WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Особливості обстеження і семіотика захворювань органів травлення - Реферат

Особливості обстеження і семіотика захворювань органів травлення - Реферат

використанні ентеральних подразників після визначення базальної секреції дитині дають капустяний відвар або сік, м'ясний бульйон (100-150 мл), через 10 хв беруть 10 млшлункового вмісту, ще через 15 хв -весь вміст шлунка. Наступні 4 порції, взяті з інтервалами в 15 хв, характеризують послідовну секрецію. За залишком пробного сніданку можна дістати орієнтовні дані про евакуаторну функцію шлунка. Якщо залишок перевищує 100 мл, можна думати про уповільнену евакуацію, менше 50 мл - прискорення евакуаторної функції шлунка.
Дослідження печінки починають з огляду надчеревної ділянки. При її пухлинах, гострому гепатиті у виснажених хворих можна побачити випинання в правій частині живота. Пальпацією визначають нижній край печінки, його характер (гострий, рівний, заокруглений), консистенцію (м'яка, щільна), болючість. Поверхня печінки в нормі гладенька. Печінка у дітей раннього віку виступає з-під краю реберної дуги на 2-0,5 см. Перкуторно її верхній край визначається в V міжребер'ї по серединній лінії.
Збільшення печінки спостерігається при гострому і хронічному гепатиті, цирозі, пухлині, інфекційних захворюваннях з явищами інтоксикації, отруєннях, недостатності кровообігу, захворюваннях крові, паразитарних хворобах (лейшманіоз, ехінококоз, амебіаз), порушеннях жирового, вуглеводного, амінокислотного обміну.
З діагностичною метою досліджують сироватку крові на білірубін, холестерин, загальні ліпіди і ?-ліпопротеїди, загальний білок і фракції, реакції Вельтмана, Таката-Ара, тимолову, сулемову проби. На ураження печінкової клітини (цитоліз) вказує підвищення вмісту ферментів (трансаміназ). Для визначення знешкоджуючої функції печінки використовують пробу з гіпуровою кислотою (Квіка - Пителя).
Участь печінки у вуглеводному обміні досліджують, визначаючи рівень глюкози в крові натще і проводячи навантаження глюкозою (глікемічна крива). Вміст глюкози в сироватці у здорових дітей 1 міс- 14 років становить 3,33-5,55 ммоль/л. Глікемічну криву досліджують після приймання дитиною натще в половині склянки теплуватої перевареної води глюкози в кількості 2,5-2,0 г/кг маси тіла (діти до 5 років), 1,75-1,5 г/кг (від 5 до 10 років), 1,5-1,25 г/кг (від 10 до 15 років). Рівень глюкози визначають через 30, 60, 120, 180 хв після її прийняття. При нормальній функції печінки вміст глюкози в крові зростає не більш ніж на 50 % і через 2 год повертається до вихідного рівня. Якщо рівень глюкози після навантаження не перевищує 5,55 ммоль / л, то це свідчить про гіперреактивність інсулярного апарату. Якщо рівень глюкози після навантаження до 30-60 хв підвищується більш ніж удвічі, можна думати про захворювання печінки, про латентний цукровий діабет.
Жовчний міхур у здорових дітей майже закритий нижньою часткою печінки і не промацується. При явищах застою, запальному процесі в жовчному міхурі відмічається болючість у правому підребер'ї і локально в "міхуровій точці" - місці перетину реберної дуги з латеральним краєм правого прямого м'яза живота.
