WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лейкоз - Реферат

Лейкоз - Реферат

оболонок. Останнім часом у багатьох хворих, що перебувають на 5-й стадії СНІДу, спостерігається бородавчаста лейкоплакія. Вона проявляється у вигляді волосистих білих клаптів, звичайно на язику. Причину цього симптому ще не з'ясовано. В цій стадії кількість лімфоцитів становить менш як 200 в 1 мм 3.
Стадія 6 - генералізовані прояви імунного дефіциту.
Через 1-2 роки від початку 5-ї стадії хвороби рівень Т-лім-фоцитів знижується до 100 і менше в 1 мм 3. У багатьох хворих у цей період розвиваються генералізовані опортуністичні інфекції з ураженням не тільки шкіри та слизових оболонок. Це бактеріальні, паразитарні та вірусні інфекції.
У цей період у багатьох хворих розвивається пов'язаний si СНІДом синдром деменції (поступова втрата здатності до мислення і координації рухів), що призводить до повної неможливості рухатися і спілкуватися з людьми. Характерним е також виникнення в цьому періоді СНІДу ракових захворювань. Крім саркоми Капоші (пухлина шкіри та оболонок внутрішніх органів), при СНІДі часто розвиваються лімфоми, а також рак прямої кишки та язика.
Діагностика. Найбільш поширеним специфічним методом лабораторної діагностики СНІДу ? виявлення антитіл до ВІЛ шляхом імуноферментного аналізу, для проведення якого з вен я беруть 3-5 мл крові.
Характерними для СНІДу є також Імунологічні зміни: істот-не зниження кількості ?-лімфоцитів, порушення у співвідношенні хелперів і супресррів, підвищення вмісту імуноглобулінів А і G та циркулюючих імунних комплексів. У загальному аналізі кровї в стадії розгорнутої клінічної картини СНІДу виявляють: пан-цитопенію з лімфопенією, вакуалізовані моноцити, нормобласти та мегалоцити.
Лікування СНІДу проводять у трьох основних напрямах,
I. Етіотропна терапія (противірусні засоби): азотимідин, ві-разол, ацикловір, інтерферон та його індуктори, моноклональні антитіла.
II. Патогенетичне лікування:
1) імуномодулюючі препарати: левамізол, ізопринозин, тимо-вин, тимопентин, інтерлейкін-2, циклоспорин А, індометацнн.
2) імунозамісна терапія - введення зрілих тимоцитів, трансплантація фрагментів тимуса.
III. Лікування опортуністичних інфекцій.
IV. Симптоматичне лікування.
Профілактика. Вирішальне значення у боротьбі з поширенням СНІДу мають заходи неспецифічної профілактики:
1) санітарно-освітня робота, в процесі якої слід інформувати населення про шляхи і фактори передавання інфекції, підкреслюючи неможливість поширення збудника повітряно-краплинним, контактно-побутовим та аліментарним шляхами. У зв'язку з тим, що збудник потрапляє в організм найчастіше при статевих контактах, доцільно рекомендувати застосування презервативів, особливо при випадкових статевих контактах;
2) наполеглива боротьба з проституцією, невпорядкованими статевими зв'язками;
3) дотримання правил особистої гігієни, а саме: користування індивідуальними зубними щітками, лезами та іншими інструментами, що можуть бути забруднені кров'ю та іншими секретами інфікованих;
4) заражені жінки повинні запобігати вагітності, тому що збудник передається плоду і новонародженому;
5) викоренення наркоманії;
6) використання шприців одноразового вживання, суворе до" тримання умов стерилізації медичних інструментів;
7) доцільно рекомендувати особам, що належать до груп ризику, не брати участі у донорстві.
