WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лейкоз - Реферат

Лейкоз - Реферат

мл 0,05 % розчину в 50-100 мл ізотонічного розчину нагрію хлориду. У вигляді інгаляції використовують еусшран, астмопент, беротек, сальбу-тамол,вентолін;
б) блокатори ацетилхоліну в М-холінореактивних системах (холінолітики) - метацин, атропін поряд з бронходилатацією
висушують слизову оболонку, тому застосування їх обмежене, доцільно призначати тільки атровент в інгаляціях;
в) спазмолітичні засоби безпосередньо діють на гладенькі м'язи бронхів: папаверин, платифілін, но-шпа по 0,1 мл на 1 рік внутрішньом'язово та внутрішньовенне, еуфілін внутрішньовенне краплинне (5-9 мг / кг маси, разова доза);
г) муколітики (калію йодид, солутан, бісольван, бромгексин| усередину, N-ацетшщистєїн (мукоміст, мукосольвін)' застосовується для інгаляцій, протеолітичні ферменти використовують з обережністю.
4. Внутрішньовенна вводять комбінації антигістамінних препаратів (димедрол, супрастнн, піпольфен)' по 2-3 мг/кг маси на добу.
5. Антибіотики показані при інфекційно-алергічній формі, лікування проводять за антибіотикограмою,
6. Седативні засоби.
7. Обов'язково призначають гепарин, який поліпшує гемоди-наміку в малому колі кровообігу, посилюючи струмінь крові; він е слабким ілунодепресантом, діуретиком. Вводять внутрішньовенне 4 рази на добу в разовій дозі 50-100 ОД/кг маси тіла.
8. У разі неефективності терапії показаним є наркоз ефірфто-ротановою сумішшю з наступною інтубаціею, бронхіальним ла-важем при збереженому спонтанному диханні або на фоні штучної вентиляції легень, тобто через інтубаційну трубку вводять теплий ізотонічний розчин натрію хлориду, додаючи натрію гідрокарбонат і гідрокортизон. Суміш одноразово вводять у кількості 3-5 мл; відсмоктування здійснюють після 3-5 дихальних рухів. Загальна кількість суміші для промивання становить 30-50 мл.
9. Останнім часом успішно застосовують гемосорбцію, плаз-маферез.
ППЕРТЕРМІЧНИЙ СИНДРОМ
У разі розвитку гіпертермічного синдрому на догоспііальному етапі рекомендується вжити таких заходів:
1. Розкрити дитину.
2. Поставити склянку з водою в холодильник і, охолодивши воду до 4-6 °С, зробити клізму.
3. Розтерти шкіру тулуба, кінцівок горілкою або 50 % спиртом за допомогою грубого рушника до почервоніння, обдути вентилятором.
4. Холодні грілки (або пляшечки з холодною водою)' до голови, ніг ділянки печінки, на судини шиї, пахвинну ділянку.
5. Клізма з анальгіном} 0,5-1 мл 50 % розчину розводять у 2-3 чайних ложках води.
6. Внутрішньом'язово вводять 4 % розчин амідопірину (0,1 мл / кг маси); 50 % розчин анальгіну (0,15 мл на рік життя),
2,5 % розчин піпольфену або 1 % розчин дімедролу (1-2 мг/кг маси).
7. Якщо немає ефекту, можна ввести внутрішньом'язово лі-тичну суміш.
Для боротьби з гіпертермічним синдромом у стаціонарі застосовують кілька методів. Перший грунтується на використанні жарознижувальних і лікарських препаратів, що знижують обмін речовин і енергоутворення, а другий - на вжитті заходів, які сприяють збільшенню тепловіддачі через шкіру.
Застосовують такі лікарські препарати:
1. Анальгетики-1 % розчин амідопірину з розрахунку 0,1 мл/кг маси і 50 % розчин анальгіну з розрахунку 0,1 мл на рік життя внутрішньом'язово 2-4 рази на добу. Слід зазначити, що внутрішньом'язове введення часто не дає бажаного ефекту, оскільки всмоктування лікарських речовин знижене через порушення мікроциркуляції при гіпертермії. У цьому разі препарати вводять внутрішньовенне.