Важливим діагностичним методом є дуоденальне зондування, при якому одержують 3 порції жовчі: А - дуоденальна жовч, золотисто-жовта, прозора, трохи в'язка; В - міхурцева жовч, концентрована, темно-зелена (оливкова) або коричнева, в'язка; С - печінкова жовч, світло-жовта, прозора, помірно в'язка. Довжина зонда для дуоденального зондування дітей (від зубів до дванадцятипалої кишки) становить: грудних дітей - 20-26 см, дітей 1 року - 30см, 3 років - 33 см, 6 років - 37 см, 10 років - 40 см, 14 років - 47 см. Рекомендується проводити безперервне дуоденальне зондування, яке дає змогу визначити не тільки місткість жовчного міхура, загальної жовчної протоки, а й функціональний стан окремих сфінктерів, діагностувати дискінезію, її тип. При цьому кожні 5 хв вимірюють кількість жовчі, яка виділяється.
Розрізняють 5 фаз жовчовиділення:
I фаза - час загальної жовчної протоки. У відповідь на подразнення стінки дванадцятипалої кишки протягом 20-40 хв виділяється 15-45 мл прозорої, світло-жовтої жовчі. Після закінчення цієї фази в просвіт дванадцятипалої кишки вводять протягом 3 хв подразник жовчною міхура (33% розчин магнію сульфату) і на 3 хв накладають на зонд затискач. Після зняття затискача через зонд виділяється кілька мілілітрів уведеного розчину.
II фаза -час закритого сфінктера печінковопідшлункової ампули (триває 3-8 хв). Якщо жовч з'являється раніше ніж через 3 хв, то це свідчить про гіпертонус сфінктера, після 8 хв - гіпоіонус або механічну перешкоду в дистальному відділі загальної жовчної протоки.
III фаза - час закритого сфінктера жовчного міхурця (сфінктера Люткенса), триває 2-3 хв, від початку відкриття сфінктера печінково підшлункової ампули до появи в пробірці 3-5 мл забарвленої міхурцевої жовчі).
IV фаза - міхурова - характеризується виділенням міхуро-вої жовчі темно-оливкового кольору. Протягом 20-30 хв одержують 22-45 мл концентрованої жовчі.
V фаза - виділення печінкової жовчі зі швидкістю 1,1- 1,5 мл/хв. З метою ідентифікації порцій жовчі хворому рекомендують за 14 год до дослідження прийняти 0,15 г метиленового синього. При цьому міхурова жовч забарвлюється в синьо-зелений колір, тимчасом як порції А і С мають звичайний колір. Дуоденальне зондування із застосуванням метиленового синього називають хроматичним.
Дуоденальний вміст піддають мікроскопічному, бактеріологічному дослідженню, визначають холестерин, жовчні кислоти, білірубін, білок, холатохолестериновий компонент.
Про запальний процес у жовчі свідчить велика кількість каламутного слизу, часто у вигляді пластівців, підвищена кількість лейкоцитів і епітеліальних клітин. Проте виявлення підвищеної кількості лейкоцитів не досить, щоб поставити діагноз холециститу, а відсутність їх не виключає наявності запального процесу в жовчному міхурі і жовчовивідних протоках.
Селезінку досліджують звичайно методами пальпації і перкусії, її збільшення (спленомегалія) спостерігається при гострих інфекційних захворюваннях, хронічних інфекціях та інтоксикаціях, хронічному гепатиті і цирозі печінки, ехінококозі печінки, захворюваннях крові (лейкоз, анемія), тяжкому рахіті. Спленомегалія може поєднуватися з гепатомегалією.
Дослідження кишок складається з огляду живота, пальпації, перкусії, аускультації, огляду випорожнень. Під час огляду живота можна виявити метеоризм, який виникає переважно при гострих кишкових інфекціях. Пальпаторно визначають болючість різних відділів кишок, бурчання, спазм або атонію кишки, інвагінацію, копростаз. Відсутність перистальтики свідчить про парез кишок.
Огляд калу дає можливість зробити висновок про характер випорожнень (рідкі, нормальні, колір, запах, наявність слизу, крові, гною), про відходження гельмінтів. Зеленувато-жовті випорожнення з білими грудочками, а також слизом у вигляді ниток характерні для диспепсії. При
Loading...

 
 

Цікаве