WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лейкоз - Реферат

Лейкоз - Реферат

Добова Її кількість у гострому періоді хвороби повинна дорівнювати вчорашньому діурезу плюс 300-500 мл (perspiratio insensibilis). У фазі ремісії призначають дієту, яка відповідає віку дітей. Вилучають тільки продукти-алергізатори.
Тч ?????ri ?? і" ) При т"^ттчу ???" djry гломерулонефриту, особливо при його підгострій формі, а також нефротичному і змішаному синдромах призначають кор-Іуласхердї&ц. (преднізолон, тріамцинолон, дексаметазон), а коли від них немає помітного ефекту, то у виняткових випадках додають цитостатики (лейкеран, меркаптопурин, циклофосфан та ін.). Крім того, застосовують симптоматичні засоби; при олігу-рії - діуретики (фуресемід, лазййс,"дихлотіа'зид, манітол та ін.), при артеріальній гіпертензії - антигі^рртечзивні засоби (папа-верин, дибазол, нікешпан, раунатин, клофелін та ін.), u разі_
СерЦеВО-СУДИННОЇ Т|РЛЄГТЯ-гтІг>рті - ррриррі rfjj^pgM^u (ІЗОЛЗНІД,
''"дигоксин, строфантин, корглікон та ін.).
Обов'язковою є санація хронічних вогнищ інфекції. Якщо потрібна тонзилектомія, її роблять після затихання запального процесу у нирках (не раніше 3-6 міс від початку хвороби)1.
Із стаціонара дитину можна виписати тоді, коли було ліквідовано екстраренальні симптоми, нормалізувалися показники активності запального процесу (ШОЕ, СРП, ДФП та ін.) і при мінімальних змінах у сечі. Після виписування дитина повинна
'бути під пильним і постійним наглядом дільничного фельдшера
І ЛІКарЯ. ПрИ ЦЬОМУ /oІм'трмятианп^ггштр^піпіптт. япял^ц fpqi,
,._к?ощ, перевіряють функціональну здатність НИРОК. Диспансерне спостереження триває не менше п'яти років після останнього за-
Ч'оІггрейняГ_В_ІІеи час дггямне можна робити щеплень, їх обері-гають від простудних та~шфикційнил сшкворювань,,Дієта повинна бути шиноціинши, биа алергенів і екстрактивних речовин, із зменшеною кількістю солі (3-5 г на добу). При залишкових змінах у сечі вдаються до медикаментозної терапії, призначеної лікарем.
Після виписування зі стаціонара хворого можна перевести на доліковування у місцевий санаторій. У період ремісії рекомендується санаторно-курортне лікЕ/ядннд~тівУрппий fieppr К'ри- ·
~!у7 Ьайрам-Алі). '
НЕФРОТИЧНИЙ СИНДРОМ
Нефротичний синдром - це особливий симптомокомплекс, який буває при різних патологічних станах організму-Для нього_ характерними е значні набряки, а також вирлжр'1'*^руі]'рн'я
"^^К^Р^Г^^ШШ^ГІІ^^ рбміну ВИДІЛЯЮТЬ
-гаІ^^Р^Р^ПЇе^ротичног'о~снн^о"му:" 1) первинний, до якого входить генуїнний нефротичний синдром, природжений нефротич-ний синдром, амідоїдна нефропатія і нефротичний синдром при гломерулонефриті; 2) віооинний. який буває при системних захворюваннях сполучної тканини, при геморагічному васкуліті, вірусних інфекціях та ін"
Тут буде розглянуто клініку генуїнного 'нефротичиого синдрому, який зустрічається найчастіше і виникає у віці від 2 до 5 років. Здебільшого він виникає на фоні повного здоров'я. Виявити причину його дуже важко. Мабуть, у його розвитку в тієї чи іншої дитини певне значення має спадкова схильність. Є дані, що нефротичний синдром може розвинутися після вакцинації, вірусних захворювань, тривалого застосування деяких лікарських засобів. Морфологічно знаходять деструктивні зміни на базальній мембрані, що зв'язують з метаболічними порушеннями.
Клініка характеризується поширеними периферичними 1 внутрішніми набряками. Рідина накопичується в усіх природних порожнинах організму - плевральній, черевній та ін. ІІІкша стає блідою, перламутровою, з тРосЬічними змінами. Печінка