Важливе місце в запобіганні поширенню СНІДу повинні зайняти скринінгові дослідження для виявлення інфікованих осіб. Обов'язковим є тестування всіх донорів крові, плазми, сперми, органів і тканин. Потрібно також обстежувати осіб групи ризику: гомосексуалістів, наркоманів, проституток. До цієї ж категорії можна віднести хворих венеричними захворюваннями. Підлягають обстеженню студенти з інших країн, особливо ті, що прибули з країн, ендемічних щодо СНІДу, та особи, які повернулися з тривалих відряджень та з-за кордону. До групи ризику відносять
також хворих на гемофіл{ю> яким протягом усього життя не pas переливали кров та її препарати.
Специфічні заходи профілактики ще не розроблені.
Глава 9
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ ТА В СТАЦІОНАРІ
ГОСТРА НЕДОСТАТНІСТЬ ДИХАННЯ
На догосппальному етапі при гострій недостатності дихання необхідно вжити таких заходів
1. Звільнити дихальні шляхи відслизу, харкотиння шляхом відсмоктування за допомогою катетера, гумової груші або пальця, обгорнутого марлею, ватою.
2. Зняти з дитини тісний одяг.
3. Надати дигиш підвищеного положення.
4. Забезпечити прилив свіжого повітря, кисню через маску або носовий катетер.
5. Ввести кардіотонічні засоби: ізоланід, лантозид, настойку строфанту всередину; у разі пригнічення дихання - сульфокам-фокаін, етимізол, кофеїн внутрішньом'язово.
6. Призначити седативні засоби, всередину натрію бромід, седуксен, при різко виражених задишці, неспокої - внутрішньом'язово пшольфен, седуксен, можна літичну суміш (1 мл 2,5 % роз-чину аміназину + 1 мл 2,5 % розчину піпольфену + 8 мл 0,5 % розчину новокаїну, вводити з розрахунку за аміназином 1-2 мг/ кг маси тіла); вітаміни (аскорбінова та нікотинова кислоти, тіамін, рибофлавін, піридоксин, ціанокобаламін) всередину або внутрішньом'язово.
7. Поставити гірчичники.
8. Обов'язкова госпіталізація.
Основними принципами лікування гострої недостатності дихання в стаціонарі є:
І. Відновлення прохідності дихальних шляхів. Для цього застосовується відсмоктування слизу з носоглотки катетером, у разі потреби катетером через голосову щілину, постурально-гравіта-ційний дренаж, масаж грудної клітки, штучний кашель (провадяться прокол голкою між 1-м і 2-м кільцями трахеї з введенням у неї суміші 1,5 мл 0,9 /0 розчину натрію хлориду + 2 мл розчину ' протеолітичних ферментів -j- антибіотик).
Звільненню дихальних шляхів сприяє створення мікроклімату з підвищеною вологістю (д0 90-100 %), застосування парових Інгаляцій, аерозолів з лижними розчинами, муколітиками (панкреатин, хімотрипсин, трипсин, ацетилцистеїн, мукосольвін), npq. (гинабряковими препаратами (солутан, димедрол, еуспіран), глі-
кокортикоїдами (гідрокортизон, преднізолон). Якщо завдяки цим заходам не вдається досягти бажаного ефекту, застосовують ла-рингОскопію та штучну вентиляцію легень. При вираженому звуженні бронхів призначають засоби, що розширюють бронхи (еуфілін, но-шпа, папаверин, платифілін, аніигістамінні препарати, глікокортикоїди у вікових дозах). Дія цих препаратів може не дати позитивних результатів, тоді для поліпшення газообміну в легенях треба налагодити дихання під постійним позитивним тиском у дихальних шляхах (за Грегорі або апаратне дихання з опором на видиху).
При аспірації шлункового вмісту треба: а) терміново інтубу-вати трахею; б) добре промити трахею (по 2-3 мл 1,4 % розчину натрію гідрокарбонату; в) 2 або 3 рази залити в трахею по 2-3 мл розчину гідрокортизону (50 мг на 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) з наступним відсмоктуванням; г) призначити внутрішньовенне інгібітори протеолітичних ферментів (тра-енлол, гордокс, контрикал по 1000-1500 од / кг маси на добу) та
Loading...

 
 

Цікаве