WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Особливості обстеження і семіотика захворювань органів травлення - Реферат

Особливості обстеження і семіотика захворювань органів травлення - Реферат


Реферат на тему:
Особливості обстеження і семіотика захворювань органів травлення
Дослідження органів травлення складається з опитування і об'єктивного обстеження, яке включає огляд, обмацування (пальпацію), вистукування (перкусію), вислуховування (аускультацію), лабораторні (дослідження шлункового, дуоденального вмісту, функціональне дослідження печінки) і спеціальні методи дослідження (рентгенологічне, ультразвукове, гасдродуоденофі-броскопія).
Опитування починається із з'ясування скарг матері і дитини про диспепсичні явища (зригування, блювання, біль у животі, його характер, локалізація, зв'язок з прийманням їжі, фізичними навантаженнями, психічними факторами, стан апетиту, частота і характер випорожнень). З'ясовують, як харчується дитина (якість і кількість їжі, режим).
Об'єктивне обстеження дитини починають з огляду обличчя. Огляд язика і порожнини рота часто е неприємним для дитини, тому його слід Проводити наприкінці дослідження. Звертають увагу на наявність запаху з рота, що не тільки дає змогу робити висновок про місцевий процес у ротовій порожнині (карієс зубів, стоматит, ангіна), а й свідчить про можливе загальне захворювання (ацетонемічний синдром, хронічна пневмонія, діабетична кома, тяжке ураження печінки тощо). При огляді язика мають значення його розміри та вигляд. Для захворювань шлунка, кишок, гострих інфекційних хвороб характерний обкладений язик білуватого або сіруватого кольору. Сухий язик спостерігається при тяжких захворюваннях (кишковій інфекції, пневмонії, сепсисі) і свідчить про розвиток синдрому зневоднення. При скарлатині відмічається малиновий язик з вираженими сосочками. Алергічний діатез у дітей проявляється "г е о-графічним язиком" або "скротальним язиком" з глибокими поперечними борознами. Дефіцит тіаміну або рибофлавіну у дітей, які страждають на хронічний пронос, приводить до появи гладкого сухуватого язика темно-червоного кольору (лисий язик). Великий язик буває при мікседемі, хворобі Дауна.
Оглядаючи слизову оболонку рота, звертають увагу на її колір, наявність нальотів і висипань (енантем). При анемії слизова оболонка бліда, при жовтяниці - жовтувата, при стоматиті - червона, з крововиливами. Можна побачити білий наліт при пліснявці, афти та виразки - при стоматиті, плями Філатова - при кору.
Припухання привушних слинних залоз, почервонілий і припухлий сосок їхньої протоки вказують на паротит.
Під час огляду живота звертають увагу на колір шкіри, наявність венозної сітки, розмір живота, його збільшення (вище рівня грудної клітки) може бути зумовлене метеоризмом (скупченням газів) при гострому і хронічному проносі і запорі, аномаліях кишок, явищах непрохідності кишок і парезі. При рахіті, целіакії спостерігається гіпотонія непосмугованих та скелетних м'язів, "жаб'ячий" живіт. Збільшення живота характерне для асциту (скупчення вільної рідини в черевній порожнині при перитоніті, тяжких захворюваннях нирок, серця, печінки), свідчить про збільшення органів черевної порожнини (печінки, селезінки), про пухлину, хворобу Гіршпрунга.
Звертають увагу і на форму живота (рівномірне або локальне збільшення його при захворюваннях, запалий живіт при виснаженні, пілоростенозі, туберкульозному менінгіті). Визначають видиму перистальтику при пілоростенозі (у формі піскового годинника), наявність грижі, розходження прямих м'язів.
При запаленні очеревини черевний тип дихання переходить у грудний.
Перистальтики кишок у здорових дітей під час огляду живота не видно. Вона стає помітною при стенозі воротаря, інвагінації кишок.
У дітей в періоді новонародженості особливу увагу звертають на стан пупка. Пупкова ранка може бути вхідними воротами інфекції, тому важливо стежити за її загоєнням. Мокнучий пупок, кров'янисті, гнійні виділення з пупка можуть свідчити про захворювання.
Слід оглянути відхідникову ділянку, стан відхідника (ануса). Його зіяння спостерігається при дизентерії.
У положенні дитини на спині проводять спочатку поверхневу, потім глибоку пальпацію живота. Обмацують надчеревну ямку, ділянки пупка, правого і лівого підребер'я, ліву і праву пахвинні. У виснажених дітей при туберкульозному процесі можна промацати збільшені брижові лімфатичні вузли. Якщо при пальпації живота виявляють знижений тонус м'язів, передньої черевної стінки, то це свідчить про рахіт, підвищений тонус, І локальне або розлите напруження - про запальні процеси в органах черевної порожнини й очеревини.
Перкусія живота дає змогу визначити у черевній порожнині вільну рідину (асцит).
Блювання у дітей буває різного походження і є важливим діагностичним симптомом. Воно може бути зумовлене захворюванням травного каналу, нервової системи, нирок, інтоксикацією при інфекційних хворобах і отруєннях. На відміну від блювання зригування виникає у здорової дитини без напруження черевного преса та зміни загального її стану, зумовлене анатомо-фізіологічними особливостями стравоходу і шлунка у дітей грудного віку. Заковтування повітря (аерофагія) подекуди є причиною зригувань. Іноді у дітей спостерігається румінація (жуйка), при якій блювотні маси, що відригуються в ротову порожнину, знову заковтуються дитиною. Блювання може стати звичним у дітей-невропатів. Звертають увагу на характер блювотних мас, домішку крові, жовчі, слизу.
Важливим методом діаіпоетики є дослідження шлункового вміст у, що дає відомості про секреторну, евакуаторну і всмоктувальну функції шлунка. Фракційне зондування шлунка здійснюють за допомогою тонкого зонда із застосуванням ентеральних і парентеральних збудників шлункової секреції. Використовують капустяний відвар, м'ясний бульйон, розчин кофеїну, у грудних дітей - рисовий відвар, грудне молоко. Найбільш інформативним є застосування як стимулятора" субмаксимальної дози 0,1 % розчину гістаміну (0,1 мл на 10 кг маси тіла, але не більше 0,5 мл) підшкірно. Введенню гістаміну, щоб запобігти його побічній дії, передує ін'єкція 1 % розчину димедролу у віковій дозі. Перспективним є застосування пентагастрину. Шлунковий вміст беруть натще, визначають його об'єм, вміст вільної хлористоводневої (соляної) кислоти і загальну кислотність. Потім протягом години кожні 15хв відсмоктують вміст шлунка, вимірюють кількість, показники кислотності. Це - базальна секреція, тобто секреція голодного шлунка, в якій визначають вмісі соляної кислоти - дебіт-годину (у ммоль/год). Далі вводять гістамін і через 10хв кожні 15 хв протягом години добирають вміст шлунка для визначення дебіт-години стимульованої (послідовної) секреції. У здорових дітей шкільного віку кількість шлункового вмісту натще становить 0-30 мл, кількість базального секрету - 30-100 мл, послідовного секрету - 40-110мл. Дебіт-година вільної кислоти в базальному секреті становить 0,55-2,74 ммоль (20-100 мг), в послідовному- 1,1-4,93 ммоль (40-180 мг).
При
Loading...

 
 

Цікаве