WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лейкоз - Реферат

Лейкоз - Реферат

амінокапронову кислоту по 300-350 мг / кг маси на добу; д) кортикостероїди внутрішньовенно; е) антигістамінні засоби (супра-стин, димедрол, піпольфен) по 2-3 мг / кг на добу внутрішньовенно; е) антибіотики широкого спектра дії.
II. Оксигенотерапія - обов'язковий компонент лікування; ? здійснюють за допомогою катетера, введеного через нижній носовий хід у носоглотку, або кисневої палатки, чи маски наркозного апарата 50-60 % зволоженим киснем кімнатної температури чи гелієво-кисневою сумішшю. Швидкість подавання кисню ври використанні носоглоткового катетера становить 6-8 л / хв, кисневої палатки - спочатку 8-12 л /хв, а потім 3-4 л /хв.
III. Призначення засобів, що зменшують потребу в кисні І підвищують стійкість мозку до гіпоксії.
Зменшення потреби в кисні досягають зняттям або зменшенням неспокою, задишки, гіпертермії, зниженням роботи дихальних м'язів. З цією метою призначають фенобарбітал (5 мг/кт маси на добу), літичну суміш, седуксен внутрішньом'язово або внутрішньовенно, натрію оксибутират (І00мг/кг20% розчину внутрішньовенне повільно або краплинне), І % розчин тіопенталу натрію, гексеналу. Ці самі препарати сприяють підвищенню виживання мозку в умовах гіпоксії, зниженню гіпертемії.
IV. Призначення засобів, що підвищують засвоєння кисню тканинами. Застосовують аскорбінову кислоту (всередину то 300 мг на добу, внутрішньовенно І-2 мл 5 % розчину}, тіамін |всередину 5-10 мг иа добу, внутрішньом'язово 0,3-0,5 мл б % розчину), рибофлавін (всередину 5-10 мг, внутрішньам'язово 0,3-0,5 мл 2,5 % розчину), кальцію пангамат (всередину 50 мг), нікотинову кислоту (всередину 15-ЗО мг, внутрішньовенно 0,1 - 0,5мл 1 % розчину), кокарбоксилазу (внутрішньом'язово та внут-рішньовенно 8 мг / кг).
V. Дегідратація розвантаження малого кола кровообігу, досягається внутрішньовенним введенням 20 % розчину глюкози,
2,4 % розчину еуфіліну (1 мл на 1 рік життя), 005 о/ строфантину або 0,06 % розчину корглікону (Q j ' .'° розчину ізотонічному розчині натрію хлориду, 3 % розчину ? ' ?'к^ на (1-10 мг/кг маси) або гідрокортизону (5-10 мг/кг МРЄДНІЗОЛОНУ су (1-2 мг/кг), дроперидолу (0,1 мл/кг маси). jjcj си)> лазик-дяться краплинне, повільно. ' Р°зчини вво-
VI. Дезинтоксикация, коригування активної реак ·?
нього середовища, водно-сольового балансу прова внутріш-
ЛИННИМ ВВедеННЯМ ГЛЮКОЗОСОЛЬОВИХ РОЗЧИНІВ (в 0СНДЯТЬСЯ КРап"
розчину глюкози), гемодезу, реополіглюкіну, рЄОгл Вн°му 10 % розчину альбуміну (10 мл/кг маси), плазми з відпов'МаН^' ^ ^ гуванням сольового складу за даними Дослід}кенІ1 'ДНим кори-пдрокарбонату (при обов'язковому лабораторному 'Зов*> натрію
Загальна добова кількість рідини становить 100^7Т^°Л^' маси (під захистом сечогінних засобів). У гострій di t мл / кг ьання доцільно утримуватися від інфузій сольових ? 3ах.в°Рю* містять натрій (ізотонічний розчин натрію хлопитт Чйн'в>що гера). НАУ> РОЗЧИН Рін-
Для профілактики синдрому дисемінованого вн динного зсідання крові застосовують внутріщньо УтРІШньосу-гепарину з розрахунку 100-400 од / кг маси на добу ·ВВедення лем часу зсідання крові за Лі-Уайтом (6-10 хв) ПІД к°нтро-
VII. Обов'язковою е боротьба з парезом кииюк роздуванні кишок, високому стоянні діафрагми 'п . Ьки ПРИ умови газообміну та зростають симптоми недостатно0^111^1011108 Рекомендують газовідвідну трубку, гіпертонічну ??'°?? ^Ихання-ваиня шлунка, кишок, підшкірне введення 0,05 °/ 13МУ> проми-зерину (0,1 мл на рік життя), пітуїтрину (0(і1_о 2°мг/ЗЧИН^ ПР°" розчину стрихніну нітрату (0,1 мл на 1 рік життя) г'' 0,1 % венне введення 10 % розчину натрію хлориду в д'·' ВйУтРішньо-ранефральну блокаду, перидуральну анестезію. ' ^ Мл, па'