2. Препарати, що розширюють судини і збільшують тепловіддачу:
а) папаверину гідрохлорид - 2 % розчин у поєднанні з 1 % розчином дибазолу по 1-2 мг на рік життя;
б) еуфілін (2,4 % розчин по 3-5 мг / кг маси тіла) внутрішньовенне;
в) гангліоблокатори: 5 % розчин пентаміну 1-4 мг/кг, 2,5 % розчин бензогексонію 1-2 мг/кг внутрішньовенно;
г) нікотинова кислота 0,1-0,5 мл 1 % розчину внутрішньовенно.
3. Для нейровегетативної блокади потрібно вводити:
а) дроперидол (0,25% розчин 0,05-0,1 мл/кг маситіла) внутрішньом'язово або внутрішньовенно;
б) 2,5 % розчин піпольфену, 1 % розчин димедролу, 2 % розчин супрастину по 1-2 мг/ кг маси внутрішньом'язово або внутрішньовенно;
в) седуксен або натрію оксигбутират (як при судорожному синдромі);
г) при відсутності ефекту показаним є внутрішньовенне титроване введення аміназину (1 мл 2,5 % розчину аміназину +!
+ 9 мл дистильованої води, вводити по 1,0-2,0 мл суміші внутрішньовенно з 10 % глюкозою під контролем артеріального тиску, не знижуючи його).
Фізичне охолодження проводять тільки одночасно з нейрове-гетативною блокадою, інакше може бути зворотний ефект, тобто посилення теплопродукції та підвищення температури тіла. Потрібно:
а) розкрити дитину;
б) обтерти шкіру 30-40 % спиртом, розчином оцту (1 склянка на 3 л води);
в) обдувати тіло хворого вентилятором;
г)л промити шлунок через зонд холодною водою (+4° CJ, поставити клізму з водою такої самої температури;
д) прикладати лід до голвви і ділянки великих судин;
е) використовувати гіпотермічні апарати: спеціальні шоломи, матраци, апарати "Холод-2", "Холод-2ф" та ін.
Крім того, потрібна терапія основного захворювання.
СУДОРОЖНИЙ СИНДРОМ
При судорожному синдромі на догоспітальному етапі необхідно вжити таких заходів:
1. Забезпечити вільний доступ повітря,
2. Звільнити дихальні шляхи від слизу за допомогою катетера, гумової трубки,'пальця, обгорнутого ватою або марлею.
3. Запобігти западінню язика.
4. Ввести внутрішньом'язово 25 % розчин магнію сульфату (0,2 мл /кг маси).
5. При спазмофілії замість магнію сульфату потрібно ввести внутрішньом'язово 10 % розчин кальцію глюконату (0,2- 0,3 мл / кг маси).
6. Ввести внутрішньом'язово або внутрішньовенна 0,5 % роз-чин седуксену (?,5 мл / кг маси)1.
7. Всередину - фенобарбітал до 10 мг / кг маси.
8. Діуретикш внутрішньом'язово ввести 1 % розчин лазиксу (1-2 мг / кг маси).
9. Терміново госпіталізувати хворого.
Лікування судорожного синдрому в умовах стаціонара. В сучасних умовах найбільш швидкодіючим та ефективним методом е внутрішньовенне введення протисудорожних засобів. Інші шляхи введення (підшкірний, внутрішньом'язовий, оральний, ректальний) менш ефективні, тому в практиці інтенсивної терапії їх використовують здебільшого для профілактики приступів судорог.
1. Протисудорожна терапія. Для негайного зняття виражених судорог вдаються до внутрішньовенного введення 0,5 - 1 % розчину тіопенталу або гексеналу. Розчин (але не більш як 15 мг / кг маси) уводять повільно, доки не досягнуть ефекту. Тривалість ефекту 20-ЗО хв.
Для зняття судорог слід застосовувати 0,5 % розчин седуксену (0,5 мг / кг маси) внутрішньовенне, 20 % розчин натрію оксибутирату (100-150 мг/кг маси). Потенціює дію антикон· вульсантів розчин дроперидолу (0,1 мл/кг маси).
Для зниження частоти та інтенсивності судорог у шлунок через зонд вводять фенобарбітал, барбаміл або етамінал натрію у вікових дозах 3-4 рази на добу. Дещо знижує судорожну активність і 5 % розчин унітіолу, який застосовують
Loading...

 
 

Цікаве