторії широко застосовують фізичні методи лікування: масаж, лікувальну гімнастику, фізіотерапію, інгаляційний метод введення лікарських препаратів, різні загартовувальні процедури, що підвищують стійкість організму до впливів навколишнього середовища (прогулянки, сон на повітрі, повітряні ванни).
У поліклініці хворі на хронічну пневмонію перебувають на диспансерному обліку. Головним завданням диспансеризації є нагляд за перебігом хвороби, профілактика загострень, застосування фізичних методів лікування амбулаторне або в стаціонарі. В поліклініці тричі на рікдитину оглядають дільничний педіатр та пульмонолог.
Якщо є підозра на загострення, роблять рентгенологічне обстеження. Особливу увагу приділяють санації вогнищ хронічного запалення в мигдаликах та носовій частині глотки, правильності проведення лікувальної фізкультури та дренажу, призначенню інгаляцій, організації раціонального режиму в школі і вдома. Дільничний лікар (або фельдшер) повинен керуватися рекомендаціями пульмонолога.
Профілактика хронічної пневмонії полягає в проведенні оздоровчих заходів щодо дітей, які часто хворіють на респіраторні захворювання, у контролі за раціональним харчуванням, профілактикою та лікуванням рахіту, анемії, а також у санації вогнищ хронічного запалення в приносових пазухах, носоглоткових та піднебінних мигдаликах. В основі профілактики має бути своєчасна діагностика, госпіталізація та правильна терапія гострої пневмонії, запобігання їй.
Loading...

 
 

Цікаве