WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лейкоз - Реферат

Лейкоз - Реферат

зменшення набряку та болючості яєчка доцільно локально використовувати холод, накладання суспензорія. При тяжкій формі орхіту вдаються до детоксикаційної терапії (внутрішньовенне краплинне введення ізотонічних глюкозосольових розчинів, синтетичних плазмозамінників), застосовують гліко-кортикоїдні препарати.
Профілактика. Проводять планову активну імунізацію всіх дітей живою ослабленою протипаротитною вакциною у віці 15-18 міс (по 0,5 мл вакцини підшкірне або 0,1 мл внутрішньо-шкірно).
Заходи у вогнищі. 1. Хворого на паротитну інфекцію 'ізолюють вдома або госпіталізують (якщо є показання). Строки Ізоляції становлять 9 днів від початку хвороби. 2. Карантин накладається на дітей до десятирічного віку, які були в контакті З хворим на паротитну інфекцію і не мали раніше цього захворювання, строком на 21 день. Коли точно встановлено час контакту, таких дітей допускають у дитячі заклади перші 10 днів після контакту (мінімальний інкубаційний період) та ізолюють S 11-го по 21-й день.з моменту контакту. 2. Заключну дезинфек-цію не проводять. Після залишення хворим приміщення його провітрюють. 4. За вогнищем встановлюють медичний нагляд, важливим е облік стертих та атипових форм епідемічного па" ротиту"
МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ
Менінгококова інфекція - це група захворювань, які зумовлюються менінгококом і мають різноманітну клінічну картину, переважно у вигляді ринофаринп'ту, септицемії (менінгококце-мія) та запалення мозкових оболон (менінгіт).
Етіологія. Збудник менінгококової інфекції - менінгокок, нестійкий у навколишньому середовищі. Виділяють 4 серо-логічніх типи менінгокока: А, В, С та D. У нашій країні домінують серотипи А та В.
Епідеміологія. Джерелом інфекції е хворий з клінічно вираженою або безсимптомною (носій менінгокока) формою менінгококової інфекції.
Шлях передачі менінгококової інфекції - повітряно-краплинний.
Сприйнятливість загальна, але тільки деякі контактні особи, які захворіли, мають клінічно виражені форми менінгококової інфекції. Індекс контагіозності становить 0,05-0,5 %.
Патогенез. Втілення та розмноження менінгокока в ділянці вхідних воріт інфекції (носоглотка) супроводиться катаральним запаленням слизової оболонки та незначними або помірними загальнотоксичними симптомами (менінгококовий рино-фарингіт). При подоланні менінгококом місцевих бар'єрів розвиваються тяжкі генералізовані форми менінгококової інфекції: менінгококцемія (менінгококовий сепсис) та менінгіт (у разі проникнення збудника через гематоенцефалічний бар'єр).
Клініка. Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів (найчастіше 2-3 дні). Менінгококова інфекція проявляється у трьох основних клінічних формах: ринофарингіт, менінгококцемія, менінгіт.
Менінгококовий ринофарингіт. Основні симптоми: нездужання, головний біль, субфебрильне підвищення температури тіла (приблизно у 40 % хворих температура тіла залишається нормальною), утруднення носового дихання, незначні серозні або серозно-гнійні виділення з носа, кашель. Менінгококовий ринофарингіт діагностується звичайно у вогнищі інфекції під час бактеріологічного обстеження контактних. Тривалість хвороби - 4-7 днів.
Менінгококцемія характеризується гострим початком, гарячкою, типовим висипанням. Часто уражуються суглоби (артрит)] та судинна оболонка очей (ірит, іридоцикліт). Висип при менін-гококцемії на ранніх етапах хвороби може бути розеольозним, але найчастіше з самого початку він геморагічний: від точкових |· петехій до значних крововиливів у товщу шкіри. Великі елементи І висипу мають неправильну "зірчасту" форму. Висип локалізуєть-: ся переважно на сідницях, нижніх кінцівках. Значно менше еле-! ментів висипу є на верхній частині тулуба, руках та обличчі. J; У багатьох випадках менінгококцемія ускладнюється недо-І статністю надниркових залоз, що клінічно проявляється судин-
ною недостатністю: зниженням артеріального тиску та температури тіла (іноді до субнормальних чисел), ціанозом, появою прижиттєвих трупних плям.
Менінгококовий менінгіт розвивається гостро, самостійно або у поєднанні з менінгококцемією, ринофаринптом. Температура тіла підвищується до 39 °С та більше, з'являються нестерпний головний біль, повторне блювання. Характерною є гіперестезія шкіри та підвищена чутливість до світлових подразників. З'являються і швидко наростають симптоми подразнення мозкових оболон: ригідність м'язів потилиці, позитивні симптоми Керніга та Брудзінського. У тяжких випадках спостерігається типова ме-нінгеальна поза: хворий лежить на боці із закиненою головою і підтягнутими до запалого живота колінами. У дітей грудного віку спостерігається напруженість та випинання переднього тім'ячка. При діагностичній спинномозковійпункції ліквор витікає під підвищеним тиском, каламутний. У деяких випадках менінгококовий менінгіт поєднується з ознаками ураження речовини мозк} - менінгококовий менінгоенцефаліт. Відмічається порушення свідомості різного ступеня (оглушеність, сопор, кома), з'являються психічні розлади (галюцинації, делірій тощо), судороги, парези, паралічі, гіперкінези та інші симптоми.
Ускладнення. При менінгококцемії може розвинутися гостра недостатність надниркових залоз, при менінгіті та менін-гоенцефаліті - абсцес мозку, гідроцефалія, сліпота, глухота, зниження інтелекту, парези та паралічі, епілептиформні приступи тощо.
Діагноз різноманітних форм менінгококової інфекції встановлюють на основі типової клінічної симптоматики хвороби. Вагоме значення має спинномозкова діагностична пункція: ліквор каламутний, вміст білка підвищений, різко підвищеним є цитоз (з 3-7 клітин на 1 мм3 до тисячі - десятків тисяч). Цитоз ней-трофільний. У нейтрофілах та за їхніми межами при бактеріоскопії осаду ліквору виявляють грамнегативні диплококи (менінгококи). Завдяки бактеріологічному дослідженню можна зробити заключне етіологічне розшифрування хвороби: менінгокок можна виділити з крові, ліквору, елементів висипу, слизу носоглотки. Для підтвердження діагнозу менінгококової інфекції використовують також серологічні реакції.
Певне діагностичне значення має загальний аналіз крові. Для менінгококової інфекції характерним є нейтрофільний лейкоцитоз або гіперлейкоцитоз, зсув уліво, підвищення ШОЕ.
Лікування хворих на менінгококову інфекцію повинно бути комплексним і відповідати варіанту клінічного перебігу та тяжкості хвороби. При генералізованих формах (менінгококце-мІя, менінгіт) проводять інтенсивну антибактеріальну терапію у поєднанні з патогенетичними засобами. При менінгококовому ринофарингіті потрібна санація локального вогнища запалення.
Кращим засобом етіотропного лікування є бензилпеніцилін, до якого менінгококи зберігають чутливість. Для подолання
гематоенцефалічного бар'єра при менінгококовому менінгіті слід застосовувати великі дози бензилпеніциліну - не менше 200 000 ОД на 1 кг маси тіла на добу з 6-8-разовим внутрішньо-oм'язовим його введенням. Бурхливий лізис менінгококів при застосуванні великих доз бензилпеніциліну, який має бактеріцидну дію, супроводиться значним збільшенням кількості ендотоксинів, lie
Loading...

 
 

Цікаве