~з^їдьшеіна^ арт'ёрЧаньний 'тиск ? НОРМІ. Вираженою е nrrirypTjT
^ХвррРмляві, у них~ проявляється анорексія, бувають блювання^
__задидшП "
Основні лабораторні зміни такі^в^сечі - значна протеїнурія. гіалінові, зернисті І восковидні циліндри; в Іфові - ДУже висока/
Jytm (понад о'и мм/год), тіпопротеІйбмІЯ (нижче 6U г/л), зниження альбумінів, гамма -глобулінів1 І підвищення аль<Ьай- і бета-^ глооулішв, гшерлішдемш.__функціі нирок"гТбрушуються мало.
Захворювання має тривалий перебіг і здатність до рецидивів. У зв'язку із зниженням імунітету часто приєднуються респіраторні інфекції, які загострюють основний процес.
Характерним є ускладнення - нефротична єнцефалопатія, яка виникає внаслідок набряку мозку і супроводиться погіршанням загального стану, нудотою, блюванням, головним болем, нетривалими клонічними судорогами, що часто повторюються. Може набрякати сітківка, через що дитина тимчасово втрачає зір. Такі грізні ускладнення, як гнійні ураження шкіри, плеври, очеревини, сепсис, тепер зустрічаються рідко у зв'язку з широким застосуванням антибіотиків.
..JIJ кування тільки стаціонарне. У гострому періоді необ-хідний постільний режим. Кожні 2-3 дні-гігієнічні ванни. Постіль і одяг не повинні мати грубих рубців і складок, "аби не подразнювати шкіру. При значних набряках дітей можна класти під каркас з електричними лампочками, що сприяє випаровуванню води. Щоб запобігти просочуванню рідини в альвеоли, діти повинні часто змінювати положення у ліжку, робити дихальну гімнастику.
Призначають^геп/ без солі з достатньою кількістю білка (З-4 г/кг маси) у зв язку з ного значними втратами. ДШ21і_ рослинний білок, а також яйця, гир, кефір вяррну рибу. Кількість ВИ,ПИТГ" рідчии ппріршпс Rnnjy^ ПЛЮС ВТрЗТИ її З СЄЧЄЮ,
випорожненнями і блювотиною за попередній день. У міру ліквідації клінічних симптомів і змін у сечі до їжі поступово додають сіль, доводячи її кількість до 3 г па добу. З лікарських^ засобів признг.чяттч, антибіотик" Гру"" притисну і мяк-рппі,тиіг----
КОрТИКОСТерОЇДИ, урпярнн) шт^мртяцир^рцпгжн!, рЄТИНОЛ^.ЄрЄВІТ. ^гцчгпрбінпду кцгутшту тцтямши Групи В. ХВОРИЙ Перебуває У СТа-
ціонарі до повного зникнення клінічних симптомів і значного зменшення кількості білка в сечі.
На лиспансеоному обліку дитина перебуває не менше 5 років після останнього реп и л иву jj^pf^ диздо^доОля^^ЭД Заборонено профілактичні щеплення. Потрібно раціонально лікувати гострі і хронічні інфекційні хвороби. Два рази на рік дітей має оглядати отоларинголог і стоматолог.
Санаторно-курортне лікування є показаним не раніше ніж через один рік після останнього загострення у місцевостях із сухим гарячим кліматом (курорт Байрам-Алі).
ПІЄЛОНЕФРИТ
Пієлонефрит - це запальний процес тубулоінтерстиціальної тканини нирок.
Етіологія і патогенез. Спричинюється бактеріальною флорою (кишкова паличка, протей, ентерококи, стафілококи та їй.). Мікроорганізми потрапляють до нирки найчастіше через уретру. В ранньому віці вони поширюються гематогенне і дуже рідКо - через лімфатичну систему. Затриманню і розвитку ін-
фекції в нирках сприяють різні анатомічні аномалії сечової системи (подвоєннянирок, звуження сечівника - уретри, рефлюкси тощо), імунодефіцитні стани, порушення мікроциркуляції у нирках при токсикозах, посилене утворення оксалатів, уратів, природжені дефекти ниркової тканини та ін.
Клініка. При гострому пієлонефриті домінує синдром загальної інтоксикації, який проявляється слабкістю, млявістю, неспокоєм, порушенням апетиту, сну,
Loading...

 
 

Цікаве