Комплексне лікування гострої недостатності днх включати також антибактеріальні засоби, фізіотеп Н-НЯ П0винно матичні заходи відповідно до особливостей кліні ПІ1^' Симпто-основного захворювання та його ускладнень, ??1 картини
Якщо лікування гострої недостатності Дихання з консервативних заходів неможливе, дитину треба ^ *°п°могою штучну вентиляцію легень. Пєревести на
СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕЇТ
Лікування залежить від ступеня стенозу. При І ступені стенозу потрібні:
1) Інгаляція зволоженого кисню, щопроходить
Боброва з настоєм трав (ромашка, шавлія, безсмеї?^63 апаРат ліпт). При цьому апарат знаходиться на водяній ба?ИК' евка" ратурою води 80-90 ° С. Парові інгаляції здійснюют 3 Темпе· tOM з целофану, в кисневій палатці; Ся під тен-
2) відволікаюча терапія ** гірчичники на rovim ^
*А та шию кожні
2-4 год, ножні гірчичні ванни (38-39 °С) протягом 5-10 хв, вживання достатньої кількості рідини;
3) глікокортикоїди (преднізолон, дексазон, гідрокортизон внутрішиьом'язово та в інгаляціях) протягом 4-5 днів;
4) у зв'язку з активацією патогенної флори - антибіотики широкого спектра дії;
5) інгаляція протинабряковою сумішшю: 1 мл 5 % розчину ефедрину гідрохлориду, 1 мл 0,1 % розчину адреналіну гідро-хлориду, 0,3 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, 1 мл 1 % розчину димедролу, 1 мл 2,5 % розчину піпольфену, 25 мг гідрокортизону, 2 мг хімотрипсину в 1 мл розчину, ізотонічного розчину натрію хлориду до 15 мл. На інгаляцію беруть 2 мл суміші, призначають 4-8 разів на добу;
6) антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супра-стин) внутрішньом'язово або внутрішньовенне;
7)' при збудженні - седуксен, натрію оксибутират всередину або внутрішньовенне;
8) УВЧ на ділянку трахеї. При II ступені стенозу потрібні:
1) подавання зволоженого кисню;
2) пряма ларингоскопія та туалет слизових оболонок із змазуванням їх 1 % розчином новокаїну;
3) внутрішньовенне введення 10 % розчину глюкози, реопо-ліглюкіну під контролем сольового складу та активної реакції внутрішнього середовища. Обмеження кількості рідини до 40- 50 мл / кг на добу;
4) форсування діурезу внутрішньовенним введенням 15 % РОЗ-чину манітолу (1,5-2 г/кг), 1 % розчину лазиксу (1-2 мг/кг) 2,4 % розчину еуфіліну (5 мг / кг);
5) внутрішньовенне комбіноване введення глікокортикоїдів: перше введення струминне 1/2 добової дози, потім краплинне, не враховуючи біоритму;
6) антибіотики широкого спектра дії;
7) антигістамінні препарати внутрішньовенна (димедрол -Н піпольфен + супрастин) по 2-3 мг / кг на добу,
8) відволікаюча терапія, як і при І ступені стенозу;
9) седативні препарати - внутрішньовенне введення седуксену, натрію оксибутирату (100 мг/кг маси), дроперидолу (0,1 мл /кг);
10) дегідратація - протягом перших трьох діб дефіцит маси повинен становити 5 %, надалі - нульовий водний баланс;
11) боротьба з гіпертермією - внутрішньом'язове введення 50 % розчину анальгіну (0,1 мл/рік життя) + 1 % розчину амідопірину (0,5 мл / кг маси);
12) внутрішньовенне введення 10 % розчину кальцію хлориду (протинабряковий, протизапальний ефект) - 0,2 мл / кг маси;
13) мікроінтубація - замість інтубаційної трубки вводять цупкий поліетиленовий катетер у трахею для вливання розчинів fa відсмоктування слизу. Дитина повинна перебувати у стані
глибокого медикаментозного сну. Слизову оболонку зрошують
Loading...

 
 

Цікаве